3.2. Основні принципи функціонування ФПГ

Розрізняють ФПГ трьох типів: вертикально інтегровані, горизонтально інтегровані і конгломератний тип.

Сьогодні ФПГ в Україні формуються за двома напрямами: товарним і галузевим. Під першим розуміють об'єднання з метою виробництва переважно одного визначеного товару, під другим - формування по типу диверсифікованої галузі. Перше об'єднання має незаперечну ваду - його успіх залежить від попиту на даний товар чи однорідну групу товарів. Друга організація більш стійка в довготерміновій перспективі, однак виникають додаткові труднощі з оптимізацією розміщення ресурсів.

Структура організації, мета і напрям формування ФПГ визначають як об'єднати активи учасників і яким повинен бути консолідований баланс учасників групи.

З історичної точки зору ініціатором створення ФПГ не завжди виступають банки. Часто причиною їх створення є місцеве законодавство, що забороняє небанківським структурам займатися деякими банківськими операціями.

Банки альянсу у ФПГ повинні виконувати такі функції :

    розрахунково-касове обслуговування промислових підприємств-учасників групи: депозитарне обслуговування; гарантування емісії цінних паперів, що випускаються ФПГ, і ділерські функції щодо їх реалізації; фінансовий консалтинг – забезпечення реалізації зовнішньоекономічних контрактів; проектне фінансування – трастові операції;

    лізингові операції в інтересах учасників групи;

    розміщення і керування вільними коштами на найбільш рентабельних сегментах фінансового ринку;

    пошук інвестицій під цільові програми ФПГ та їх обслуговування; кредитування окремих програм, фінансове відпрацювання цільових програм, розробка фінансових схем, спрямованих на мінімізацію витрат.

Об'єднання кредитних установ із промисловими підприємствами повинно створюватися на засадах:

    добровільності і платності входження і можливості виходу при відшкодуванні упущеної групою вигоди;

    відкритості для прийому нових членів, якщо таке входження створює синергетичний ефект;

    добровільності делегування частини управлінських функцій центральної компанії чи холдингу;

    збереження автономності кожного з членів об'єднання;

    обов'язковості проведення єдиної стратегічної політики;

    наявності розрахункових рахунків підприємств в банках, що входять у ФПГ;

    пріоритетної орієнтації банків альянсу на обслуговування підприємств ФПГ і досягнення цілей ФПГ.

Використання ФПГ як форми співробітництва фінансових і промислових установ дозволяє:

    відновити розірвані раніше технологічні зв'язки в промисловості;

    створити фінансовий механізм для розвитку виробництва;

    збільшити розміри банків альянсу за рахунок залучення в них додаткової клієнтури;

    збільшити стійкість як промислових підприємств, так і банківської коаліції;

    підвищити конкурентоспроможність продукції, що випускається;

    проводити інноваційну діяльність, новітні наукові розробки, упровадження яких підвищить якість продукту;

    акумулювати фінансові кошти в банках ФПГ винятково в інтересах цільових програм;

    одержувати іноземні інвестиції під гарантію уряду, що передбачено законом про ФПГ;

    усім членам ФПГ, включаючи банки, отримувати додатковий прибуток від реалізації продукції;

    використовувати механізм внутрішніх цін, уникаючи багаторазового оподатковування;

    мати консолідований баланс, що полегшить як одержання іноземних інвестицій, так і значних кредитів;

    зменшити поточні, технологічні й інформаційні витрати;

    банкам коаліції брати участь у проектному фінансуванні, що дозволить підвищити рентабельність нових проектів;

    виступати на ринку як самостійна компанія і як ФПГ, що дасть додаткові можливості щодо замовлень і реалізації продукції;

    використовувати імідж процвітаючих компаній для одержання додаткової переваги не тільки на вітчизняному, але й на світовому ринку;

    скласти конкуренцію могутнім іноземним компаніям, що мають найбільший вплив на український ринок і перевагу перед роздробленими вітчизняними фірмами, практично позбавленими інвестицій і зовнішнього фінансування, що в значній мірі обмежує їхній розвиток;

    одержувати (банку) надійну кредитну клієнтуру, що має ліквідне забезпечення, значний власний капітал, могутній консолідований баланс і тим самим вирішити задачу розміщення великих активів. Крім того, з успіхами тієї чи іншої ФПГ буде рости й імідж великого банку.

При формуванні ФПГ використовується ще один метод. Він полягає у створенні в структурі групи так званих "фінансових басейнів", до яких крім банків повинні входити страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії і фонди, брокерські контори, фонди взаємного страхування й інші органи, що акумулюють кошти, частина яких також може бути спрямована на фінансування проектів ФПГ.

Функціонування ФПГ вигідне і для держави. По-перше, вирішується проблема скерування банківського капіталу в промисловість; по-друге, збільшується надійність банківської системи в цілому, удосконалюється її структура; по-третє, підсилюється конкуренція: між банками усередині ФПГ за обслуговування найбільш вигідних учасників групи, між ФПГ – за залучення нових великих організацій.