3.3. Концепція геомаркетингу екологічного туризму як базової основи сталого рекреаційного природокористування
Ґрунтовні дослідження в галузі туристичного маркетингу визначають його специфіку - вивчення та характеристика об'єктів продажу, що реалізуються як дії, вигоди та задоволення, або як маркетинг туристських послуг - невідчутних та нематеріальних, невіддільних у виробництві та споживанні, нездатних до зберігання, з постійно змінною якістю31.
Звідси маркетинг у туризмі35 визначається як система безперервного узгодження запропонованих послуг з послугами, що мають попит на ринку і які туристична організація може економічно вигідно запропонувати споживачам (з прибутком для себе та ефективніше за конкурентів). Залежно від мети, змісту та специфіки маркетингової діяльності різних туристичних та обслуговуючих організацій, підприємств та закладів індустрії туризму виділяють такі рівні маркетингу в туризмі:36
- маркетинг туристичних підприємств, основним завданням якого є узгодження можливостей підприємницької діяльності та потреб споживачів для падання туристських послуг, які повністю задовольняють їх вимоги, та одержання прибутку для розвитку і кращого задоволення потреб споживачів у майбутньому;
- маркетинг виробників туристських послуг, орієнтований па комплексне вивчення потреб та попиту з метою організації та надання туристських послуг, які
34 Ді/рович Л.П., Копанеє. Л. С. Маркетинг в туризме: Учеб. пособие / Под общ. ред. З.М.Горбылевой. - Минск, 1998. - С. 15-21. •Уг Там же. - С. 24. 33 Там же. - С. 33-34.
щонайкраще задовольняють вимоги конкретних споживачів, та забезпечення нових ефективних можливостей, методів та форм їх обслуговування;
- маркетинг туристичних організацій як форма не-комерційного маркетингу, спрямований на створення, підтримку та коригування прихильної та доброзичливої громадської думки щодо певної туристичної діяльності;
- маркетинг територій та регіонів, спрямований на формування, підтримку та регулювання поведінки туристів стосовно конкретних просторово-географічних об'єктів (населених пунктів, регіонів та загалом країни).
Потенційна й актуальна спеціалізація урбокомпен-саційного природокористування на природо-орієнтовано-му екологічному туризмі, насамперед, на пізнавальному, освітньо-виховному та рекреаційному відпочинково-оздо-ровчому, зокрема на агротуризмі (дачному та зеленому сільському), значною мірою визначає географічну специфіку маркетингу цих туристських послуг, що можна визначити як урбоекологічний геомаркетинг екотуристсь-ких послуг, які можуть пропонувати природогосподарські (парки, лісопарки, гідропарки тощо) та природоохоронні (національні парки, заповідники, заказники тощо) організації як природно-географічпі матеріальні носії засобів виробництва цих послуг та туристичні організації як їх виробники.
Сучасну систему індустрії екологічного туризму складають досить різноманітні спеціалізовані підприємства, організації та заклади37:
- наукові, науково-дослідні, освітні та туристичні організації (турагепти та туроператори), що створюють, розроблюють і реалізують скотуристський продукт та забезпечують умови для розвитку екологічного туризму;
37 Дурович А.П., Копаисв А.С. Маркетинг в туризме: Учеб. пособие / Под общей редакцнеіі З.М. Горбылсвой. - Минск, 1998. - С. 33-34.
- природоохоронні (національні парки, заповідники, заказники тощо) та природогосподарські (парки, лісопарки, гідропарки тощо) організації - природно-географічні носії засобів виробництва екотуристських послуг;
- заклади, що надають послуги розміщення (готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, будинки відпочинку, організовані наметові містечка та бівачні стоянки тощо);
- заклади харчування (ресторани, кав'ярні, бари, їдальні, організовані бівачні кухні тощо);
- транспортні підприємства (автопідприємства, авіаційні підприємства, управління та відомства залізниці, підприємства річкового та морського транспорту, спеціалізовані транспортно-гужові підприємства -кінні заводи, стайні, ферми та іп.);
¦> рекламно-іиформаційні туристичні заклади (рекламні агентства, рекламні бюро, іиформаційно-турис-тнчні центри тощо);
- торгівельні заклади та підприємства;
¦:- заклади та підприємства сфери дозвілля в туризмі (кіноконцертні зали, сцени, майданчики тощо);
- громадські екологічні та туристські об'єднання, організації, центри тощо;
- державні органи координації та регулювання в туризмі місцевого, муніципального, регіонального та національного рівнів.
