3.3. Форми співробітництва у сферах виробництва, товарообміну й торгівлі, фінансових відносин

Взаємини між підприємцями, які оформлені договірними відносинами, характеризують партнерські зв‘язки. Форму партнерських зв‘язків завжди пропонує один з партнерів, а конкретна форма таких зв‘язків залежить від специфічних особливостей даного бізнесу.

Рис. 3.1 - Форми співробітництва партнерів

Сутнісно-змістова характеристика окремих форм співробітництва:

1.1. Виробнича кооперація – здійснення замкнутого виробничого циклу, готового до споживання продукту всіма партнерами спільно.

          1.2. Проектне фінансування – форма підприємницького співробітництва, за якої:

А) один з партнерів зобов‘язується фінансувати реалізацію підприємницького проекту іншого партнера;

Б) партнер-розробник пропонує іншому партнерові здійснювати практичну його реалізацію і зобов‘язується фінансувати всі необхідні роботи.

1.3. Управління за контрактом – форма партнерських зв‘язків, здійснюваних через передачу одним підприємцем іншому “ноу-хау” управлінського характеру і забезпечення інвестування процесу практичного його використання; за своєю сутністю її можна вважати експортом управлінських послуг.

         1.4. Підрядне виробництво – характеризує форму юридично оформлених взаємин між підприємцями, відповідно до якої один з них здійснює цільове виробництво продукції за прямою вказівкою іншого.

1.5. Спільне підприємництво – означає функціонування організаційного утворення, статутний фонд якого формується за рахунок пайових внесків партнерів-засновників, котрі уособлюють різні форми власності, або один з них є іноземною фізичною чи юридичною особою.

2.1. Бартерні операції – форма реалізації укладеної угоди в натуральній формі згідно з попередньо узгодженою номенклатурою обмінюваних товарів, а також узгодженими строками взаємних поставок продукції.

2.2. Зустрічна поставка – є різновидом бартеру, але передбачає дещо інші умови виконання. Партнери визначають, який товар має бути поставлений, а конкретний асортимент визначається згодом і оформляється у вигляді додатку до договору.

2.3. Комерційна тріангуляція – полягає в тому, що до бартерних операцій залучається ще й третій партнер, якщо цього потребує пошук необхідного товару.

3.1. Звичайна угода -  це загальновизнана універсальна угода про купівлю-продаж, за якої партнерські взаємини оформляються у вигляді договору поставки певного товару.

3.2. Форвардні угоди – є документально оформленими договірними взаємовідносинами, що потребують термінової практичної реалізації.

3.3. Угоди про передачу інформації у вигляді “ноу-хау” реалізуються обов‘язково за певну матеріальну винагороду, умови і розміри якої визначаються цими угодами.

3.4. Угоди про встановлення прямих зв‘язків – партнерські зв‘язки суб‘єктів господарювання, що базуються на безпосередній співпраці в конкретній сфері діяльності.

3.5. Угоди про експорт – це юридично оформлені договірні відносини, спрямовані на поставку конкурентоспроможної продукції конкретним споживачам в інших країнах.

3.6. Угоди про реекспорт характеризують виробничо-економічні відносини, що передбачають купівлю тим чи іншим партнером відповідних видів товарів за кордоном з метою наступної їх поставки партнерам з третьої країни.

3.7. Угоди про імпорт товарів – форма партнерських зв‘язків для організації завезення потрібних товарів з іншої країни.

4.1. Факторинг – відображає фінансово-економічні взаємовідносини між підприємцями і так званими фактор-фірмами (найчастіше з банками), які за певну винагороду беруть на себе організацію одержання дебіторської заборгованості суб‘єктами господарювання з боку інших фірм, або просто купують у них документи, що дають право вимагати у боржників сплати боргу.

4.2. Комерційний трансферт – застосовується у системі міжбанківських зв‘язків і міждержавних відносин. Він означає взаємне придбання партнерами капіталу в національній валюті у визначених розмірах за договірною ціною з наступним її зарахуванням на рахунок покупця в національному банку країни-продавця.