3.3. Як стати суб'єктом підприємницької діяльності?

Якщо ви визначили для себе, що приймання гостей у власній садибі — ваш бізнес, яким ви хочете і можете займатися на про­фесійній основі, тоді подальші сторінки — для вас.

Законом України від 07 лютого 1991 року № 698-ХІІ «Про підприємництво» (із змінами і доповненнями) визначено, що підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно із цим Законом суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України, інших держав, не обмежені зако­ном у правоздатності або дієздатності за винятком:

— військовослужбовців;

— посадових осіб органів прокуратури, суду, державної безпе­ки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріа­ту;

— посадових осіб органів державної влади й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств;

— осіб, яким суд заборонив займатися певною діяльністю (не можуть бути зареєстровані як громадяни-підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду);

— осіб, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабар­ництво та інші корисливі злочини.

Громадяни-підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати будь-яку діяльність, що не суперечить чин­ному законодавству.

Крім цього, суб'єкти підприємницької діяльності мають право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації.

Особливості регулювання окремих видів підприємництва вста­новлюються законодавством України.

Якщо ви вирішили розпочати підприємницьку діяльність, то для отримання статусу суб'єкта підприємницької діяльності без створення юридичної особи перш за все вам необхідно зробити таке:

отримати ідентифікаційний номер Державного реєстру фізич­них осіб;

зареєструватися в органах державної реєстрації;

стати на облік в податковій інспекції.

Як і де ви можете отримати ідентифікаційний номер Держав­ного реєстру фізичних осіб?

Для отримання ідентифікаційного номера вам необхідно звер­нутися до державної податкової інспекції за місцем проживання і заповнити анкету (форму № 1-ДР). Після цього в двотижневий термін вам присвоюється ідентифікаційний номер Державного реє­стру фізичних осіб і безкоштовно видається довідка про присвоєн­ня номера.

Цей номер потрібний для використання при виплаті доходів, з яких утримуються податки, укладанні цивільно-правових угод, відкритті рахунків в установах банків, отриманні пенсій через ус­танови банку тощо.

Під час реєстрації в Державному реєстрі до облікової картки фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів вносяться такі дані:

прізвище, ім'я та по батькові;

дата народження;

місце народження (країна, область, район, населений пункт);

місце проживання;

місце основної роботи;

види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів.

Також вам необхідно знати, що згідно із Законом України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізич­них осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» гро­мадяни-підприємці зобов'язані подавати до державної податкової інспекції за місцем проживання відомості про зміну даних, пода­них раніше до Державного реєстру, протягом місяця з дня виник­нення таких змін.

При цьому слід підкреслити, що фізичні особи-платники по­датків та інших обов'язкових платежів, які не подали інформацію для занесення до Державного реєстру або подали її у перекручено­му вигляді, притягаються до відповідальності згідно з чинним за­конодавством України.

Реєстрація в органах державної реєстрації

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності про­водиться у виконавчому комітеті міської ради або в районній дер­жавній адміністрації за місцем проживання громадянина. Місцем знаходження підприємця-громадянина вважається зареєстроване в установленому порядку постійне або тимчасове місце його про­живання.

До органу державної реєстрації необхідно подати такі докумен­ти:

1) реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

2) дві фотокартки;

3) довідку (чи її копію) про отримання ідентифікаційного но­мера;

4) документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору;

5) документ, що посвідчує особу громадянина.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740 плата за державну реєстрацію для фізичних осіб становить 1,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що ста­новить 25 гривень 50 копійок.

У тому випадку, якщо Вам необхідно зареєструватися протягом одного дня, то за прискорену державну реєстрацію суб'єкта підпри­ємницької діяльності розмір збору становитиме 76 грн. 50 коп.

Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності передбачено, що працівники органу державної реєст­рації повинні надавати заявникові-фізичній особі безоплатну до­помогу в заповненні реєстраційної картки та перевірити відповідність наведених у ній відомостей.

Після того, як вами будуть зібрані всі перелічені вище документи, орган державної реєстрації формує реєстраційну справу та повідо­мить вас про це листом.

Протягом 1—5 робочих днів дані вашої реєстраційної картки вносяться органом державної реєстрації до Реєстру суб'єктів

підприємницької діяльності і після цього вам видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію з трьома копіями із зазначен­ням вашого ідентифікаційного номера.

