Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

28.3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Огляд місця події. При розслідуванні контрабанди поняття «місце події» має дещо своєрідний характер, зумовлений специфікою механізму здійснення контрабандної діяльності, особливостями «слідової картини» контрабанди та об’єктів, що підлягають огляду, багатопредметністю і різноманітністю способів учинення даного злочину. Місцем події у справах про контрабанду слід вважати ділянку (фрагмент) простору, у межах якого мала місце подія, що відобразилась у слідах скоєння контрабанди (включаючи сліди підготовки, безпосереднього вчинення, приховування і використання результатів контрабандної діяльності), слідах перебування злочинців чи інших осіб.

Основними завданнями огляду місця події при розслідуванні контрабанди є: вивчення, фіксація та оцінка обстановки місця події; встановлення способу переміщення контрабанди; виявлення, фіксація і вилучення предметів контрабанди, тайників та інших засобів приховування і переміщення контрабанди (валізи, торби, палиці та ін.); аналіз наявних фактичних даних про подію злочину; виявлення співучасників контрабанди та мотивів вчинення даного злочину; побудова необхідних слідчих версій і визначення напрямів розслідування; одержання необхідної інформації для проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Особливості тактики огляду місця події у справах про контрабанду зумовлені: а) щодо особи злочинця — способом переміщення предметів контрабанди через митний кордон; видом предметів контрабанди; специфікою транспорту, що використовується для приховування та переміщення контрабанди; б) щодо суб’єкта виявлення — відомостями про особу, яка скоїла контрабанду (особа відома, невідома, зникла з місця події); часом, який має у своєму розпорядженні дізнавач на проведення огляду (наприклад, коротка стоянка поїзда).

У процесі підготовки до огляду місця події важливо правильно визначити необхідних спеціалістів і вчасно забезпечити їх прибуття на місце події. При цьому особлива роль в огляді місця події належить спеціалісту-криміналісту. Залежно від обставин справи можуть бути залучені й інші спеціалісти: ювеліри — при огляді ювелірних виробів, коштовних каменів і металів; мистецтвознавці — при огляді антикваріату, ікон, картин та інших культурних, історичних цінностей; товарознавці — при огляді різноманітних товарів; спеціалісти-хіміки, наркологи — при огляді наркотичних речовин; спеціалісти транспорту — при огляді літаків, морських і річкових судів, залізничного транспорту.

При переміщенні контрабанди з приховуванням від митного контролю у протоколі огляду детально описується місце виявлення предметів контрабанди, при цьому особливу увагу слід приділити тайникам та іншим засобам приховування контрабанди (валізи, торби, палиці та ін.), зафіксувавши у протоколі їх розміри, устрій, призначення, спосіб виготовлення (пристосування) тощо. До протоколу огляду місця події має бути складена схема, на якій вказується місцезнаходження тайника або спеціального сховища. Місце виявлення контрабанди рекомендується зафіксувати за правилами судово-оперативної фотографії. Криміналістично значимі ознаки слід позначити на знімках стрілками.

Описуючи предмети контрабанди у протоколі огляду, важливо відобразити їх загальний вид, стан, найменування, кількість, вагу, обсяг, розмір, упаковку і матеріал, індивідуальні ознаки та інші дані, що характеризують їх і вказують на зв’язок предмета, що оглядається, з розслідуваною подією. Потрібно вжити заходів щодо виявлення і фіксації на оглянутих предметах відбитків пальців особи, яка підозрюється у вчиненні контрабанди. Особливо це важливо у ситуаціях, коли особа заявляє, що ці предмети їй не належать.

При огляді наркотиків синтетичного та фармацевтичного походження у протоколі необхідно вказати: вид; кількісно-якісні характеристики (склад, консистенція, колір, запах, розміри, обсяг, вага); наявність написів на ампулах, таблетках; рівень заповнення ампули рідиною; колір рідини та наявність осаду; спосіб упаковки та пакувальний матеріал; цифрові позначення і назву заводу-виробника та ін. Товари, як правило, оглядаються та описуються за участю спеціаліста-товарознавця. Особливу увагу слід звернути на вид, кількість, вартість, походження, маркірування, ярлики, товарні знаки тощо. В окремих випадках важливо на упаковках виявити написи, позначки та інші ознаки, що вказують на належність даних предметів певним особам. Для огляду антикваріату обов’язково слід запросити спеціаліста-мистецтвознавця. Причому це має бути не просто працівник місцевого музею, а спеціаліст у галузі іконопису, декоративно-прикладного мистецтва чи філателії, залежно від виду історичних і культурних цінностей. У протоколі огляду ікони необхідно зафіксувати її розміри, сюжет, матеріали, наявність ковчегів, шпонки та інші індивідуальні особливості й позначки, ступінь цілості; при огляді монет — вагу, розміри, вартість, колір металу, зображення, індивідуальні особливості тощо.

