4.1.2. Критерії обгрунтування
Одним з призначень фондового ринку (власне його головним призначенням) є стимулювання інвестицій в економіку країни. Тому цілком виправданою є підміна будь-яких питань у межах фондового ринку засадним питанням про обгрунтування залучення інвестиційного капіталу. Цей розділ і розглядає критерії такого обгрунтування або, простіше, критерії інвестицій.
Рішення, що його приймає інвестор, грунтується на п’яти економічних критеріях оцінення, один з яких, як правило, є головним, визначальним, а решта — супутніми. За необхідності враховуються також кон’юнктурні та позаекономічні цілі (позаекономічні критерії) оцінення результатів інвестицій.
Головним критерієм в процесі прийняття рішення про інвестиції є рентабельність (дохідність, прибутковість), що обчислюється співвідношенням вкладеного капіталу та отриманого доходу (прибутку). Цей критерій можна називати або нормою прибутку на вкладений капітал, або ефективністю, але його суть від зміни назви не міняється. Що більшим буде дохід на одиницю вкладеного капіталу, або що меншим буде термін його окупності, обчислюваний як зворотна величина доходу на одиницю капіталу, то вигіднішою є інвестиція. Інвестора передовсім інтересує, що він матиме, вклавши в чуже діло власні гроші.
Супутніми критеріями інвестицій є: дохід (Д), надійність отримання доходу і рентабельності (Н), капітал, що вкладається (К), час вкладення капіталу та отримання доходу (Т).
Супутні критерії виконують дві функції: по-перше, вони призначені для обчислення рентабельності і (або) для характеристики доходу, по-друге, вони можуть в окремих випадках відігравати самостійну роль в обгрунтуванні інвестицій (рис. 24).
Величина капіталу (К) і величина доходу (Д) використовуються для безпосереднього обчислення величини рентабельності способом ділення однієї величини на іншу. Але, крім цього, як було сказано, вони можуть мати самостійне значення, необхідне для прийняття рішення про інвестиції. Наприклад, інвестор часто має досить обмежений капітал. І якщо, наприклад, вкладення коштів у цукровий завод є рентабельнішим, ніж в цегельний, але вкладення в цегельний завод потребує менше капіталу, то інвестор з обмеженими ресурсами може віддати перевагу вкладенню капіталу у виробництво цегли. Це лише один з багатьох можливих прикладів, коли розмір наявного капіталу із супутнього критерію перетворюється на головний.
Те саме стосується й доходу. Підвищену увагу до абсолютної величини доходу (до його маси) інвестор виявляє тоді, коли він може спокійно чекати цього доходу. Коли терміново необхідні додаткові кошти через якісь кон’юнктурні міркування або через несподівані внутрішні чи зовнішні ускладнення, інвестор віддає перевагу “синиці в руках” і погоджується (змушений погодитися!) на нижчий рівень рентабельності, аби швидше отримати потрібні гроші.
Показник надійності (Н) також має “подвійне дно”. З одного боку, ним можна користуватися для коригування доходу (Д) певним способом, запозиченим з арсеналу теорії ймовірності, а з іншого — він може набувати значення самодостатнього фактора. Останнє буває, як правило, частіше з позаекономічних міркувань, коли підвищена надійність капіталовкладень позитивно позначатиметься на репутації фірми, підвищуватиме її солідність.
Часові показники (Т) відповідають на питання: коли саме потрібно інвестувати капітал і коли можна розраховувати на отримання доходу в цілому або частинами. Будь-який економічний показник, узятий поза часом, позбавлений сенсу. Особливо це стосується капіталу й доходу від його вкладення. Наскільки капітал і дохід є засадними показниками для розрахунку рентабельності (див. рис. 24), настільки показник часу є супутнім стосовно них. Але іноді саме критерій часу висувається на перший план: коли інвестору потрібні певні випереджальні дії на фондовому ринку або коли невчасне отримання доходу може призвести до завеликих втрат чи навіть банкрутства.