Протягом п'яти днів з дня реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності орган державної реєстрації повідомляє про це державну податкову інспекцію та установу Пенсійного фонду за місцем про­живання фізичної особи.

Пунктом 17 вищезгаданого Положення про державну реєстра­цію суб'єктів підприємницької діяльності визначено, що органам державної реєстрації та податкової служби забороняється вима­гати від громадян будь-які інші документи, не передбачені наведе­ним Положенням.

У разі зміни свого місцезнаходження суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа в семиденний термін з моменту настання такої зміни зобов'язаний повідомити про це орган державної реє­страції і подати до органу державної реєстрації:

— реєстраційну картку з внесеними змінами;

— оригінал свідоцтва про державну реєстрацію для внесення відповідних змін.

Невиконання цієї вимоги дає право органам державної реєст­рації звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації.

Термін реєстрації в податковому органі

Після отримання свідоцтва про державну реєстрацію ви по­винні для взяття на облік органами державної податкової служби протягом п'яти днів особисто подати до державної податкової Інспекції такі документи:

— заяву за формою № 5-ОПП;

—  копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підпри­ємницької діяльності;

— документ, що посвідчує особу (паспорт).

Після взяття платника податків на облік органи державної по­даткової служби видають йому довідку за формою № 4-ОПП, яка підтверджує взяття вас на податковий облік. Копії довідки вида­ються для пред'явлення в установи банків, де ви можете відкрити поточні рахунки, та інші органи державної влади.

Термін взяття на облік громадянина-підприємця органами дер­жавної податкової служби за наявності вказаних документів не повинен перевищувати двох днів, що визначено пунктом 14 Поло­ження № 740.

Крім цього, Вам як громадянину-підприємцеві протягом 10-ти днів з дня отримання свідоцтва про державну реєстрацію потрібно зареєструватись в органах Пенсійного фонду України і в органах державної служби зайнятості.

Порядок отримання печаток і штампів

Суб'єктові підприємницької діяльності — фізичній особі необ­хідно знати, що отримане Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття розрахункового та інших рахунків в установах банків, а також виготовлення печаток і штампів.

Перелік документів, які вам як приватному підприємцеві необ­хідно подати до органу внутрішніх справ (за місцем реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності) для отри­мання дозволу на виготовлення печаток і штампів визначено Пунктом 15 Положення № 740.

Такими документами є:

— копія свідоцтва про державну реєстрацію;

— два примірники зразків печаток і штампів;

— документ, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу на виготовлення печаток і штампів.

Орган внутрішніх справ зобов'язаний протягом п'яти робочих днів від дня отримання документів видати дозвіл на виготовлення печаток і штампів або письмову відмову із зазначенням причин, обумовлених законодавством України.

Зразки печаток і штампів затверджуються громадянином-підприємцем і не потребують додаткового узгодження. Але при цьому обов'язковою умовою є наявність на печатках і штампах іден­тифікаційного номера фізичної особи.

Також необхідно знати, що здійснення підприємницької діяль­ності можливе і без печаток та штампів.

Відкриття рахунків в установі банку

Як приватний підприємець ви можете відкрити розрахунковий рахунок в установі банку як у національній, так і в іноземній валюті. Але можете і не відкривати його. Вирішувати вам. Перш ніж відкрити рахунок, визначте пріоритети своєї діяльності. Якщо ви передбачаєте, що певна частина ваших гостей надасть перевагу безготівковій оплаті, або, скажімо, оплаті кредитною карткою, то без відкритого рахунку ви можете втратити цих клієнтів. Зручно користуватися рахунком і тоді, коли ви просите своїх потенційних І остей, які вже замовили відпочинок у вашій садибі, здійснити часткову передоплату як гарантію того, що вони дійсно приїдуть до вас у визначений час. Це особливо актуально під час так званою «високого туристичного сезону», коли попит з боку туристів Значно перевищує пропозицію засобів розміщення (для Карпат — це зимовий період і особливо новорічні та Різдвяні свята, а для Криму — липень-серпень тощо).