Обшук. При розслідуванні контрабанди у процесі обшуку виявленню і вилученню підлягають: а) предмети контрабанди; б) пакувальний матеріал, засоби приховування та зберігання контрабанди (пакети, папір, коробки, торби, посуд та ін.); в) предмети, інструменти і пристосування для виготовлення тайників, підробки документів; г) документи, що вказують на зв’язок підозрюваного з іншими учасниками контрабанди (записні книжки з адресами і номерами телефонів, фотографії співучасників, листи, телеграми, чорнові записи, що мають інформацію про контрабандні операції тощо); ґ) проїзні документи (квитки), повідомлення про міжнародні поштові відправлення; д) документи, що не відповідають прізвищу обшукуваного та його родичів (закордонні та громадянські паспорти, посвідчення, пропуски та ін.); е) географічні карти, схеми з позначками місць, де ростуть рослини з наркотичним вмістом; є) устаткування, пристосування та матеріали для виготовлення, вжитку і зберігання наркотичних засобів (шприци для ін’єкцій, посуд, преси тощо); ж) інші предмети і документи, що можуть мати значення для справи. Крім того, під час обшуку підлягають вилученню предмети, що не мають безпосереднього відношення до вчинення контрабанди, але характеризують особу контрабандиста і його діяльність. Це можуть бути предмети, вилучені з цивільного обороту або ті, що зберігаються без належного дозволу (зброя, іноземна валюта, наркотичні засоби та ін.), а також предмети та цінності, нажиті злочинним шляхом.

Обшук особи найчастіше проводиться після затримання контрабандистів. Його необхідність виникає навіть у разі, коли під час митного контролю проводився особистий огляд. Це пояснюється тим, що згідно зі ст. 32 МК особистий огляд має за мету виявлення предметів контрабанди, товарів та предметів, що заборонені до транзиту і виступають об’єктами порушення митних правил. Метою особистого обшуку є можливе виявлення прихованих не тільки предметів контрабанди, а й інших предметів та документів, що можуть мати доказове значення: записні книжки, проїзні квитки, пакувальний матеріал, чорнові записи тощо.

Обшук особи, що проводиться у певній послідовності, як правило, зверху вниз, починаючи з головного убору, потім обстежується одяг, взуття, тіло.

Одяг обстежується в такому порядку: верхній одяг, головні убори і взуття; предмети туалету (ремні, краватки та ін.) і нижня білизна. При огляді одягу уважно досліджуються підкладки, шви, лацкани піджака, коміри, відвороти штанів, манжети, плечики, а також старанно прощупуються місця, де вшита вата або є латки. При цьому слід враховувати, що на жіночому одязі існує багато можливостей для приховання дрібних предметів контрабанди (наркотиків, валюти та ін.). Зручними місцями для цього є декоративні ремінці та стрічки, нашивки, дрібні аплікації на сукнях, товсті підошви взуття, пояси для панчіх, еластичні бюстгальтери тощо. Нерідко як тайники для наркотиків використовується дамська косметика, яка зменшує запах наркотичних засобів, значно ускладнює їх пошук навіть за допомогою службово-розшукових собак.

Обстежуючи головний убір, особливу увагу треба звернути на підкладку, козирок, стрічки, банти, прикраси. Підозрілі місця старанно прощупуються, проколюються та розпорюються. При особистому обшуку треба уникати зайвих пошкоджень особистого майна обшукуваного.

Рекомендується старанно оглядати вміст кишень, а також усі супутні предмети: парасольки, запальнички, авторучки, пачки із сигаретами, годинники тощо. Оглядаючи взуття, треба враховувати найбільш типові місця приховування предметів контрабанди — халяви, підошви, каблуки. Рекомендується також уважно досліджувати устілки взуття та ортопедичне взуття.

