Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.1. Поняття і зміст розрахункових правовідносин

4.1. Поняття і зміст розрахункових правовідносин

Підприємства, організації у процесі виконання укладених між собою договорів проводять розрахунки. Розрахунки між суб’єктами господарської діяльності, як правило, здійснюються у безготівковому порядку через банк. В умовах ринкової економіки розрахунки відіграють важливу роль у регулюванні різних сфер господарського життя. Завдяки розрахункам здійснюються платежі за грошовими зобов’язаннями, з їх допомогою контролюються як витрачання коштів, так і їх цільове використання, крім того, відповідний розподіл та дотримання режиму економії різними власниками.

Відносини, в яких одна сторона здійснює платежі на користь іншої через кредитні установи, називаються розрахунковими. Специфіка цих відносин у тому, що вони мають самостійний майновий характер із двома моментами — участь банківських або кредитних установ та застосування спеціального законодавства про банківські операції.

Розрахункові правовідносини — це такі, що виникають між організаціями в процесі здійснення розрахунків у безготівковому порядку через кредитні установи. Основний зміст розрахункових правовідносин розкривається в принципах, на яких базується організація безготівкових розрахунків, зокрема:

всі підприємства та організації зобов’язані зберігати свої кошти — як власні, так і позичкові на рахунках в установах банку, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого банком ліміту;

розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються, як правило, безготівковим способом через банки;

безготівкові розрахунки проводяться за діючими формами розрахунків;

платежі проводяться, як правило, після поставки продукції або виконання робіт, надання послуг, однак на практиці все частіше застосовується порядок попередньої оплати платежу;

платежі проводяться за рахунок коштів платника або за рахунок банківського кредиту;

списання коштів з рахунка платника здійснюється тільки за його згодою (акцепта);

при проведенні розрахункових операцій банки контролюють, чи додержуються підприємства, організації розрахункової та договірної дисципліни. До господарюючих суб’єктів, які порушують правила розрахунків, банки застосовують відповідні санкції.

При проведенні розрахунків відносини між установами банків і власниками рахунків мають складний характер. У цих відносинах беруть участь, як правило, три суб’єкти (продавець, покупець-платник і банк). Сторони (банк і суб’єкти господарської діяльності) зобов’язані дотримуватись закону і договірних умов. Зміст розрахункових правовідносин регламентується чинним законодавством. Розрахункові правовідносини регулюються як цивільно-правовими, так і фінансово-правовими нормами. Договірні відносини — відносини між продавцем і покупцем, які укладають договори про продаж продукції, надання послуг або виконання робіт, при проведенні розрахункових операцій, а також відносин з приводу відкриття рахунків в кредитній установі регулюються цивільно-правовими нормами. Відносини, що виникають внаслідок діяльності кредитних установ, — регламентація прав і обов’язків власника рахунка і банку — регулюються фінансово-правовими нормами і мають імперативний характер, що не дозволяє сторонам чинити за своїм волевиявленням.

З метою вдосконалення організації комерційними банками розрахунково-касового обслуговування народного господарства по­становою Правління НБУ від 30.06.1995 р. затверджено «Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку України та комерційними банками»[1]. Відповідно до цього між комерційним банком і клієнтом укладається договір на розрахунково-касове обслуговування, в якому передбачається комплекс взаємних зобов’язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами. Крім того, порядок проведення розрахункових операцій регулюється Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» (28.08.1996 р.)[2], Порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні[3] (13.10.1997 р.) та Положенням про міжбанківські розрахунки в Україні[4] (23.01.1996 р. із відповідними змінами і доповненнями), затвердженими постановами Правління НБУ.



[1] Див.: Урядовий кур’єр. — 1995. — 11 липня.

[2] Бюлетень нормативних актів Міністерства фінансів України, 1996, VII–VIII, С. 253–270.

[3] Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності, випуск 12. — К., 1997, С. 68–76.

[4] Банківська справа. — 1996. — № 6, С. 51–57.