Крім того, навіть просто наявність банківського рахунку є позитивним фактором, який може позитивно вплинути на рішення туриста приїхати до вас на відпочинок. Потенційний турист, навіть у тому випадку, коли надає перевагу розрахунку з вами готівкою, Знаючи про саме існування розрахункового рахунку в банківській установі, починає більше довіряти вам як діловій людині, яка серй­озно займається своєю справою. Тому, якщо ви не зорієнтовані на випадкових або просто проїжджих клієнтів (будинок у дуже зруч­ному та легкодоступному місці або біля самої траси), рахунок ба­жано все-таки відкрити.

Для цього вам необхідно подати в установу банку для відкриття рахунку такі документи:

1) заяву про відкриття поточного рахунку встановленого зразка (заповнюється в банку);

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підпри­ємницької діяльності, яка засвідчена або нотаріально, або органом, що його видав;

3) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на по­датковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або упов­новаженим працівником банку;

4) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду Украї­ни;

5) картку із зразками підписів, що надається працівниками бан­ку, в якому відкривається рахунок, та засвідчується або працівни­ком банку, або (що частіше) нотаріально.

Крім цього, ви зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня відкриття (або закриття) рахунку (включаючи день відкриття або закриття) подати особисто або надіслати поштою з повідомленням про вручення на адресу органу державної податкової служби,

в якому ви взяті на облік, повідомлення про відкриття (закриття) поточних рахунків в установах банків.

Наказом ДПА України від 07.03.1998 р. № 100 затверджено форму і зміст повідомлення про відкриття (закриття) рахунків суб'єктів малого підприємництва в установах банків (зареєстрова­но в Мінюсті України 24.03.1998 р. за № 190/2-630).

Зверніть увагу, що якщо ви не зробите цього, то згідно з чин­ним законодавством органам державної податкової служби надано право застосовувати до банків або юридичних осіб, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлений зако­ном строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, штрафні санкції у вигляді двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Який спосіб оподаткування обрати?

Особливості здійснення підприємницької діяльності без ство­рення юридичної особи пов'язані з різними формами оподатку­вання та ведення обліку доходів і витрат, і тому питання оподат­кування приватних підприємців останнім часом набувають усе більшої актуальності.

На даний час в Україні є три способи оподаткування приватних підприємців:

— традиційна система оподаткування,

— оподаткування за фіксованим податком,

— спрощена система оподаткування.

На даний час рекомендуємо вам спрощену систему оподатку­вання, якою користується переважна більшість приватних підприємців, що провадять свою діяльність із прийому гостей у власних садибах, тобто надають послуги гостинності.

Розгляньмо основні особливості цього способу оподаткування до­ходів приватних підприємців за спрощеною системою оподаткуван­ня і її переваги над іншими.

Спрощена система оподаткування введена в дію з 1 січня 1999 року.

З 19 вересня 1999 року Указ від 28 червня 1998 року № 746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності малого підприємництва» діє в новій редакції, що значно розширило коло платників, які бажають працювати за спрощеною системою опо­даткування.

Якщо ви провадили підприємницьку діяльність раніше і в інших сферах та на іншій системі оподаткування, то для вас можуть існувати такі обмеження при переході на сплату єдиного податку:

— кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах І підприємцем, включаючи членів його сім'ї, протягом року не Повинна перевищувати 10 чоловік одночасно;

— обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) )й звітний рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.;

— приватний підприємець не повинен торгувати лікеро-горіл­чаними, тютюновими виробами і паливно-мастильними матеріалами.

Указом № 746 передбачена можливість переходу на сплату єди­ного податку, починаючи з наступного звітного кварталу.

Якщо ви щойно зареєстровані як фізична особа — суб'єкт малого підприємництва, то маєте право стати платником єдиного по­датку з того кварталу, в якому було здійснено вашу державну реєстрацію.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкт малого підприємництва повинен не пізніше, ніж Ін 15 днів до початку наступного звітного кварталу, подати до органів податкової служби за місцем своєї державної реєстрації письмову заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, форму якої затверджено наказом ДІІАУ від 29.10.99 р. № 599. Обов'язковою умовою для подання заяви є сплата всіх установлених податків та обов'язкових платежів ні звітний податковий період.

На підставі заяви, а також платіжного документа (квитанції, копії платіжного доручення з позначкою банку) про сплату (пере­рахування) єдиного податку за період, не менший, ніж календар­ний місяць, приватному підприємцеві видається Свідоцтво про сплату єдиного податку, форму якого також затверджено наказом № 599 (далі — Свідоцтво). Це Свідоцтво або письмова мотивована відмова видається органом державної податкової служби протягом 10 робочих днів після подання заяви.

