3.1. УКРАЇНА — СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ

Протягом перших двадцяти п'яти років багатосторонніх переговорів, що проводилися під егідою Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), її учасники зосереджували увагу на імпортних тарифах, експортних субсидіях та кількісних обме­женнях. Зазначене є найбезпосереднішим інструментарієм регу­лювання міжнародної торгівлі, що його здавна застосовують дер­жави світу. На Токійському раунді переговорів (1973-1979 pp.) до порядку денного включалися, окрім зазначених, і питання, пов'язані з підробкою товарів, державними закупівлями і процеду­рами митної оцінки.

Під час восьмого, Уругвайського раунду переговорів ГАТТ по­рядок денний ще більше розширився. Країни — учасниці ГАТТ погодилися взяти на себе зобов'язання у сфері інтелектуальної власності, стандартів, інвестиційних заходів, які стосуються міжна­родної торгівлі, внутрішніх субсидій та регулювання, яке впливає на міжнародну торгівлю послугами.

Після Уругвайського раунду увагу країн — членів Світової організації торгівлі (СОТ) почали привертати ще й такі питання, як екологія, конкурентна політика, інвестиції. Адже відомо, що громіздке державне регулювання в цих сферах може використо­вуватися як інструмент для захисту вітчизняних виробників від іноземних конкурентів.

Нові перспективи розвитку COT визначено у Декларації IV Конференції міністрів СОТ, що відбулася у листопада 2001 р. в м. Доха (Катар). Конференція передбачала проведення до 1 січня 2005 р. переговорів з широкого кола питань. Цей раунд перегово­рів одержав назву "раунд розвитку".

На шляху до СОТ Україна вже, очевидно, пройшла значну частину відстані. З матеріалом про СОТ можна ознайомитися у навчальних підручниках 1.1. Дахна "Міжнародне економічне пра­во" та "Міжнародна торгівля", що виходили у світ у видавництві МАУП.

Робоча група СОТ складається із 46 країн-членів. Україна веде двосторонні переговори щодо доступу до ринків товарів і послуг з двадцятьма п'ятьма країнами із зазначених сорока шес­ти.

За станом на початок 2003 р. у рамках двосторонніх перего­ворів погоджено близько 95 % тарифних позицій.

Україна заявила про приєднання до 16 з 19 секторальних угод та ініціатив.

Наводимо перелік заданих угод та ініціатив із зазначенням у дужках року готовності набрання чинності для України відповід­них зобов'язань:

1.  Хімічна гармонізація (2004 р.)

2.  Сталь (2004 р.)

3.  Іграшки (2004 р.)

4.  Деревина (2004 р.)

5.  Текстиль та одяг (2004 р.)

6.  Кольорові метали (2004 р.)

7.  Фармацевтичні препарати (2004 р.)

8.  Інформаційні технології (2004 р.)

9.  Папір (2005 р.)

10.  Сільськогосподарська техніка (2005 р.)

11.  Меблі (2005 р.)

12.  Наукове обладнання (2006 р.)

13.  Будівельна техніка (2006 р.)

14.  Медичне обладнання (2006 р.)

15.  Цивільна авіація (2010 p.)

16.  Дистильовані спирти (через 3 роки після вступу до COT).

Очікується, що прийняттям свого Податкового кодексу Ук­раїна усуне невідповідність національного податкового законо­давства нормам COT. Вступаючи до COT, Україна скасує переважну кількість пільг зі сплати ввізного мита, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності. Це призведе до суттєвого збільшення частки оподатковуваного імпорту.

Отже, є підстави стверджувати, що бюджет України не втра­тить від її приєднання до COT, враховуючи і ту обставину, що бюджет виграє від скасування пільгового оподаткування окремих товарів вітчизняного виробництва.

Українські споживачі виграють від розширення асортименту і якості товарів і послуг та зниження їх ціни. Зниження цін по­шириться не лише на готові імпортні товари, а й на вітчизняні товари, де використовуються імпортні компоненти.

Фахівці радять зважати і на фактор часу.

По-перше, досвід свідчить, що чим пізніше країна приєднується до COT і чим тривалішими є її переговори, тим більше вимагають від неї поступок і гіршими є умови її приєднання.

По-друге, розпочалися багатосторонні переговори дев'ятого раунду ГАТТ. Якби Україна була членом ГАТТ, то у неї була б можливість впливати на переговорах на умови світової торгівлі на майбутні десятиліття.

