4.1.5. Бізнес-план
Процес і результати обгрунтування фіксуються документально. Для цього розробляються ТЕО (техніко-економічні обгрунтування), інвестиційні проекти і бізнес-плани. Бізнес-плани та інші названі документи є різними й різниця зумовлюється передовсім цілями їх опрацювання. Однією з таких цілей є залучення інвесторів. На зміст, структуру й форму інвестиційних бізнес-планів впливають такі фактори, як предмет обгрунтування, галузь вкладення капіталу, можливі джерела коштів для вкладення, масштаб проекту, розмір необхідних інвестицій, вимоги та умови інвестора (інвесторів), наявність первісної інформації, навіть місцеві традиції написання таких документів. Тому не варто пропонувати лише один обов’язковий “універсальний” шаблон інвестиційного бізнес-плану. А от рекомендації щодо типової структури цього важливого документа будуть не зайвими. Зробимо це на прикладі інвестиційного бізнес-плану, запропонованого київською фірмою “Фінанс-оптимум”.
Основному змістові бізнес-плану передують титульний аркуш і презентація. На титульному аркуші подаються основні відомості про підприємство-емітент, яке склало бізнес-план, підписи посадових осіб, печатки, дата та інші офіційні реквізити. Презентація — це резюме, короткий виклад усього бізнес-плану, образно кажучи, “увертюра”, в якій звучать усі докази щодо вигоди й надійності вкладання коштів у даний об’єкт чи даний проект.
Основна частина бізнес-плану (не менше 80% обсягу) включає такі розділи: підприємство (1), продукція (2), попит (3), ресурси (4), виробництво (5), вартість (6), управління (7), фінанси (8).
У розділі “Підприємство” описується галузь, регіон, діюче або створюване підприємство. Інформація цього розділу має повідомити потенційному інвесторові відомості про ту юридичну особу, з якою він працюватиме: форма власності, засновники, історія підприємства, профіль діяльності, структура, місцезнаходження його виробничих потужностей тощо.
У розділі “Продукція” розкривається сутність продукції, що випускається і пропонується: номенклатура, технічна характеристика, відповідність стандартам, технічні переваги порівняно з аналогами, основні показники продукції, які мають забезпечити її конкуренто
спроможність.
У розділі “Попит” викладаються дані (в основному цифрові), на підставі яких можна скласти уявлення про існуючу й перспективну потребу цієї продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках, баланс виробництва і споживання, ринкову кон’юнктуру, сегменти конкурентів на ринку продукції даного типу, посередників зі збуту та ін.
У розділі “Ресурси” бажано показати реальні виробничі можливості підприємства освоїти нову продукцію, зокрема: засоби праці (обладнання, виробничі площі, технічна озброєність праці, відтворення основних фондів тощо), предмети праці (джерела постачання сировини і комплектуючих), трудові ресурси (склад за професіями, кількість, підготовка кадрів, соціальна сфера), оплата праці.
Розділ “Виробництво” містить такі дані: виробничі потужності, схема виробничого процесу, цехова структура, “вузькі місця” у виробничому процесі та способи розв’язання наявних проблем, основні технології, рівень механізації та автоматизації, інфраструктура (допоміжні структури, транспорт, ремонтне господарство, енергетичне господарство та ін.), екологічний стан, кооперування. Особливу увагу треба приділити ефективності виробництва, з’ясуванню того, має воно екстенсивний чи інтенсивний характер, ритмічності роботи, продуктивності праці та іншим аналогічним показникам.
Розділ “Вартість” присвячено питанням собівартості продукції, кошторису виробництва, накладним витратам (обов’язково!), ефективності споживання продукції, динаміці цін на ринку, рентабельності продукції, підвищенню конкурентоспроможності. Спеціально виокремлюються фактори ціноутворення, ціни на продукцію конкурентів, аналіз цінової кон’юнктури.
У розділі “Управління” подаються відомості про організаційну структуру підприємства, схему управління, про менеджмент, внутрізаводське планування, стимулювання праці, систему соціального страхування, маркетингову службу, механізм збуту продукції, організацію рекламної справи й сервісу для споживача.
Розділ “Фінанси” є джерелом такої інформації: структура активів і пасивів підприємства, показники ліквідності, фінансові результати діяльності (за роками), оборотність обігових коштів тощо.
Після того як підготовлено основний розділ бізнес-плану, присвячений об’єкту інвестиції (підприємству та його продукції), необхідно в окремій його частині під назвою “Пропозиція” викласти те, що пропонується потенційному інвесторові. У цій частині в розділі “Пропозиція про інвестицію” формулюються інтереси підприємства (чого воно хоче і на яких умовах) та інтереси інвестора, які підприємство-емітент може задовольнити через раціональне використання одержаного капіталу та забезпечення надійності вкладу.
У розділі “Пропозиція про співробітництво” обгрунтовано доцільність спільної діяльності (емітент-інвестор) у сфері приватизації, проектування, будівництва, виробництва продукції, її реалізації, надання послуг і координації фінансових заходів. До бізнес-плану додаються документи, що підтверджують дані та аргументи на користь фондової угоди.
Якщо інвестиційний бізнес-план — продукт діяльного емітента, то аналіз фінансового стану емітента — це вже особиста ініціатива обережного інвестора.