При цьому Указом № 746 установлено, що суб'єкт підприєм­ницької діяльності може прийняти рішення про перехід на сплату единого податку не більше одного разу за календарний рік.

Свідоцтво видається приватним підприємцям безплатно тер­міном на квартал.

Воно є документом суворої звітності та не може бути передане іншим особам. Протягом календарного року дія Свідоцтва може щоквартально продовжуватися, але тільки за умови відсутності по­даткової заборгованості щодо податків та обов'язкових платежів.

Підставою для продовження дії Свідоцтва є заява, яка скла­дається аналогічно і за тією ж формою, як і при переході на єдиний податок, а також наявність платіжних документів про сплату єдиного податку за попередні періоди і наступний період, не мен­ший, ніж календарний місяць. Заява подається не пізніше, ніж за 15 днів до початку кварталу (тобто до 15.03, 15.06, 15.09, 15.12), на який продовжується дія Свідоцтва.

Якщо платник єдиного податку здійснює свою підприємниць­ку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, включаючи членів його сім'ї, видається Довідка про трудові відно­сини фізичної особи з платником єдиного податку (далі — Довід­ка), форму якої також затверджено наказом № 599.

У разі продовження терміну дії Свідоцтва в ньому робиться відповідний запис за підписом керівника органу державної подат­кової служби або його заступника, який засвідчується печаткою. Аналогічні записи здійснюються в Довідках найманих працівників, які продовжують діяльність у платника єдиного податку.

У випадку збільшення чисельності працівників протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платник єдиного податку повинен здійснити доплату за кожного додатково найнятого працівника не менше, ніж за повний місяць з початку діяльності таких працівників, й отри­мати Довідки для них.

Якщо чисельність працівників протягом терміну дії Свідоцтва зменшилася, платник єдиного податку повинен повернути Довідки. Однак якщо Довідку на працюючого за наймом у приватного підприємця загублено, то навіть якщо такий працівник у підпри­ємця вже не працює, доплату на нього може бути припинено, тільки починаючи з наступного кварталу.

При втраті Свідоцтва податкові органи на підставі письмової заяви платника єдиного податку видають його дублікат. При цьо­му видача дубліката здійснюється тільки за наявності Довідки органів внутрішніх справ України.

Після закінчення терміну дії Свідоцтва воно підлягає повер­ненню разом з усіма довідками в 5-денний термін до податкового органу, який їх видав.

У разі припинення діяльності (зняття з державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності) платник єдиного податку повинен у п'ятиденний термін подати про це заяву до податкових прогинів, здати свідоцтва і всі довідки.

11 латники єдиного податку, які прийняли рішення відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності ?й повернутися до загальної системи оподаткування, можуть це робити з початку наступного кварталу. При цьому також необхід­но подати заяву до податкових органів не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного кварталу, здати свідоцтва і всі Довідки, видані на найманих працівників.

Ставки єдиного податку та порядок його сплати фізичними мовами — суб'єктами підприємницької діяльності

Для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності ставка пінного податку встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 грн. і більше 200 грн. на місяць.

Якщо фізична особа — суб'єкт підприємництва здійснює де­кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлені різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне Свідоцтво і спла­чується єдиний податок за більшою ставкою, встановленою на ці види діяльності місцевою радою за місцем державної реєстрації цієї фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності.

Для платника єдиного податку, котрий займається підприєм­ницькою діяльністю з використанням найманої праці або за участі в його діяльності членів його сім'ї, розмір єдиного податку збіль­шується на 50 відсотків за кожного працівника.

Єдиний податок приватними підприємцями може сплачуватися завчасно за весь квартал або за місяць. У разі щомісячної сплати єдиного податку вона здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що наступає за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку. Якщо протягом терміну дії отриманого Свідоцтва місце­вою радою змінюються ставки єдиного податку, то перерахунок сум платежів за період, за який проведено оплату, не здійснюєть­ся.

Які податки можна не сплачувати?