Обстеження тіла людини також доцільно провадити «зверху донизу», послідовно та планомірно. При цьому слід звернути увагу на волосся, яке слід розчесати чистим гребенем. Досвід показує, що у волоссі, особливо під зачіскою, досить часто перевозять наркотики. Крім того, предмети контрабанди часто приховують на різноманітних частинах тіла, використовуючи при цьому пахові западини, рот, ніс, вуха, статеві органи, пальці ніг, прикріплюючи їх до ступні за допомогою лейкопластира та ін.

Обстеження тіла обшукуваного рекомендується здійснювати з допомогою медичного працівника. При наявності бинтів, пластирів чи гіпсових пов’язок варто запропонувати медичному працівникові зняти їх і замінити іншими, якщо це не є небезпечним для здоров’я обшукуваного.

У деяких випадках доцільним є проведення освідування (ст. 193 КПК). Ця невідкладна слідча дія провадиться у тих випадках, коли є підстави вважати, що на тілі підозрюваного, його одязі можуть бути сліди злочину або особливі прикмети (шрами, татуювання, родимі плями). Так, при здійсненні підозрюваним контрабанди наркотичних засобів установлюється: а) чи є на затриманому та його одязі сліди злочину: частки наркотичних засобів, психотропних речовин, лікарських препаратів, що містять наркотики, речі та предмети, що зберегли їх рештки, шприци та ін.; б) чи існують у даної особи ознаки вживання наркотиків: сліди ін’єкцій, крапкові ранки, абсцеси, флегмони, ознаки наркотичного сп’яніння. Потім за допомогою експертизи можна встановити однорідність виявлених часток наркотичних засобів під нігтями підозрюваного з наркотичними засобами, виявленими в тайнику чи інших місцях приховування.

Обшук приміщень у тактичному плані є більш складним та трудомістким у порівнянні з особистим обшуком. Як свідчить практика, у справах про контрабанду об’єктами обшуку виступають житлові, службові та інші закриті приміщення (каюти, купе, салони літака та ін.), що мають відношення до підозрюваних, співучасників контрабанди, їх знайомих чи родичів.

Предмети контрабанди, документи та інші предмети, що мають доказове значення, можуть зберігатися не лише у приміщеннях, а й на території, що прилягає до них: у ємностях, закопаних у землі; у частинах загорожі чи паркана; під плитами, якими викладають доріжки в саду; у льохах, вигрібних ямах; у надвірних будівлях (лазнях, гаражах, сараях, собачих будках) тощо. При обстеженні городу слід звернути увагу на квіти та інші рослини, що на фоні навколишньої зелені виглядають зів’ялими або слабко укріпленими в землі (горщику). Камені, що є на обшукуваній ділянці, мають бути детально обстежені, оскільки під ними або в них іноді обладнуються тайники.

У кримінальних справах про контрабанду поряд з обшуком з метою забезпечення можливої конфіскації майна дізнавач митниці (слідчий СБУ, прокуратури) зобов’язаний накласти арешт на майно підозрюваного, про що складається мотивована постанова. Накладення арешту і передача майна на зберігання оформляються протоколом, у якому перелічуються описані предмети, вказуються назва, розміри, маса, кількість, приблизна вартість, інші характерні ознаки. У необхідних випадках майно упаковують і опечатують. Крім дізнавача і понятих протокол підписують власник майна, особа, яка прийняла його на зберігання та інші громадяни, які були присутні при арешті майна.

Важливим засобом одержання фактичних даних для успішного розслідування контрабанди є виїмка. Найчастіше виїмці підлягають такі документи: митні декларації, контракти, рахунки-фактури, копії квитанцій на міжнародні поштові відправлення, установчі документи, що підтверджують право на заняття зовнішньоекономічною діяльністю, проїзні квитки затриманих, договори купівлі-продажу, технічні паспорти автомобілів, довідки з МТС про телефонні переговори контрабандистів та їх співучасників, включаючи і мобільний зв’язок, відомості про проживання в готелях та ін. У разі, коли є підстави підозрювати наявність злочинних зв’язків контрабандистів з окремими працівниками торгово-комерційних підприємств, в останніх може бути проведено виїмку товарів та відповідних товарних документів.

Судові експертизи, що є однією з форм використання спеціальних знань, досить широко застосовуються при розслідуванні контрабанди.