За змістом своєї діяльності більшість комерційних туристичних та екотуристичпих організацій є своєрідними посередниками між туристом (споживачем) та виробником екотуристських послуг (природоохоронною та природогосподарською організацією). Так, туроператор екологічного туризму здійснює планування і створення екотуристських маршрутів, розробку програм та пакетів послуг для індивідуальної або групової реалізації.
Комерційні операції туроператорів кваліфікуються як оптові, тому що екотуристський продукт, який вони
створюють, як правило, перепродається турагентам. Ту-рагент діє па основі угод з туроператорами та є основним роздрібним продавцем екотуристського продукту безпосередньо кінцевому споживачу - туристу.
Специфічною особливістю екологічного туризму є те, що серед організацій та закладів, що створюють та розроблюють скотуристичний продукт, значна роль належить природоохоронним та екоосвітнім організаціям, що не є турагентами та туроператорами.
Як і будь-яке суспільно-економічне явище, гсомарке-тинг екологічного туризму для успішного та ефективного застосування передбачає наявність певних суспільно-економічних умов на туристичному ринку38, насамперед:
- значне насичення рийку послугами, тобто існування ринку споживача;
- гостра конкурентна боротьба туристичних фірм за споживачів;
- вільні ринкові відносини, передусім, можливість без адміністративних обмежень обирати ринки збуту, ділових партнерів, встановлювати ціни, провадити комерційну діяльність тощо;
- вільна діяльність адміністрації в межах туристичної організації або підприємства у визначенні мети, стратегій, керівних структур, розподілу коштів та засобів тощо.
Ці умови визначають можливість та доцільність застосування концепції геомаркетингу та її елементів загалом та на певному конкретному туристичному підприємстві, що є основною ланкою успішної та сталої підприємницької діяльності в галузі екологічного туризму.
Підсумовуючи вищенаведенс, підкреслимо, що економічний і соціальний розвиток урбанізованого суспільства особливо тісно межує з охороною природи і навколишнього середовища. Саме екологічний туризм є
38 Дурович Л.П., Копанеє Л.С. Указ соч. - С. 39-40.
місцем стикування між економікою та екологією. Як одна з найбільш суспільно важливих галузей існуючий і майбутній екологічний туризм орієнтується на потреби людини і природи та покликаний привести їх у відповідну рівновагу.
Виходячи з цього, можна визначити провідну тезу концепції геомаркетингу екологічного туризму. Як базова основа сталого урбокомпенсаційного природокористування екологічний туризм є одним з провідних чинників соціально-економічних відносин суспільного виробництва в режимі дбайливого раціонального природокористування та охорони природи міста і міського довкілля39.
Звідси маркетинг у туризмі35 визначається як система безперервного узгодження запропонованих послуг з послугами, що мають попит на ринку і які туристична організація може економічно вигідно запропонувати споживачам (з прибутком для себе та ефективніше за конкурентів). Залежно від мети, змісту та специфіки маркетингової діяльності різних туристичних та обслуговуючих організацій, підприємств та закладів індустрії туризму виділяють такі рівні маркетингу в туризмі:36
- маркетинг туристичних підприємств, основним завданням якого є узгодження можливостей підприємницької діяльності та потреб споживачів для падання туристських послуг, які повністю задовольняють їх вимоги, та одержання прибутку для розвитку і кращого задоволення потреб споживачів у майбутньому;
- маркетинг виробників туристських послуг, орієнтований па комплексне вивчення потреб та попиту з метою організації та надання туристських послуг, які
34 Ді/рович Л.П., Копанеє. Л. С. Маркетинг в туризме: Учеб. пособие / Под общ. ред. З.М.Горбылевой. - Минск, 1998. - С. 15-21. •Уг Там же. - С. 24. 33 Там же. - С. 33-34.
щонайкраще задовольняють вимоги конкретних споживачів, та забезпечення нових ефективних можливостей, методів та форм їх обслуговування;
- маркетинг туристичних організацій як форма не-комерційного маркетингу, спрямований на створення, підтримку та коригування прихильної та доброзичливої громадської думки щодо певної туристичної діяльності;
- маркетинг територій та регіонів, спрямований на формування, підтримку та регулювання поведінки туристів стосовно конкретних просторово-географічних об'єктів (населених пунктів, регіонів та загалом країни).
Потенційна й актуальна спеціалізація урбокомпен-саційного природокористування на природо-орієнтовано-му екологічному туризмі, насамперед, на пізнавальному, освітньо-виховному та рекреаційному відпочинково-оздо-ровчому, зокрема на агротуризмі (дачному та зеленому сільському), значною мірою визначає географічну специфіку маркетингу цих туристських послуг, що можна визначити як урбоекологічний геомаркетинг екотуристсь-ких послуг, які можуть пропонувати природогосподарські (парки, лісопарки, гідропарки тощо) та природоохоронні (національні парки, заповідники, заказники тощо) організації як природно-географічпі матеріальні носії засобів виробництва цих послуг та туристичні організації як їх виробники.
