24.1. Поняття та ознаки вбивства на замовлення
Нині в Україні велику соціальну небезпеку становлять вбивства на замовлення, або вбивства, що вчиняються найманими особами. Розкриття і розслідування таких убивств пов’язані зі значними труднощами.
Вбивством на замовлення є умисне позбавлення життя потерпілого, яке вчиняється особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке вбивство має специфічний механізм організації та вчинення, часто характеризується відсутністю безпосередніх зв’язків між замовником (організатором) і виконавцем злочину, попередніх стосунків між найманою особою і жертвою (вони не знайомі один з одним, не мають спільних інтересів, убивця не зацікавлений особисто у смерті тієї чи іншої особи, а має, у більшості випадків, корисливий мотив).
В історії людства це не новий вид злочину. Вбивства на замовлення, або знищення, були відомі вже до нашої ери, опис їх зберігається у пам’ятках Стародавнього Сходу. Щодо вітчизняної історії, то не можна не згадати про знищення Святополком своїх братів Бориса і Гліба (XI ст.).
Вбивство найманими особами існувало у нашій країні й за часів «застою». Проте воно не мало такого розмаху як сьогодні. Вбивства на замовлення існували на побутовому підґрунті (ревнощі, помста, одержання спадщини), а наймачами чи замовниками були жінки у віці від 20 до 60 років. Виконавцями таких злочинів були дилетанти з нижчого прошарку кримінального середовища.
Вбивство на замовлення як спеціальність вперше з’явилось на Сицилії. Сицилійська мафія понад 150 років не змінювала своїх ритуалів і залишалася найбільш консервативною з усіх злочинних організацій. Вона одержала назву «Товариство честі». Право винесення смертного вироку належало голові мафіозної «сім’ї». Засудженого до смерті вбивали не «всліпу», а заздалегідь попередивши.
У рамках мафіозних кланів у США на початку 30-х рр. ХХ ст. була створена організація професійних кілерів — «Корпорація вбивць». З цього часу жоден мафіозний керівник під страхом смерті не мав права вчиняти кару самостійно. Аби знищити ту чи іншу людину, йому необхідно було подати «заяву» до корпорації, оплатити «послугу» і чекати виконання вироку. Більшість тогочасних убивств на замовлення у США не були розкриті.
Сьогодні в Україні крупні банківські, страхові, довірчі товариства і фірми мають відділи безпеки, які виконують функцію «роботи» з боржниками, усунення конкурентів, застосовуючи найрізноманітніші методи. У пресі можна побачити об’яви на зразок «виконую будь-які конфіденційні доручення», «конфіденційні послуги за високу оплату», «колишній спортсмен шукає можливість заробити 2000 доларів». Попит породжує пропозицію, з’являються органiзатори і виконавці, замовники і виконавці.
З переходом України на шлях ринкових відносин, з капіталізацією економіки, з поширенням корупції і проникненням злочинців до різних сфер суспільного життя і бізнесу виникають проблеми і суперечності, які дедалі частіше вирішуються за допомогою кулі, ліквідацією конкурента. На початку 90-х рр. убивство на замовлення вже постало як явище, а фігура професійного вбивці набула «популярності». У ці часи жертвами вбивств були кооператори і лідери злочинного середовища. Статистика свідчить, що кількість убивств на замовлення щороку збільшується, змінюється і особа жертви.
Вбивства на замовлення вчиняються в умовах неочевидності. Тому бути абсолютно впевненим у тому, що такий злочин вчинений найманими особами, можна тільки після його розкриття та встановлення замовника. Однак цілеспрямована організація роботи щодо розкриття замовлених злочинів передбачає їх діагностику на ранніх етапах.
Теорія криміналістики дозволяє сформулювати криміналістичні ознаки, які відрізняють вбивства на замовлення від інших умисних убивств вже за наявності первинної інформації про подію злочину. До таких ознак належать: зухвалість злочину; використання автоматичної чи напівавтоматичної зброї, вибухових пристроїв; залишення знарядь злочину на місці його вчинення; неприйняття заходів, спрямованих на приховування трупа; велика кількість ушкоджень життєво важливих органів жертви (у багатьох випадках має місце «контрольний» постріл); відкритий характер багатьох злочинів; відсутність ознак інших складів злочинів за наявності у жертви грошей, цінностей, документів; соціальний стан жертви.