Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.10. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сільському господарстві (аграрному секторі економіки)

3.10. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сільському господарстві (аграрному секторі економіки)

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сільському господарстві передбачена главою 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Адміністративні правопорушення у сільському господарстві. Порушення ветеринарно-санітарних правил», де містяться статті, що встановлюють відповідальність за: отраву посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств, інших державних і громадських чи селянських (фермерських) господарств (ст. 104); порушення порядку та умов ведення насінництва (ст. 104-1); порушення правил щодо боротьби з карантинними шкідниками й хворобами рослин та бур’янами (ст. 105); вивезення матеріалів, що не пройшли карантинну перевірку або відповідну обробку (ст. 106); невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки (ст. 106-1); незаконні посів та вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 106-2); порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (ст. 107); порушення законодавства про племінну справу у тваринництві (ст. 107-1); грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і техніки безпеки (ст. 108).

Відповідальність за адміністративні правопорушення у сільському господарстві несуть як громадяни, так і відповідні посадові особи.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад (ст. 104, 105); районними (міськими) судами (суддями) (ст. 106-1, 106-2, 107-1); органи внутрішніх справ (ч. 2 ст. 106-1); органи державного ветеринарного контролю (ст. 107); органи державної служби з карантину рослин (ст. 105, 106); органи державного контролю в насінництві (ст. 104-1); органи держсільтехнагляду (ст. 108).

Законом України «Про ветеринарну медицину» від 15 листопада 2001 р. передбачена відповідальність суб’єктів господарювання за правопорушення в галузі ветеринарної медицини.

Суб’єкти господарювання — будь-які юридичні особи, діяльність яких пов’язана з утриманням, транспортуванням та реалізацією тварин; зберіганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного, а на ринках — і рослинного походження; виробництвом та реалізацією ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок, здійсненням лабораторної діагностики та наданням ветеринарних послуг, — несуть відповідальність у формі штрафу за такі порушення:

порушення ветеринарно-санітарних правил, інструкцій щодо профілактики та ліквідації інфекційних хвороб тварин — у розмірі від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

невиконання заходів щодо карантину тварин або інших карантинних обмежень — у розмірі від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

переміщення через митний кордон без обов’язкового проведення ветеринарно-санітарної експертизи підконтрольних ветеринарному нагляду об’єктів — у розмірі від п’яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

реалізація ввезених на територію України продукції тваринного й рослинного походження, кормів для тварин, що не пройшли в Україні ветеринарно-санітарної експертизи, у розмірі від двадцяти п’яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням такої продукції та кормів;

реалізація на території України ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, не зареєстрованих в Україні, у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням таких засобів, кормів та кормових добавок відповід­но до закону;

ухилення від пред’явлення або непред’явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов’язкових заходів (дослідження, щеплення, обробки) щодо профілактики хвороб тварин, а також незабезпечення надійної фіксації тварин для проведення огляду (заходів) — у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

виготовлення харчових продуктів із сировини тваринного походження, забороненої для використання, у тому числі з м’яса трупів тварин, уражених електричним струмом, отруйними хімікатами, утоплених, а також вимушено забитих (дорізаних), що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, тощо — у розмірі від п’ятдеся­ти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням таких харчових продуктів відповідно до закону;

ухилення від обов’язкової ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного, а на ринках — і рослинного походження — у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

надання власником (уповноваженою особою) торговельних об’єктів дозволу на реалізацію тварин і продукції тваринного, а на ринках — і рослинного походження, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, у розмірі від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ухилення від виконання або неналежне виконання приписів державних інспекторів ветеринарної медицини — у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплата штрафів не звільняє суб’єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому законодавством.

Справи про правопорушення, передбачені згаданим вище Законом, розглядають Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи й регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення.

Накладати штрафи від імені Державного департаменту ветеринарної медицини, його територіальних органів і регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті мають право головні державні інспектори ветеринарної медицини, їхні заступники, державні інспектори ветеринарної медицини.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення в галузі ветеринарної медицини оформляються постановами.

Штраф підлягає сплаті суб’єктом господарювання в місячний термін з дня отримання постанови. У разі порушення цього терміну штраф стягується в судовому порядку.

Рішення у справах про правопорушення в галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені в судовому порядку.