3.12. Порядок розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, МШП, матеріалів на складах, у незавершеному виробництві та готової продукції

3.12. Порядок розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, МШП, матеріалів на складах, у незавершеному виробництві та готової продукції

Придбані сировина, матеріали, МШП, товари для невиробничого потреб враховують при проведенні коригування балансової вартості в таблиці 1 до додатку К 1/1.

В законі про прибуток в п. 5.9 зазначено, що придбані запаси, а також їх питома вага у залишках незавершеного виробництва і готової продукції підлягають коригуванню, в таблиці 1 до додатку К 1/1. Суть цього коригування полягає в тому, що порівнюються залишки запасів на складах, а також питома вага цих залишків в незавершеному виробництві та готової продукції на кінець кварталу і на початок звітного року.

У випадку перевищення залишків на кінець звітного періоду в порівнянні із залишками на початок року таке перевищення вважається приростом і відноситься до складу валових доходів з відображенням в рядку 01.2 декларації. Якщо залишки на кінець звітного періоду є меншими в порівнянні із залишками на початок року, то підприємство за звітний період отримало убуток запасів, який включається до валових витрат в рядку 04.2 декларації.

Слід зазначити, що в таблиці 1 додатку К 1/1 в графі 4 проставляються запаси використані не у господарській діяльності, сума яких при розрахунку приросту убутку зменшує залишок відповідних запасів на початок року. В бухгалтерському обліку вони відображається записом: Дт 15,94 (крім собівартості реалізованих запасів) Кт 20,22,28.

Щодо запасів в незавершеному виробництві та готовій продукції, то тут мають місце особливості, які полягають в тому, що порівнюються залишки по рахунках 23, 26 не в повних їх сумах відображених в Головній книзі, а лише в частині матеріальних витрат в цих залишках.

Питома вага виробничих запасів у залишках незавершеного виробництва та готової продукції визначається множенням відсотка матеріальних витрат за звітний період на загальну суму залишків по рахунках 23, 26 на кінець звітного періоду. Відсоток матеріальних витрат визначається як частка від ділення сум, відображених бухгалтерськими проведеннями Дт 23,91 Кт 20,22 на дебетовий оборот по рахунку 23 за звітний період. Цей же відсоток використовують і для визначення питомої ваги матеріальних витрат в залишках готової продукції ( відсоток х залишок готової продукції на кінець звітного періоду).

Платник податків веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, і цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів, МШП (далі — запасів) на складах, у незавершеному тільки за тими запасами, затрати на придбання і поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно із Законом про прибуток (за винятком отриманих безплатно).

Порядок визначення балансової вартості запасів для цілей податкового обліку на сьогодні остаточно не врегульований.

З позиції ДПАУ (див. Лист № 11408 і Лист №9550), при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів необхідно застосовувати дані бухгалтерського обліку. Тобто для незавершеного виробництва і готової продукції слід використовувати їх виробничу собівартість (включаючи інші нематеріальні затрати, пов'язані з виробництвом власної продукції, а для давальницької сировини — витрати на її переробку) згідно з даними бухгалтерського обліку.

У розрахунку приросту (убутку) запасів не беруть участь:

вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податків — покупцем (передоплата постачальнику) — у розрахунку приросту;

вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податків — продавцем (отримана передоплата від покупця) — у розрахунку убутку.

Здійснена згідно з правилами бухгалтерського обліку переоцінка запасів для цілей податкового обліку не змінює балансової вартості запасів, тобто не бере участь у розрахунку приросту (убутку) запасів.

У разі вибуття запасів для оцінки їх вартості застосовується один з двох методів:

метод вартості перших за часом надходжень  (ФІФО). Метод ґрунтується на припущенні, що на собівартість реалізації передусім списується собівартість запасів, придбаних у першу чергу (у хронологічному порядку);
застосовний для виробництв, що випускають масову однорідну продукцію, метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів. Ґрунтується на тому, що при вибутті кожної одиниці запасу можна точно
встановити її собівартість; застосовний для невеликої номенклатури запасів, які, як правило, мають значну вартість і індивідуальні характеристики, що дозволяють повністю ідентифікувати товар (наявність техпаспорта тощо).

Указані методи оцінки вибуття запасів для цілей податкового обліку застосовуються відповідно до правил, передбачених П (С) БО 9 «Запаси».

Для оцінки вартості вибуття різних однорідних груп запасів (мають єдине призначення та однакові умови використання) підприємство має право вибрати або метод ФІФО, або метод ідентифікованої собівартості, що прямо випливає з п. 16 П (С) БО 9. У цьому випадку в додатку К1/1 повинні бути вказані обидва методи, а до декларації про прибуток слід додати відповідне письмове пояснення (довільної форми).

Вибраний метод не може змінюватися протягом звітного податкового року.

З 1 січня 2005 року до абзацу восьмого пункту 5.9 статті 5 внесені зміни, передбачені підпунктом 8 пункту 3 розділу І Закону України від 01.07.2004 р. № 1957-ІУ, а саме: у пункті 5.9: — абзац восьмий замінять дев'ятьма абзацами такого змісту: "З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.