По-третє, на шляху до Європейського Союзу Україні аж ніяк не можна уникнути СОТ. Членство в СОТ є неодмінною і першою віхою на шляху до Євросоюзу.

Вступ України до Світової організації торгівлі забезпечить зменшення тарифних і нетарифних обмежень на шляху просуван­ня українських товарів практично на всі головні товарні ринки розвинених країн земної кулі. Це неодмінно спричинить збільшен­ня обсягів валютних надходжень від експорту вітчизняної про­дукції.

Членство України в СОТ — це не лише гарантований доступ українських товарів на світові ринки, а й запобігання необгрун­тованому проведенню проти продукції походженням з України розслідувань щодо недобросовісної конкуренції.

Протягом десятиліття, починаючи з 1992 p., проти української продукції було порушено і проведено понад 90 антидемпінгових, спеціальних та антисубсидиційних розслідувань. Прямі втрати наших виробників від цього становили 1 млрд дол. Вступ до СОТ гарантуватиме визнання за Україною статусу країни з ринко­вою економікою під час проведення антидемпінгових розсліду­вань. Українські виробники дістануть можливість захищати свої інтереси згідно з процедурою розгляду спорів СОТ. Ця процедура є тривалішою, ніж процедура розгляду фактів недобросовісної кон­куренції компетентними органами країн, а це дасть змогу навіть у разі визнання факту недобросовісної конкуренції та запровад­ження обмежувальних заходів здійснити географічну диверсифі­кацію ринків збуту своєї продукції та/або переорієнтувати ви­робництво на випуск іншої продукції.

Протягом 1996-1998 pp. Україна здійснювала політику різкого підвищення ставок ввізного мита. У 1998-1999 pp. внаслідок активізації співробітництва з міжнародними фінансовими органі­заціями в Україні розпочалася лібералізація зовнішньої торгівлі. Це передусім позначилося на поступовому зниженні ставок ввізно­го мита. Фахівці вважають, що політика України у сфері митно-тарифного регулювання не призвела до зниження рівня захисту внутрішнього ринку. Подальша лібералізація торгівлі посилить вплив світової кон'юнктури на економіку України. Посиляться економічні ризики у періоди глобальної економічної нестабіль­ності.

Вступ до COT відіграв суттєву роль у розвитку економіки у минулому соціалістичних країн Центральної та Східної Європи. Вони дістали інвестиційний поштовх для розвитку своїх націо­нальних економік.

Слід зробити і застереження у руслі українського прислів'я про те, що під лежачий камінь вода не тече. Позитивні наслідки для країни від її членства у COT з'являються не автоматично, а будуть результатом цілеспрямованої політики, яка створює потен­ціал для використання відповідних можливостей.

Відповідно до ст. 4, 5 та 9 Угоди про партнерство та співробіт­ництво між Україною та Європейським Союзом членство України в COT є необхідною умовою лібералізації торгівлі між Україною і ЄС, започаткування переговорів щодо створення зони вільної торгівлі між ними та забезпечення поступової інтеграції України до Європейського Союзу завдяки підготовці та укладенню Угоди про асоційоване членство України в ЄС.

Фахівці вважають, що в разі вступу України до СОТ та лібералізації доступу іноземців до вітчизняного ринку товарів та одночасного отримання такого ж доступу до товарних ринків 145 членів COT (а це становить 95 % світової торгівлі) вартість експортної продукції України, що скористається перевагами, буде у 4,7 разу більшою, ніж вартість імпорту, доступ якого до ринку України буде лібералізовано.

Важливе значення має також отримання права на застосування міжнародно визнаного комплексу заходів захисту внутрішнього ринку відповідно до угод у рамках COT.

Слід зазначити, що позиція України на переговорах є досить виваженою і не настільки протекціоністською, як про це дехто думає. 80 % загального обсягу ставок мита перебуває на рівні країн, які нещодавно приєдналися до COT (Албанія, Молдова, Китай, Тайвань, Хорватія, нові держави Балтії). 13 % ставок в Україні є вищими, ніж у зазначених державах, а 7 % — ниж­чими.

Переваги вільного доступу до ринків, що їх надає членство у COT, стосуються ринків, де поширена цінова конкуренція — си­ровинна продукція і стандартизовані масові готові товари. На ринках високотехнологічних виробів лібералізаційні заходи COT позначаються не дуже.