Сучасну систему індустрії екологічного туризму складають досить різноманітні спеціалізовані підприємства, організації та заклади37:
- наукові, науково-дослідні, освітні та туристичні організації (турагепти та туроператори), що створюють, розроблюють і реалізують скотуристський продукт та забезпечують умови для розвитку екологічного туризму;
37 Дурович А.П., Копаисв А.С. Маркетинг в туризме: Учеб. пособие / Под общей редакцнеіі З.М. Горбылсвой. - Минск, 1998. - С. 33-34.
- природоохоронні (національні парки, заповідники, заказники тощо) та природогосподарські (парки, лісопарки, гідропарки тощо) організації - природно-географічні носії засобів виробництва екотуристських послуг;
- заклади, що надають послуги розміщення (готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, будинки відпочинку, організовані наметові містечка та бівачні стоянки тощо);
- заклади харчування (ресторани, кав'ярні, бари, їдальні, організовані бівачні кухні тощо);
- транспортні підприємства (автопідприємства, авіаційні підприємства, управління та відомства залізниці, підприємства річкового та морського транспорту, спеціалізовані транспортно-гужові підприємства -кінні заводи, стайні, ферми та іп.);
¦> рекламно-іиформаційні туристичні заклади (рекламні агентства, рекламні бюро, іиформаційно-турис-тнчні центри тощо);
- торгівельні заклади та підприємства;
¦:- заклади та підприємства сфери дозвілля в туризмі (кіноконцертні зали, сцени, майданчики тощо);
- громадські екологічні та туристські об'єднання, організації, центри тощо;
- державні органи координації та регулювання в туризмі місцевого, муніципального, регіонального та національного рівнів.
За змістом своєї діяльності більшість комерційних туристичних та екотуристичпих організацій є своєрідними посередниками між туристом (споживачем) та виробником екотуристських послуг (природоохоронною та природогосподарською організацією). Так, туроператор екологічного туризму здійснює планування і створення екотуристських маршрутів, розробку програм та пакетів послуг для індивідуальної або групової реалізації.
Комерційні операції туроператорів кваліфікуються як оптові, тому що екотуристський продукт, який вони
створюють, як правило, перепродається турагентам. Ту-рагент діє па основі угод з туроператорами та є основним роздрібним продавцем екотуристського продукту безпосередньо кінцевому споживачу - туристу.
Специфічною особливістю екологічного туризму є те, що серед організацій та закладів, що створюють та розроблюють скотуристичний продукт, значна роль належить природоохоронним та екоосвітнім організаціям, що не є турагентами та туроператорами.
Як і будь-яке суспільно-економічне явище, гсомарке-тинг екологічного туризму для успішного та ефективного застосування передбачає наявність певних суспільно-економічних умов на туристичному ринку38, насамперед:
- значне насичення рийку послугами, тобто існування ринку споживача;
- гостра конкурентна боротьба туристичних фірм за споживачів;
- вільні ринкові відносини, передусім, можливість без адміністративних обмежень обирати ринки збуту, ділових партнерів, встановлювати ціни, провадити комерційну діяльність тощо;
- вільна діяльність адміністрації в межах туристичної організації або підприємства у визначенні мети, стратегій, керівних структур, розподілу коштів та засобів тощо.
Ці умови визначають можливість та доцільність застосування концепції геомаркетингу та її елементів загалом та на певному конкретному туристичному підприємстві, що є основною ланкою успішної та сталої підприємницької діяльності в галузі екологічного туризму.
Підсумовуючи вищенаведенс, підкреслимо, що економічний і соціальний розвиток урбанізованого суспільства особливо тісно межує з охороною природи і навколишнього середовища. Саме екологічний туризм є
38 Дурович Л.П., Копанеє Л.С. Указ соч. - С. 39-40.
місцем стикування між економікою та екологією. Як одна з найбільш суспільно важливих галузей існуючий і майбутній екологічний туризм орієнтується на потреби людини і природи та покликаний привести їх у відповідну рівновагу.
Виходячи з цього, можна визначити провідну тезу концепції геомаркетингу екологічного туризму. Як базова основа сталого урбокомпенсаційного природокористування екологічний туризм є одним з провідних чинників соціально-економічних відносин суспільного виробництва в режимі дбайливого раціонального природокористування та охорони природи міста і міського довкілля39.