Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.1. Виникнення, сутність і функції грошей

4.1 Виникнення, сутність і функції грошей

Появі грошей передував тривалий і складний процес розвитку обміну і форми вартості. У процесі еволюції товарного обміну відбувається послідовна зміна чотирьох форм вартості: простої чи випадкової; повної чи розгорнутої; загальної та грошової.

На ранньому ступені розвитку суспільства обмін мав випадковий характер і відбувався між громадами. Йому відповідала проста чи випадкова форма вартості, за якою один товар виражав свою вартість в одному конфронтуючому йому товарі-еквіваленті:

X товару А = У товару В.

Перший великий суспільний поділ праці — виділення скотарських і землеробських племен - привело до появи і розвитку обміну, що носив нерегулярний характер, тому і мінові співвідношення складалися випадково. Рівняння обміну простої форми вартості вірніше було б записати в такий спосіб:

X товару А більше, дорівнює або менше Y товару В.

У наслідку відбувається другий великий суспільний поділ праці -відділення ремесла від землеробства. Обмін став здобувати усе більш регулярний і масовий характер. Відбувся перехід до розгорнутої форми вартості, що відрізняється від простої тим, що при ній предметом обміну є багато продуктів суспільної праці, а тому кожному товару протистоїть безліч еквівалентів:


 

       X товара   А   =


У товара   В

Z товара   С

Q товара   N


Сучасним вираженням даної форми вартості є бартерний обмін, що має недоліки, котрі виявляються в труднощах обміну. Якщо власнику товару А потрібний товар У, а власнику товару В товар А не потрібний, обмін не відбудеться, або ж це приведе до виникнення додаткової ланки в обміні.

Ці труднощі зникають, якщо роль товару-еквівалента закріплено за одним товаром, котрий усі приймають у процесі обміну. Такі товари з'явилися, і був здійснений перехід до загальної форми вартості:

У товара В

Z товара С = Q товара N

Q товара N

У різних країнах, на різних етапах розвитку, роль загального еквівалента грали різноманітні товари, характерні для тієї чи іншої місцевості: сіль, чай, хутра, худоба, зерно й ін., але і ця форма еквівалента має недоліки, що переборюються в ході переходу до грошової форми вартості.

Товар, що претендує на роль загального еквівалента повинний бути однорідним і легко поділятися. Хутра і худоба, наприклад, такими якостями не володіють. У результаті подальшого розвитку обміну всі інші еквіваленти-товари-еквіваленти були витиснуті шляхетними металами, а головна причина цього зв'язана з їх властивостями:

однорідністю;

подільністю;

портативністю;

збереженням;

їхня натуральна форма не суперечила виконанню ними властивостей загального еквівалента. Грошова форма вартості має наступний вид:

У товара В

Z товара С =n товара D

Q товара N

де D — грошовий товар, роль якого закріпилася за золотом

Гроші - це загальний еквівалент, це особливий товар, що постійно і монопольно виконує роль загального еквівалента. Це значить, що:

усі товари вимірюють свою вартість у грошах;

гроші мають властивість засобу, що загально обмінюється;

гроші володіють крім своєї властивості як металу, одиничною споживчою
вартістю, ще й універсальною споживчою вартістю, тобто задовольняють будь-
яку потребу людей.

У товарному господарстві гроші виконують чотири основні функції:

1. Функція міри вартості полягає в тому, що за допомогою грошей
виражається вартість товару й утворюється його ціна. Цю функцію гроші
виконують ідеально, тобто вимір вартості товарів грошима не вимагає реальної
наявності грошей у товаровласників. Вартість товару, виражена в грошах,
називається ціною. Для того, щоб гроші краще виконали функцію міри вартості,
держава вводить масштаб цін - це фіксована вага грошового металу, припущена
як одиниця грошей. Наприклад, масштаб цін американського долара зразка 1945
року складав 0,888 грам золота, тобто один долар представляв в обігу зазначену
вагову кількість золота; радянський карбованець зразка 1961 року представляв в
обігу 0,987412 грам золота, тобто приблизно один грам.

2. сіб обігу виявляється, коли гроші виступають як посередник в обміні
товарів за формулою Т-Д-Т. На відміну від прямого, такий обмін припускає дві
угоди: а) продаж товару на гроші (Т-Д) і б) купівлю на ці гроші іншого товару
(Д-Т). Це дає людям додаткові зручності: рятує від обмеженості бартерного
обміну і дозволяє розділити продаж і куплю товарів як у часі, так і в просторі.
Разом з тим, можливість загального розриву між продажем і купівлею створює
можливість криз, що випливає з розбіжності актів купівлі-продажу в часі і
просторі.

Гроші як засіб обігу виступають як дійсні, реальні гроші. Первісне золото й інші шляхетні метали під час обміну зважувалися, поділялися на відповідні шматки і т.д. Однак незручності, зв'язані з розподілом і втратою при цьому частини металу, визначенням його проби і т.д. викликали необхідність переходу до грошово-злиткової форми. Злиток являє собою той же шматок грошового металу, але оформлений і визначений за вагою та пробою.

Подальший розвиток грошово-злиткової форми вартості призводить до виникнення грошово-монетної форми.