Ринок послуг України почав формуватися у першій половині 1990-х років. Найбільша активність спостерігалася у таких сфе­рах як банківська справа, страхування, телекомунікації, комп'ю­терні технології, торгівля, громадське харчування, туризм, індустрія розваг.

Частка сфери послуг у ВВП України за станом на 2002 р. становила 54,8 %. Цей же показник у 1990 р. становив лише 20,3 %. Частка зайнятих у сфері послуг перевищує 50 % від їх загальної кількості. У структурі зовнішньоторговельного обороту найвагомішу частку мають транспортні послуги (65 %). На по­слуги трубопровідного транспорту на початку XXI ст. припадало 53 % їх загального обсягу.

Торгівля послугами шляхом, кажучи мовою Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС), "комерційної присутності іно­земних постачальників на території країни" є однією з головних форм доступу іноземних суб'єктів господарювання на український ринок і передбачає залучення іноземних інвестицій.

До 1990-х років присутність іноземних постачальників послуг дозволялася лише у формі представництв без права здійснення комерційної діяльності. Згодом ситуація змінилася і особливо помітною виявилася присутність іноземних постачальників по­слуг у нових галузях, передусім у сфері надання ділових послуг (аудит, консалтинг, юридичні, бухгалтерські, рекламні, комп'ютерні послуги).

Переговорний процес щодо доступу до ринків послуг України було розпочато у 1997 р. Тоді делегація експертів України провела перший раунд переговорів з делегаціями країн — членів СОТ.

За станом на середину 2003 р. проект Розкладу специфічних зобов'язань України у секторі послуг містив зобов'язання щодо 134 підсекторів. Цей показник є найвищим не лише серед країн-претендентів, а й серед членів СОТ. Узгодженими секторами рин­ку послуг є такі види послуг: юридичні, комп'ютерні, дослідні, рентні, лізингові, будівельні, дистриб'юторські, освітні, туристичні, поштові, транспортні, а також послуги з охорони навколишнього середовища і ті, що пов'язані з організацією відпочинку, куль­тури та спорту. У цих секторах в Україні вже створено відпо­відну законодавчу базу. Неузгодженими залишилися страхуван­ня, банківські, телекомунікаційні та медичні послуги. На думку вітчизняних фахівців, у цих секторах потрібно встановити пере­хідний період для лібералізації доступу до них з метою забезпе­чення конкурентоспроможності українських постачальників по­слуг.

Захист прав інтелектуальної власності на нинішньому етапі є найгострішою проблемою у контексті переговорів про міжнарод­ну торгівлю. Міжнародний альянс захисту інтелектуальної влас­ності — об'єднання власників авторського права зі штаб-кварти­рою у Вашингтоні — вважає, що результатом посилення захисту авторського права в Україні буде щорічне збільшення доходів його членів на 250 млн дол. Згідно з дослідженням Світового банку, повномасштабне застосування угоди ТРІПС у всьому світі забезпечить власникам патентів у шести найбільш економічно розвинених країнах світу щорічний приріст надходжень на суму 35 млрд дол. Зміцнення захисту прав інтелектуальної власності сприяє інвестиціям в інновації та науково-технічну творчість. Проблеми України у сфері інтелектуальної власності полягають не у її правовій охороні, а в захисті прав її власників.

80 % світової торгівлі зазнає впливу технічного регулювання та стандартів. Світова організація торгівлі вимагає чесно та про­зоро застосовувати технічні регламенти та стандарти і не створю­вати дискримінації щодо іноземної продукції. Багато країн — членів COT скаржаться на надмірно суворі технічні правила в Україні.

Україні необхідно гармонізувати величезну кількість своїх тех­нічних стандартів з міжнародними та реформувати процедуру дотримання стандартів і правил. Проте тут варто дотримуватися "золотої середини". Технічні стандарти України практично по­вністю базуються на обов'язковій сертифікації. В Європі та США більшість стандартів не є обов'язковими. Існує побоювання, що необов'язкові міжнародні стандарти в Україні можуть стати обов'язковими правилами. Україні потрібно створити режим технічного регулювання, який би відповідав стандартам ринко­вої економіки. Запровадження регуляторних правил СОТ потре­бує від України не лише створення нормативної бази, сумісною з правилами СОТ, а й розбудови інституційних підвалин ринкової економіки.