Треба завжди пам’ятати, що критерії обгрунтування інвестицій є не конкретними показниками, а поняттями і навіть економічними категоріями, кожна з яких виражається певною множиною суто конкретних показників. Передовсім це стосується рентабельності. Сутність того чи іншого показника рентабельності залежить від того, який саме показник доходу і капіталу закладено в розрахунок. Наприклад, у чисельник дробу можна поставити один із таких чотирьох показників: загальний дохід за рік, загальний дохід за весь період функціонування капіталу, чистий прибуток за рік, чистий прибуток за весь період функціонування капіталу. Якщо при цьому в знаменнику дробу буде також один з чотирьох показників (вкладеного капіталу, усіх активів, ліквідних активів або річних витрат), то матимемо аж 16 похідних показників рентабельності і таку саму кількість показників терміну окупності!
Аналогічно деталізуються й інші критерії, зокрема вкладений капітал. Тут слід визначитися з величиною капіталу, з об’єктом вкладення, формою та умовами вкладення. Дохід також визначається неоднозначно. Він може обчислюватися у валютах різних країн і навіть у натуральних показниках (для цього існують спеціальні способи розрахунку). Дохід є структурованим у просторі (особливо у структурі холдингу) і в часі. Показники критерію часу фіксують або одноразове отримання доходу, або багаторазове — із зазначенням початку й закінчення періоду, частоти виплат. Застосовуються численні показники критерію надійності отримання доходу, у тім числі надійність цінного паперу, продукції, підприємства-емітента, а також надійність загальної ситуації на ринку та в країні в цілому. Використовуються різні показники конкурентоспроможності продукції, ліквідності цінних паперів, показники економічного становища підприємства-емітента тощо.
На початку цього розділу згадувалися кон’юнктурні та неекономічні цілі інвестування. Про одну з них (репутація фірми) ми вже казали. Але таких цілей може бути багато. Часто інвесторові значно важливіше в певній конкретній ситуації не ганятися за великими і надвеликими доходами, а утвердитися на ринку збуту, зайняти відповідну нішу, відсунути (зрозуміло, цивілізованим способом) своїх конкурентів, підвищуючи якість продукції і знижуючи відносні розміри капітальних і поточних витрат. Поєднанням кон’юнктурних, рекламних і гуманних міркувань можуть обгрунтовуватися різні благодійні, меценатські та спонсорські заходи.
Іще важливішими для інвестора можуть бути позаекономічні критерії, зв’язані з досягненням певних науково-технічних, соціальних, економічних і спеціальних результатів інвестиції.
Для систематизації науково-технічних результатів звичайно використовують існуючі класифікатори науки і науково-технічної продукції. У сфері науки створюється потенціал у вигляді накопичених наукових знань і науково-технічної інформації, підготовки кваліфікованих кадрів, розвитку сучасної технічної бази наукових установ. У сфері матеріального виробництва, завдяки використанню науково-технічної продукції, підвищується технічний рівень підприємства, здійснюється технічне переозброєння виробництва для застосування принципово нових технологій та освоєння виробів нових поколінь.
Поняття “соціальні результати” має різний зміст. У вузькому розумінні слова — це поліпшення умов праці і побуту людей. Ідеться передовсім про позитивні результати у сфері виробництва, коли нова техніка стає матеріальною основою безпеки, системи охорони праці, поліпшення санітарних, ергономічних та естетичних умов, а також у сфері побуту — поліпшення житлових умов, поліпшення планування населених пунктів, розвиток побутових послуг, збільшення обсягу перевезень пасажирів, зниження шумності, загазованості міст. У ширшому розумінні соціальні результати охоплюють всі сторони життя людини, її матеріальний і духовний добробут.
Екологічні результати виявляються у поліпшенні стану довкілля, охороні атмосфери, гідросфери та літосфери, збереженні флори, фауни, ландшафту.
Поняття “соціальні результати” використовується також для визначення державних цілей: зміцнення обороноздатності країни, підтримки правопорядку, удосконалення механізму управління державою, реструктуризації економіки.