Судово-товарознавча експертиза призначається для визначення вартості контрабандного товару, що необхідно для встановлення кваліфікуючої ознаки контрабанди — здійснення контрабанди у великих розмірах, якщо вартість товарів перевищує двісті і більше мінімальних розмірів оплати праці. За допомогою цієї експертизи експерт-товарознавець також може установити підприємство-виробника, найменування, сорт і якість товару, правильність їхнього упакування, маркірування, ціни товару, відповідність указаних показників записам, що містяться в рахунках-фактурах, накладних та ін.

Судово-мистецтвознавча експертиза вирішує питання, пов’язані зі встановленням належності предметів антикваріату (ікон, картин, порцеляни та ін.) до історичних і культурних цінностей, дозволяє встановити справжність предметів антикваріату (оригінал, копія, підробка), авторство відомих майстрів, спосіб виготовлення, час створення даного предмета або виробу, а також визначити вартість цих культурних цінностей.

Судово-хімічна експертиза призначається у справах, в яких предметом контрабанди є отруйні, сильнодіючі, наркотичні та інші речовини невідомого походження. За її допомогою встановлюється належність вилучених речовин або засобів до визначеного класу (виду), а також з’ясовуються інші питання, що мають значення для розслідування певних різновидів контрабанди.

Серед криміналістичних експертиз при розслідуванні контрабанди найбільш часто проводяться: технічна експертиза документів, за допомогою якої можна встановити ознаки підробки митних та інших документів, визначити спосіб внесення в них змін, відновити початковий текст у підробленому технічному паспорті на автомобіль, а також визначити способи підробки відтисків печаток і штампів на митних деклараціях та інших документах; судово-почеркознавча експертиза, що встановлює виконавця рукописного тексту або підпису у різних документах — контракті, рахунку-фактурі, митній декларації, а також на упаковках контрабандних товарів та інших пакувальних матеріалах; дактилоскопічна експертиза встановлює по слідах відбитків пальців рук факт контакту контрабандиста з предметами, документами, пакувальним матеріалом; трасологічна експертиза, об’єктами якої можуть бути тайники, знаряддя та інструменти, за допомогою яких вони виготовлялися, сліди засобів переміщення контрабанди тощо.

Зазначені експертизи у процесі розслідування призначаються в різному поєднанні залежно від особливостей предмета посягання, способів вчинення і приховання контрабанди.

Допит підозрюваного. При розслідуванні контрабанди можна виділити дві найбільш типові ситуації допиту підозрюваного: а) особа, підозрювана у вчиненні контрабанди, дає правдиві показання і визнає себе винною, тобто допит у безконфліктній ситуації; б) допитуваний заперечує факт контрабанди і дає навмисне неправдиві свідчення або відмовляється давати свідчення, тобто допит у конфліктній ситуації.

У першій ситуації допит підозрюваного, як правило, характеризується повним або частковим збігом інтересів допитуваного і слідчого. Тому основане тактичне завдання особи, яка провадить допит у цій ситуації, полягає у з’ясуванні і фіксуванні показань допитуваного у повному обсязі його поінформованості, конкретизації та деталізації їх, щоб кожна з обставин, що фігурують, могла бути перевірена і підкріплена іншими доказами.

У такій ситуації при допиті особи, підозрюваної у вчиненні контрабанди, насамперед детально з’ясовуються: обставини, що є підставою для затримання; характер злочинних дій щодо підготовки, вчинення та приховування контрабандної діяльності; кількість співучасників контрабанди і відомості про них; особливості предметів контрабанди, джерела їх придбання та інші обставини кримінального, перед- і посткримінального характеру, що їй відомі.

В умовах конфліктної ситуації допитуваний, як правило, навмисне перекручує відому йому інформацію, заперечує факт вчинення контрабанди, дає неправдиві показання або взагалі відмовляється від давання свідчень. Тому результативність допиту підозрюваного в такій ситуації залежить, як правило, від повноти зібраної дізнавачем (слідчим) інформації про незаконні дії контрабандиста, а також від правильного вибору і застосування тактичних прийомів. У таких ситуаціях важливо своєчасно виявити, попередити й усунути неправдивість показань підозрюваного. Сумніви у вірогідності показань можуть виникнути як під час, так і після допиту. У першому випадку такі сумніви породжуються суперечливістю свідчень, відсутністю логіки у повідомлених фактах, їх невідповідністю іншим обставинам. В інших випадках неправдивість отриманих свідчень може бути виявлена при їх перевірці іншими слідчими діями (очна ставка, допити свідків тощо), а також при проведенні оперативно-розшукових заходів. Щоб визначити навмисну неправду, слідчий шляхом аналізу фактів має виявити суперечності у свідченнях допитуваного.

