Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.1. Психологічні особливості політичної орієнтації суб'єктів політичного процесу

Кожне суспільство характеризується властивою лише йому систе­мою та ієрархією цінностей, які не лише зумовлюють життя окремої людини, а й спроможні трансформувати розрізнене населення в народ з усіма розвиненими ознаками цивілізованості.

Цінності — це життєво значущі предмети, природні утворення і про­дукти людської діяльності. Розрізняють два види цінностей: пов'язані з вітальними потребами (насамперед забезпечення біологічного, фізич­ного життя); пов'язані з вищими, духовними потребами.

Цінності також поділяються на такі, що офіційно санкціонуються і культивуються за рахунок і за допомогою тієї системи засобів, які є в розпорядженні держави, і такі, що існують незалежно від офіційно про­пагованих, тобто на рівні буденної свідомості.

Нинішній стан ціннісного світу, зокрема, українського загалу надто неоднозначний, складний і багато в чому суперечливий. Він характери­зується, з одного боку, кризою старої ідеології, крахом застарілих цін­ностей, масовою відмовою від радянських символів, а з другого — пе­регрупуванням носіїв цієї ідеології. Замість монолітної, гомогенної культури, яка домінувала раніше, виникає багато співіснуючих куль­турно-ціннісних світів, різноманітних ціннісних систем. Тобто в україн­ському соціумі немає нині ціннісного консенсусу, а навпаки, ціннісне поле надто розмаїте, тут відбувається складна "гра" корпоративних, гру­пових інтересів.

У таких умовах дослідження проблеми формування та прояву цін­нісних орієнтацій громадян, особливо в нестабільних, перехідних сус-


шльствах, видається надзвичайно актуальним як у науковому, так і в практичному, прикладному аспекті.

Вибір кожною окремою людиною позиції і відповідної лінії пове­дінки у суспільно-політичному житті залежить від загальної та політич­ної орієнтації. У свою чергу, політична орієнтація — це уявлення лю­дини про відповідну її потребам мету політичної діяльності, а також про засоби досягнення мети.

Люди по-різному ставляться до політики. Одні зацікавлені в ній і бе­руть активну участь у її практичній реалізації, другі індиферентні до політики, треті взагалі байдужі до політики, зовсім не цікавляться нею.

Інтерес, безпосереднє ставлення людини до політики зумовлені ба­гатьма факторами (вік, стать, соціальний, сімейний стан, кланові, націо­нальні традиції, інформованість, рівень освіти, культури, інтелекту та ін.). Загалом можна погодитися з такою типологією політичних ролей:

•    рядові громадяни (об'єкт політики, політичних процесів);

•    рядові члени суспільства, що побічно включені в політичну прак­
тику як члени профспілок, виробничих колективів тощо;

•    громадяни, які входять до виборного органу, а також є активними
членами певної політичної організації;

•    громадський, політичний діяч, що досить активно займається
практичною політичною діяльністю;

•    професійний політик (для якого політична діяльність є доміную­
чою у житті);

•    політичний лідер як остання інстанція (загальнодержавний, за­
гальнонаціональний лідер).

Беручи участь у політиці, людина переважно керується двома мо­тивами: альтруїстичним (удосконалити суспільне життя усіх, зроби­ти його кращим); егоїстичним (здобути владу, популярність, розбага­тіти). Більшість політиків демонструють перше і намагаються прихова­ти друге, особливо на початку політичної діяльності.

Мотиви детермінують, визначають мету і програму політичної діяльності. І мета, і програма також можуть бути помітно виражени­ми альтруїстичними або егоїстичними.

Мотивувальним фактором політичної діяльності є потреба або по­треби у самовираженні, самореалізації, визнанні, свободі, самозабезпе­ченні, владі, звеличенні та ін. Як правило, потреби тісно взаємопов'я­зані, взаємозалежні. Щоб зрозуміти справжню мету політичної діяль­ності будь-якого суб'єкта політики, передбачити її результат, потрібно

уважно проаналізувати характер і особливості потреб, які спонукали його до такої діяльності.

Політична орієнтація, як уже зазначалося, є складним соціально-психологічним утворенням. З одного боку, маємо певні словесно офор­млені ідеї та цінності, а з іншого — несвідомі або не зовсім усвідом­лені мотиви і переваги, які людина переживає на емоційному рівні.

Політична орієнтація зумовлює політичний вибір. Робити вибір важко, оскільки він залежить не лише від сформованості особи, рівня її соціалізації, політичної культури, а й від особливостей суспільних відносин, рівня демократизації суспільства.

