Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4. 1.2. Європейська енергетична хартія

Ідею Європейської енергетичної хартії запропонував прем'єр-міністр Нідерландів Люберс на зустрічі у верхах Європейського економічного співтовариства, що відбулася у червні 1990 р. Хар­тію її автори вважають другою за значенням подією у післявоєн­ній історії дипломатії після створення ООН. 17 травня 1991 р. у Гаазі хартію підписали 50 країн, а також ЄЕС. Документ стосу­ється держав, розміщених на різних континентах, тому назва "європейська" досить умовна, "світова" точніше б відображала коло її учасників.

Основні засади Європейської енергетичної хартії:

•   повага державного суверенітету над природними ресур­
сами;

•   розвиток вільного й ефективного енергетичного ринку;

•   усунення бар'єрів у торгівлі енергоресурсами;

•   відсутність дискримінації між учасниками Хартії;

•   поліпшення стану охорони навколишнього середовища;

•   створення умов, що сприяють інвестиціям підприємств і
приватних осіб в енергетичний сектор економіки.

Європейська енергетична хартія не є документом прямої дії. Після її підписання країни-учасниці провели міжнародні перего­вори про підписання Базисної угоди (згодом вона дістала назву "Договір хартії"), яка мала стати основою широкомасштабного і різностороннього співробітництва у сфері енергетики. Цей дого­вір було підписано в Лісабоні у грудні 1994 р. Україна є учасни­цею договору.

Хартія є політичним документом, який проголосив певні прин­ципи. Згідно ж з договором країни-учасниці взяли на себе конк­ретні зобов'язання.

Договір охоплює енергоресурси, стосується також оподатку­вання і доступу до капіталів та технологій. Країни-учасниці зо­бов'язалися не створювати перешкод для використання інозем­ними компаніями на ключових позиціях персоналу за їхнім ви­бором (незалежно від національності і громадянства). Договір поширюється на весь процес використання ядерного палива (тобто враховує принцип нерозповсюдження ядерної зброї).

Транзитні країни взяли на себе зобов'язання забезпечити сво­боду транзиту і не допускати дискримінації з огляду на країну походження енергоресурсів та власності на них. Країни не чинити­муть штучних перешкод для спорудження нових транзитних по­тужностей відповідно до законодавства транзитної країни. Краї­ни транзиту мають забезпечити безпеку та ефективність енерго­системи.

Згідно з договором, наприклад, Україна повинна безперешкод­но пропускати своєю територією до Західної Європи закуплений нею у Росії газ, навіть якщо її громадяни замерзатимуть у своїх домівках. Свобода транзиту означає, що певна країна має пропускати через свою територію потік енергоресурсів з ворожої дер­жави, який спрямовується до третьої країни.

Не можна не згадати інвестицій, без яких енергії не буває. Тому "Договір хартії" (складається з 50 статей) інакше ще мож­на назвати "договором про інвестиції". Промислово розвинений Захід хоче мати довготривалий надійний механізм одержання енергії зі Сходу. Захід готовий вкласти в енергетику великі гроші, але, зрозуміло, не хоче кидати їх на вітер, і таке бажання цілком зрозуміле.

Після підписання договору залишилося багато неузгоджених питань. Тому країни-учасниці провели переговори щодо укла­дення протоколів для узгодження діяльності у кожному секторі енергетики. Прогнозувалося, що розробка протоколів потребува­тиме щонайменше трьох років. Хартія є основою для договору, а він, у свою чергу, — основою для протоколів.

"Договір хартії" можна назвати також "договором про кон­куренцію", оскільки він передбачає її поширення на цю раніше високомонополізовану галузь колишніх соціалістичних і деяких капіталістичних країн.

Можна сподіватися, що договір і додаткові протоколи до нього спростять проблему транзиту та відповідатимуть інтересам держав, які мають енергоресурси, держав, які транспортують ресурси через свою територію, а також держав, які ці ресурси споживають.