Ставши платником єдиного податку, приватний підприємець

згідно з Указом № 746 звільняється від сплати ряду обов'язкових податків і зборів, зокрема:

— податку на додану вартість;

— прибуткового податку;

— плати (податку) за землю;

— збору на обов'язкове соціальне страхування;

— збору до Пенсійного фонду;

— внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населен­ня;

—  збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

— плати за патенти.

Податок на додану вартість

Згідно з Указом № 746 приватні підприємці, котрі сплачують єдиний податок, не є платниками ПДВ.

При цьому слід мати на увазі, що згідно з роз'ясненнями по­станови КМУ № 507 фізичні особи — платники єдиного податку мають право бути платниками ПДВ. Якщо приватний підприємець — платник єдиного податку приймає рішення бути платником по­датку на додану вартість, на нього поширюється дія Закону про ПДВ.

Реєстрація суб'єкта підприємництва платником податку на до­дану вартість здійснюється відповідно до Положення про Реєстр платників ПДВ.

Плата за землю

Що стосується плати за землю, то Порядком № 599 визначено, що плата (податок) за землю не сплачується платником єдиного податку тільки за земельні ділянки, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, зазначеної у Свідоцтві. При цьому слід мати на увазі таке. Законом України «Про плату за землю» визначено, що плата за землю справляється у вигляді зе­мельного податку або орендної плати. Власники землі та землекори­стувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.

Таким чином, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяль­ності, які є власниками землі або землекористувачами і згідно із Законом № 2535 є платниками земельного податку, при переході на сплату єдиного податку звільняються від сплати податку на землю, що використовується ними в підприємницькій діяльності.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Розмір, умови і терміни внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендо­давцем (власником) і орендарем. Тому від сплати орендної плати за землю платники єдиного податку не звільняються.

Однією з найбільших переваг спрощеної системи оподаткування є можливість для суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб при продажу товарів (крім підакцизних), наданні послуг при розрахунках із споживачами не застосовувати реєстратори розра­хункових операцій.

Що ж до звільнення від податку на доходи фізичних осіб, то воно поширюється тільки на доходи самого підприємця.

Платник єдиного податку не звільняється від обов'язку нараху­вання, утримання та перерахування до бюджету прибуткового подат­ку з громадян із доходів, які виплачуються найманим працівникам.

Облік доходів і витрат платника єдиного податку

Платник єдиного податку не звільняється від обов'язкового ве­дення обліку доходів та витрат, пов'язаних із здійсненням підпри­ємницької діяльності. Для визначення результатів власної підпри­ємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком № 10 Інструкції про прибутковий податок з громадян. При цьому обо­в'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво», «сума виручки (доходу)», «чистий до­ход».

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу.

Після закінчення звітного періоду протягом 5 днів платник єди­ного податку подає звіт згідно з Додатком 3 до Порядку № 599.

Звіт подається особисто платником єдиного податку або надси­лається поштою до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності. При особистому поданні звіту датою подання вважається дата реє­страції його в органі державної податкової служби, а при надси­ланні звіту поштою — дата відправки на штампі відділення зв'яз­ку.

Отже, ми коротко розглянули особливості способу оподаткуван­ня доходів приватних підприємців за спрощеною системою і перева­ги цього способу над іншими двома. Звичайно, ми не претендуємо на істину в останній інстанції, тому вам необхідно самим проаналі­зувати всі «за» і «проти» і вибрати найбільш оптимальний для свого виду діяльності спосіб оподаткування. Адже специфіка здійснен­ня вашої діяльності може бути дещо відмінна від загальноприйня­тої. Тому рекомендуємо вам більш детально ознайомитися з нор­мативними документами, що регулюють оподаткування приват­ного підприємця.

Які види господарської діяльності вибрати?

Це питання постане перед вами тоді, коли вам запропонують вписати їх у Свідоцтво. У кожному районі можуть бути визначені свої ставки єдиного податку. Готового рецепту на цей час не існує.

На нашу думку, доцільно записати такі види:

Здавання в найм (піднайм) житла

Посередницька діяльність

Послуги

Роздрібна торгівля

Інші види

Про ліцензування.

Статтею 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-ПІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено 60 видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Будьте уважні. Відповідно до цього Закону ліцензуванню підля­гають такі види господарської діяльності, актуальні для вас:

1). надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомо­більним транспортом;

2). організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму; екскурсійна діяльність.