Вибір може бути груповим та індивідуальним. Перший часто ро­биться автоматично, під впливом групи, особливо на етапі ранньої со­ціалізації особи в разі її низької політичної культури, другий властивий для людини з високим рівнем соціально-психологічного, духовного роз­витку громадсько-політичної активності.

Груповий вибір, як і групові політичні орієнтації, їх швидка зміна найчастіше спостерігаються в нестабільних суспільствах, на перехідних етапах їх розвитку та існування.

Вибір орієнтації далеко не завжди є визначеним і остаточним. Це ди­намічний процес, який часто супроводжується сумнівами або пов'яза­ний з цілковитою дезорієнтацією.

Загалом виокремлюють чотири основних підходи до детермінації політичного вибору: ситуаційний, соціологічний, маніпулятивний та індивідуально-психологічний.

Ситуаційний підхід базується на тому, що будь-яка політична орієн­тація є не що інше, як реакція на конкретно-історичну ситуацію.

Соціологічний підхід спрямований на аналіз взаємозалежності між індивідуальним і груповим політичним вибором відповідно до тих со­ціально-політичних обставин, ситуації, що склалися в суспільстві, в яких перебувають конкретні соціальні групи або окремі особистості.

Маніпулятивний підхід, як правило, обґрунтовують тим, що люди нібито роблять відповідний вибір у результаті їх психолого-політичної "обробки" ззовні, впливу на них, а то і просто маніпуляцій. При цьому активно використовуються різноманітні політичні, психологічні кому­нікації і технології як засіб своєрідного психологічного політичного впливу.

В умовах інтенсивного розвитку, вдосконалення засобів масової інформації, підвищення ролі засобів зв'язку з громадськістю у політич­ному житті людей маніпулятивний підхід відіграє неабияку роль у ви-


борі та формуванні громадської думки взагалі, особливо у нестабільних суспільствах з недостатньо розвиненими демократичними засадами.

Індивідуально-психологічний підхід грунтується на тому, що в ос­нові вибору лежать особистісні психологічні якості, риси. Саме вони — вроджені чи набуті — впливають передусім на вибір людини, на сус­пільно-політичну позицію особи загалом. Вперше цю думку висловив основоположник неофрейдизму Т. Адорно, який обстоював ідею "ав­торитарної особистості". Так, на основі досліджень він дійшов виснов­ку, що авторитарну особу вирізняють серед інших не лише відповідні соціально-політичні чи етнонаціональні орієнтації та установки, а й ха­рактерологічні особистісні риси та якості. Такій особистості, що цілком логічно, він протиставляв демократичну, або ліберальну, особистість.

Частково проблема індивідуально-психологічного підходу у політич­ному виборі була розроблена також не менш відомим представником неофрейдизму Е. Фроммом, соціальними психологами, політологами, спеціалістами інших галузей знань.

Вибір політичної орієнтації — не одноразова, одномоментна дія. Фактично такий вибір людина робить постійно, дещо його змінюючи, коригуючи. Крім того, такий вибір може бути стабільно-еволюційним або дискретним, коли індивід втрачає здатність вибору або різко змінює його під впливом певних соціально-економічних суспільних умов чи особистих психологічних змін.

У процесі вибору індивід певною мірою ідентифікує себе з окре­мою особою або групою осіб. Політичні переваги, як правило, склада­ються в результаті макрогрупової, або "середовищної", ідентифікації. Наприклад, людина може ідентифікувати себе з великими власниками, бізнесменами, управлінцями, середнім класом тощо. Такі ідентифікації спостерігаються внаслідок відповідної психологічної близькості до тієї групи, якій людина симпатизує, до якої ставиться прихильно.

Характерними проявами згаданих групових психологічних іденти­фікацій є ідентифікації на національній основі, оскільки перш ніж виз­нати себе представником будь-якої соціальної групи людина відчуває себе представником певної національності — українцем, росіянином, поляком та ін. Звідси і виявляється, що, скажімо, національна чи націо-нал-державна орієнтація відображає відповідну систему політичних уподобань і переваг. Головним рушієм такої орієнтації є прагнення націй, етносів до незалежності, загроза незалежності (реальна чи по­зірна), міжнаціональні конфлікти, культурна експансія, імміграційні процеси націй та ін.

Політичний вибір, як і будь-який інший, здійснюється на основі пев­них цінностей. Зустрічаються люди, які роблять такий вибір під впли­вом, скажімо, цінностей певної релігії, соціальної групи.

Вибір може бути і суто прагматичним, в основу якого покладені вузькоособистісні цілі та інтереси, а для багатьох людей — і вузько-егоїстичні.