Процедура приєднання до СОТ охоплює кілька етапів. Досвід свідчить, що цей процес у середньому потребує 5-7 років. Перего­ворний процес щодо Китаю тривав 15 років.

На умовах приєднання до СОТ істотно позначається профе­сіоналізм та політична воля учасників переговорного процесу. Результати домовленостей про умови приєднання різних країн істотно відрізняються між собою. Тривалість переговорів не є однозначним показником. Швидко проведені переговори можуть бути результатом бажання країни-претендента набути членства за будь-яку ціну. Довготривалі переговори можуть свідчити про в'ялість економічних реформ, які здійснює країна, пристосовую­чись до порядків СОТ.

Спочатку Робочі групи детально вивчають торговельний режим країни, яка бажає приєднатися до СОТ. Фахівці оцінюють його узгодженість з нормами і правилами СОТ. Далі розпочинаються консультації та переговори про умови членства. Зазначені перего­вори і консультації відбуваються зазвичай на двосторонньому рівні. В них беруть участь зацікавлені країни — члени Робочої групи.

На переговорах йдеться про умови доступу на ринок країни-претендентки товарів і послуг з інших держав — учасниць СОТ, обсяги і терміни прийняття нею зобов'язань, які породжують­ся членством у COT. Країна, що приєднується, одержує такі ж права, які мають інші члени СОТ. Баланс прав і зобов'язань означає припинення дискримінації відповідної країни на зовнішніх ринках.

У результаті завершення переговорного процесу про приєднан­ня до СОТ формується такий пакет документів:

1.   Доповідь Робочої групи (містить повний набір зобов'язань,
що їх бере на себе за підсумками переговорів країна-пре-
тендент).

2.   Розклад зобов'язань щодо тарифів.

3.   Зобов'язання щодо рівня підтримки національного сіль­
ського господарства.

4.   Розклад специфічних зобов'язань щодо послуг.

5.   Протокол про приєднання.

Цей пакет затверджується Генеральною радою. Національний законодавчий орган (парламент) ратифікує зазначений пакет доку­ментів. Зобов'язання стають складовою нормативної документа­ції СОТ. Вони вважаються також частиною національного зако­нодавства відповідної країни, а вона сама набуває статусу члена СОТ.

У жовтні 2003 р. відбувся візит прем'єр-міністра України до СІЛА. Віце-президент США Д. Чейні заявив, що на початку 2004 р. США розпочнуть конкретну роботу над двостороннім протоколом США — Україна про доступи на ринки товарів та послуг. Аме­риканці виявили також готовність визнати у недалекому май­бутньому Україну як державу з ринковою економікою. Зазначені заяви, можливо, є реакцією СІЛА на підписання Україною восени 2003 р. рамкових угод про вступ до Єдиного економічного простору з Росією, Казахстаном та Білоруссю. Така прихильність США до України розглядається як запобігання її зближенню з Росією. США також не задоволені станом захисту інтелектуальної влас­ності в Україні. Це зокрема стосується аудіо- та відеокасет і дис­ків, що виготовляються в Україні без ліцензії американських власників авторського права. Така продукція одержала назву "піратської" (інші назви — контрафактна, браконьєрська).

Україна має шанси стати членом СОТ раніше, ніж Росія. Якби це справді так сталося, то Україна у процесі вступу Росії до СОТ мала б вимагати від Російської Федерації скасування принаймні частини дискримінаційних заходів у російсько-українській тор­гівлі (податок на додану вартість на російські енергоносії, що надходять в Україну, квоти, податки та інші обмеження на україн­ський метал, труби, карамель, харчові продукти). Щоправда, в укладеній "Концепції Єдиного економічного простору" Росії вда­лося відстояти положення про те, що учасникам об'єднання за­бороняється висувати вимоги один до одного у процесі вступу до COT.

Торговельний механізм COT базується на концепції Давида Рікардо про порівняльні переваги — країні доцільно експортува­ти ефективніші з точки зору виробництва товари та імпортувати менш ефективні. У разі вступу України до COT поліпшаться економічні умови для певних секторів та погіршаться для інших. Членство у COT потребуватиме від України зниження тарифів на імпорт продуктів сільськогосподарського виробництва. Україна змушена буде відмовитися від більшості кількісних важелів конт­ролю обсягів торгівлі, а також скоротити державну підтримку сільського господарства. Україні потрібна реструктуризація еко­номіки та вдосконалення наявних і створення нових порівняль­них переваг.