3.1. Нормативне регулювання обліку запасів

Загальні принципи обліку запасів і вимоги щодо розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначено у МСФЗ 2 «Запаси». Перший варіант стандарту під назвою «Оцінка та подання запасів у контексті системи історичної собівартості» було прийнято в 1975 році. У останній редакції під назвою «Запаси» введений у дію з 1 січня 1995 року.

Положення МСФЗ 2 розповсюджуються на усі запаси, облік яких ведеться на основі історичної (фактичної) собівартості. В той же час даний стандарт не застосовується до :

-         незавершених робіт за будівельними контрактами;

-         фінансових інструментів;

-         виробника запасів, продукції сільського господарства та лісництва, корисних копалин, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації;

-         біологічних активів, пов’язаних з сільськогосподарською діяльністю.

         Оцінка вказаних запасів за чистою вартістю реалізації здійснюється тоді, коли:

-         врожай зібрано, корисні копалини видобуто і їх продаж гарантовано умовами форвардного контракту або урядової гарантії;

-         існує однорідний ринок і незначний ризик, що продукцію не буде продано.

Принципи оцінки таких запасів визначені МСФЗ 41 «Сільське господарство» та МСФЗ    «Добувна промисловість».

В МСФЗ 2 «Запаси» виділені наступні розділи:

Мета розробки;

Сфера застосування;

Визначення;

Оцінка запасів;

Собівартості запасів;

Формула собівартості;

Чиста вартість реалізації;

Визначення витратами;

Розкриття.

Метою розробки МСФЗ 2 є визначення підходу до обліку запасів, який базується на системі історичної собівартості. Він забезпечує практичне керівництво визначенням собівартості, її наступного визначення витратами, включаючи будь-яке часткове списання.

Даний стандарт слід застосовувати у фінансових звітах, які складені у контексті системи історичної собівартості для обліку запасів крім перелічених вище.