3.3. Інструменти позики

Інструменти позики – це боргові цінні папери.

Боргові ЦП – ЦП, за якими емітент несе зобов’язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, та виплатити доход чи надати інші майнові права, які не надають їх власникам права на участь в управлінні підприємством.

До боргових ЦП відносяться:

·           облігації усіх видів;

·           казначейські зобов’язання;

·           ощадні сертифікати;

·           векселі.

Державні казначейські зобов’язання – вид цінних паперів на пред’яв­ника, що розміщуються серед населення виключно на добровільних засадах, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов’язань:

·           довгострокові – від 5 до 10 років;

·           середньострокові – від 1 до 5 років;

·           короткострокові – до 1 року.

Рішення про випуск перших двох видів приймає Кабінет Міністрів України, короткострокових казначейських зобов’язань – Міністерство фінансів України.

Ощадні сертифікати (депозитні сертифікати) – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника коштів на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Вони бувають строкові (під певний процент на визначений термін) або до запитання; іменні та на пред’явника. Іменні сертифікати вільному обігу не підлягають.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця (особа, що видала вексель) сплатити після настання обумовленого строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Два види векселів: простий, переказний.

Простий містить зобов’язання векселедавця сплатити власнику векселя після вказаного терміну визначену суму.

Переказний вексель (тратта) містить письмове розпорядження векселедержателя, що адресоване платнику, сплатити третій особі повну суму у зазначений термін.

В обігу на УФБ знаходяться векселі Національного диспетчерського центру та Пенсійного фонду України.

Серед усіх боргових ЦП найбільшу питому вагу займають облігації. Це строкові боргові зобов’язання з фіксованим процентом, за допомогою яких державні і місцеві (муніципальні) органи та підприємства мобілізують фінансові ресурси.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість облігації в передбачений строк з виплатою фіксованого процента.

Види облігацій за емітентами:

·           облігації внутрішньої державної позики (ОВДП);

·           облігації зовнішньої державної позики (ОЗДП)

·           облігації внутрішніх місцевих позик (муніципальні облігації);

·           облігації підприємств (корпоративні облігації).

Емітентом ОВДП і ОЗДП виступає держава в особі Кабінету Міністрів України, який може делегувати це право Міністерству фінансів України.

Приклад. Наведемо приклад державної позики ФРН 1993 року.

Графік платежів за процентами і погашення суми:

Емітенти муніципальних облігацій – місцеві Ради народних депутатів (на УФБ – розміщення та погашення облігацій Київської міської і Херсонської обласної позик).

Корпоративні облігації можуть випускати підприємства усіх форм власності. Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій. Випуск облігацій підприємств для формування або поповнення статутного фонду і для покриття збитків, пов’язаних з їх господарською діяльністю, заборонено законодавчо (ст.11 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”).

Розрізняють облігації процентні і цільові. Доход по процентним облігаціям сплачується у відповідності до умов їх випуску, якими передбачаються розмір і терміни виплати процентів.

Доход по облігаціях цільових позик не виплачується. Їх власникам по закінченню терміну обігу облігації надається можливість придбати відповідні товари, під які випущені облігації.

Крім того, класифікацію облігацій можна провести за такими характеристиками:

По іменних облігаціях їх власникам виплати здійснюються безпосередньо. Власники облігацій на пред’явника мають пред’явити відривний купон для отримання чергової виплати.

Гарантовані облігації забезпечуються оголошеною заставою нерухомого майна або інших фондів, що дає впевненість у погашенні облігацій у встановлений термін.

Незабезпечені облігації відповідною заставою не підкріплені.  

Серійні облігації погашаються послідовно по серіях через певні інтервали часу.

Ординарні облігації викупаються одночасно у встановлену дату. Приклад державних облігацій ФРН – це ординарні облігації. Якби це були серійні облігації з 10% -ним щорічним погашенням, то графік виплат виглядав би так:

Видно, що прибуток за ординарними облігаціями вищий, але щорічні виплати більші по серійних облігаціях.

Облігації з правом дострокового погашення можуть за ініціативою емітента викупатися раніше зафіксованого кінцевого терміну.

Компенсовані облігації за бажанням власника можуть в будь-який момент вільно обмінюватися на готівкові гроші.