25. Лев Миколайович Толстой (1828 – 1910)
Життєвий і творчий шлях Толстого був органічно пов'язаний з епохою, і сам носив епохальний характер. Його шлях – це історія в особистісному її вираженні. Толстой зробив глибинну перебудову літератури і всієї художньої свідомості в цілому. Як вчитель і мудрий пророк, що намагався знайти істину в особистому і громадському житті, він усе суще оцінював з позицій вічності.
Толстой прагнув до простоти і правди у своїй душі й у навколишній дійсності, тому його життєвий шлях – це складний духовний пошук тих божественних істин, без яких не може існувати ні людина, ні людство.
Пошук істини почався в його житті з 16 років. У цей час він залишає університет, повертається в Ясну Поляну. Багато думає, читає, займається самоосвітою, а головне – прагне виконати свої обов'язки поміщика: намагається поліпшити життя своїх селян, ілюзорно вірячи в можливість примирити їхні інтереси з інтересами поміщиків.
Особливості художнього методу. Толстой – представник реалістичного напрямку в літературі ХІХ століття, але його реалізм особливий, котрий не просто відображає визначіні моменти дійсності, але й дає їм філософське трактування, показує глибинний зв'язок минулого, сьогодення і майбутнього. Невипадково письменника називають філософом. У своїх творах Толстой піднімає вічні проблеми добра і зла, життя і смерті, любові і ненависті. Зображуючи сучасні події, він прагне усвідомити, куди рухається історія взагалі, як співвідносяться індивідуальне і суспільне. Він порушує питання, що вимагають рішення наодинці зі своєю совістю, перед Богом.
Толстой – найбільший художник-психолог. Найбільш істотні риси його таланту: глибоке знання таємних рухів психічного життя і безпосередня чистота морального почуття.
Толстой першим у російській і світовій літературі зумів показати "діалектику людської душі" у всій глибині.
"Война и мир" (1863 – 1869). Історія створення. Творча історія роману є досить тривалою. У 1856 році Толстой задумав написати роман "Декабристы" про повернення після тридцятирічної каторги декабриста Лобазова. Оцінити подвиг цієї людини можна було лише за умови показу самої події (1825 рік). Потім дія переміщається до 1812 року, тому що саме війна 1812 року стала першоджерелом створення таємних декабристських товариств. Якщо ж перемога Росії в 1812 році не була випадковістю, — вважав Толстой, — а крилася в характері російського народу і війська, це повинно було проявитися ще в 1805—1807 роках, коли Росія воювала з Наполеоном у союзі з Австрією і Пруссією на їхній території.
Час дії в романі: 1805 — 1820 роки.
Місце дії: не тільки Росія, але й вся Європа.
Історична основа роману. У творі показано три етапи боротьби Росії з бонапартистською Францією: у першому томі зображені події 1805 року; у другому томі мова йде про перебування російських військ у Пруссії в 1806—1807 рр.; третій і четвертий том присвячені Вітчизняній війні 1812 р. у Росії.
Проблематика. У "Войне и мире" піднімаються найважливіші проблеми, характерні для усього ХІХ століття, тому що в подіях 1805 – 1820 років Толстой шукає відповідь і на питання 1825 року (повстання декабристів), 1830 – 1840 рр. (духовна і соціальна криза суспільства), 1861 року (скасування кріпосного права). З'єднання історичного минулого із сучасністю дає змогу письменнику зробити певні узагальнення відносно майбутнього.
У романі дві теми: 1) тема війни; 2) тема миру (не стан між боями, а життя Росії в першій чверті ХІХ століття). Пацифіст Толстой заперечує війну і стверджує ідею миру.
Жанр. Толстой назвав свій твір книгою. Роман-епопея як жанрова форма роману став художнім відкриттям Толстого. Це твір, що розповідає про життя нації в переломний момент історії.
Сюжетно-композиційні особливості. У романі можна виділити два композиційні плани: 1) історичний, що розкриває тему війни; 2) побутовий план, що розкриває тему життя у мирі. Крім того, у романі дуже багато відступів філософського й історичного змісту.
Образна система. Основні етапи духовних шукань Андрія Болконського: 1) війна 1805—1807 рр. (мрії про славу, про свій Тулон); поранення під Аустерлицем, полон, повна переоцінка цінностей; 2) життя в Богучарові: смерть дружини, бажання відійти від справ і присвятити себе вихованню сина; 3) повертає його до життя Пьєр, який повернувся зі своїх маєтків, упевнений в тім, що полегшив долю селян, потім – зустріч в Отрадному з Наташею Ростовою і кохання до неї; 4) зрада Наташі; війна 1812 року, на яку Андрій іде захищати Батьківщину.
Основні етапи духовних пошуків Пьєра Безухова: 1) незаконнонароджений син петербурзького вельможі одержує після його смерті велику спадщину, цілком віддається світським захопленням; 2) одруження з Елен; 3) масонство (прагнення до самовдосконалення Безухов пов'язує з надією на удосконалення всіх людей); 4) кохання до Наташі змінює його; 5) 1812 р. – їде на поле Бородинської битви; залишається в Москві, щоб убити Наполеона; 6) полон: зустріч з Платоном Каратаєвим, пізнання народної правди; 7) щасливий шлюб з Наташею; 8) в епілозі Толстой описує риси майбутнього декабриста.
Критерії, що визначають характеристики образів у романі: 1. Ставлення до народу, до рідної землі. 2. Моральний стан героїв, тобто духовне життя чи духовна смерть.
Персонажі роману поділяються за принципом контрасту: 1. Герої, що втілюють принципи добра, правди, патріотизму (Андрій Болконський, Пьєр Безухов, Наташа Ростова, князівна Мар’я). 2. Герої, що духовно мертві і протистоять народу (сатирично представлені гості салону Шерер, родина Курагіних, Борис Друбецькой, Берг). Толстой розвінчує державну адміністрацію: Растопчин, Аракчеєв.
Історичні образи: Кутузов – дійсно народний полководець. У його образі письменник втілив власні історико-філософські погляди. Наполеон представлений у романі в "зниженому" виді. Це пов'язано з переконанням Толстого в тім, що народ, а не особистість, є рушійною силою історії.
З теорії літератури
Характер – образ людини з яскраво вираженими індивідуальними рисами, що намальовані автором з великою повнотою і визначеністю.