Під час допиту підозрюваного у викритті неправди важливе місце належить тактичним прийомам, пов’язаним із пред’явленням доказів. Це можуть бути: письмові докази (розрахунки-фактури, відповіді митних органів на запити про перетинання кордону окремими громадянами або про особисті номерні печатки митників, довідки про телефонні розмови зі співучасниками контрабандної діяльності та ін.); речові докази (предмети контрабанди, пакувальний матеріал, митні декларації зі слідами підчистки, дописки, виправлення, спеціально виготовлений пояс для приховування та переміщення іноземної валюти тощо); протоколи окремих слідчих дій (огляду місця події, допитів свідків та ін.).

Для вирішення конфліктної ситуації важливого значення набуває очна ставка. При розслідуванні контрабанди очні ставки, як правило, провадяться між контрабандистами та особами, які їх затримали (митники, прикордонники), а також із співучасниками та свідками вчинення контрабанди при наявності в їх свідченнях суперечностей. З точки зору тактики рекомендується очну ставку провадити таким чином, щоб на особу, яка дала правдиві свідчення, не чинився тиск.

Допит свідків. При розслідуванні контрабанди свідків можна поділити на три групи: а) особи, які безпосередньо виявили контрабанду і затримали підозрюваного — інспектори митниці, працівники Прикордонних військ, оперативні працівники міліції, СБУ та ін.; б) свідки, які були присутні при вчиненні контрабанди (очевидці злочину), — обслуговуючий персонал (провідники вагонів, стюардеси, працівники залізниці, автовокзалів, аеропортів, річкових і морських портів); водії та пасажири транспортного засобу, що використовувався контрабандистом для вчинення злочину; начальник поїзної бригади, капітан судна, керівник туристичної групи та ін.; в) свідки, які хоча і не брали участі у виявленні і затриманні контрабандиста, але можуть дати інформацію про події, що передували вчиненню злочину, чи після нього, — родичі підозрюваного, його друзі, знайомі, колеги по роботі.

Допит свідків першої групи (митники, прикордонники, міліція та ін.) в основному провадиться на початковому етапі розслідування контрабанди. За родом своєї діяльності зазначена група свідків зацікавлена у встановленні істини у справі, тому вони, як правило, дають правдиві свідчення, спрямовані на викриття затриманої особи. Це дозволяє отримати необхідну інформацію, яка буде використана при допиті підозрюваного, інших свідків, а також з метою доказу фактів контрабанди. У деяких випадках при допиті цієї групи свідків доцільно використовувати схеми, плани, географічні та топографічні карти. Особливо це важливо при затриманні контрабандистів поза митним контролем (на об’їзних, грейдерних дорогах та ін.).

При допиті свідків, які належать до другої групи (провідники вагонів, стюардеси, водії, пасажири-попутники, начальник поїзда — очевидці злочину) слід з’ясувати всі відомі їм обставини вчинення контрабанди, які вони спостерігали. Ці свідки могли стати «мимовільними очевидцями» підозрілої поведінки певної особи, знати зміст бесід пасажирів, відчувати специфічний запах предметів контрабанди (наприклад, наркотики, вибухові речовини та ін.), спостерігати за процесом приховування предметів посягання від митного контролю та ін.

При допиті свідків третьої групи (родичі підозрюваного та їх найближче оточення) варто враховувати деякі чинники, що негативно впливають на об’єктивність свідчень: родинні стосунки з контрабандистом (дружина, брат, сестра, батьки та ін.); небажання псувати дружні стосунки (сусід, колега по роботі, близький знайомий); в) страх помсти з боку родичів, друзів підозрюваного за давання правдивих свідчень проти осіб, які вчинили контрабанду; підкуп свідка; їх безпосереднє сприяння підозрюваному при підготовці та приховуванні контрабандної діяльності .

Свідчення родичів, близьких, друзів підозрюваного вимагають критичної оцінки і всебічної перевірки. У зв’язку з цим дізнавачу (слідчому) важливо правильно визначити черговість виклику свідків. У першу чергу слід допитати тих свідків, сумлінність яких не викликає сумнівів. Осіб, не зацікавлених у встановленні істини у справі, доцільно допитувати після того, як буде зібрано достатньо доказів, отриманих з достовірних свідчень інших свідків.