Монета є гарантована вага грошового металу, відбиток і фактура якого свідчать про його приналежність до визначеної грошової системи. У монеті не тільки укладена визначена кількість грошей, але і позначена, тобто монета — це не тільки товар, що грає роль загального еквівалента, але і знак грошей. Першим ступенем знакової форми вартості є монетно-знакова, на початкових етапах якої оберталися неповновагі монети, що втратили частину своєї ваги внаслідок природного стирання в процесі обміну.

Особливість, у силу якої неповновага монета в обертанні може представляти повновагу, була потім використана для фальсифікації і випуску неповноцінних монет. На цій основі з'являються монети з неблагородних металів. У них реальний грошовий зміст вже зовсім зник, залишився лише знак.

Розвиток грошової форми вартості призводить до витиснення монет паперовими грошима.

Паперові гроші - це представники, знаки, символи, замінники золота в обертанні. У паперово-грошовій формі вартості грошовий знак остаточно відокремився від реальних грошей, що позначалися ним, одержав самостійний рух із властивими йому законами, котрі виступають прямою протилежністю законам обертання реальних грошей. Якщо реальні гроші обертаються тому, що мають вартість, то паперові гроші надають вартість тому, що вони обертаються. Кількість реальних грошей, необхідних для обертання, залежить від їхньої вартості. Вартість, що надається паперовими грошима, залежить від їхньої кількості в сфері обертання. У той час, як маса реальних грошей в обертанні залежить від рівня товарних цін, останній залежить від маси паперових грошей в обертанні.

3. Функція засобу нагромадження й утворення скарбів

Цю функцію гроші виконують тоді, коли залишають канали обертання і зберігаються в підприємствах, приватних осіб, у державній скарбниці, тобто служать зручною формою збереження багатства. Для виконання функції скарбу, гроші повинні бути одночасно повноцінними і реальними. Золото, як і раніше, продовжує відігравати роль скарбу, тому що воно завжди має вартість визначеної величини, добре зберігається і є легко реалізованим товаром. Створюючи національні резервні фонди (золоті запаси), держави накопичують і зберігають злитки і монети з золота.

4. Функція засобу платежу. Цю функцію гроші виконують під час
продажу товару в кредит, будучи знаряддям погашення боргового зобов'язання.

Подальшим запереченням грошового змісту є кредитні гроші (вексель, банкнота) і виникла на їхній основі паперово-кредитна форма вартості. З одного боку, вони заперечують гроші в такій істотній їхній функції, як засіб


обертання, тому що в обмін на товар замість грошей видається боргове зобов'язання, з іншого боку - останнє саме починає обертатися.

Вексель — це зобов'язання однієї особи іншій.

Банкнота - вексель на банкіра. Разом з тим банкнота починає функціонувати як звичайний засіб обертання поряд з паперовими грошима. Рух кредитних і паперових грошей з'єднується в єдине ціле.

На основі кредитно-паперової форми вартості виникає і розвивається розрахунково-знакова форма. Тут заперечуються не тільки реальні гроші, але і їхні знаки у функції кошту обертання. Розрахункові знаки (чек - боргове зобов'язання банку, а також визначені види квитків, квитанції й ін.) уже не обертаються і не є навіть паперовими грошима, вони являють собою лише розрахунковий кошт, задоволення на одержання грошей, товару, послуги і т.д.

У даний час у розвитих країнах Заходу широке поширення одержали кредитні картки чи електронні гроші — це пластикові картки, що, будучи підключені до загальної банківської комп'ютерної мережі, передають команду власника рахунка про перерахування грошей. Кредитні картки використовуються для запису покупок на рахунок людини чи фірми, при цьому даний рахунок повинний бути оплачений пізніше. У цьому випадку продавець одержує свої гроші відразу, а покупець одержує банківський кредит на суму покупки.

Розрахунково-знакова форма вартості підготовляє перехід до ідеальної форми вартості. Сюди відносяться безготівковий розрахунок, повідомлені платежі, платежі з телефону, система електронних розрахунків та ін. Тут вже усувається всякий реальний рух не тільки грошей, але і їхніх знаків. Гроші як реальність зникають, залишається лише їхня ідеальна форма.

З функції грошей як засобу обертання і платежу випливає висновок: гроші (тим більше неповноцінні) потрібні не самі по собі, а для забезпечення обміну товарами і послугами між людьми. А це значить, що в економіці необхідне дотримання зразкової рівності між товарною і грошовою масами. У цьому полягає головний зміст закону грошового обігу: кількість грошей, необхідних для обертання, прямо пропорційно сумі цін товарів і зворотно пропорційно швидкості обертання. Кількість грошей, необхідних для обертання, можна визначити за допомогою формули:

КД=СЦ-К+П-ВПП, з

де СЦ - сума цін товарів, що знаходяться в обертанні;

К — сума цін товарів, проданих у кредит;

 П - сума платежів, за якими наступив термін сплати;

ВПП — платежі, що взаємно погашаються;

З - швидкість обертання, вимірювана середнім числом оборотів однойменних одиниць грошей за рік.

У сучасному виді формула, позначена вище, записується як рівняння обміну чи «рівняння Фішера»:

М х V = Р х ПРО,

де М — маса грошей в обертанні;


V — середня швидкість обертання грошової одиниці;

Р - рівень цін;

ПРО — реальний обсяг національного продукту.