4.11.4. Шовківництво

Кілька тисяч років тому китайці винайшли спосіб виготов­лення шовку з кокона шовковичного шовкопряда. Спроба виве­зення з Китаю гусениці або її яйця (кокона) каралася смертю. Секрет виробництва шовку потрапив до Японії приблизно у III ст. У VI ст. імператор Візантії Юстиніан надіслав двох перських монахів до Китаю з метою, так би мовити, "промислового шпи­гунства". Вони привезли з Китаю яйця шовкопряда у бамбуко­вій палиці. Відтоді навколо столиці Візантії Константинополя (нинішнього Стамбула) почало розвиватися шовківництво. По­ступово ця галузь поширилася у Південно-Західну Європу.

Кормом для гусені шовкопряда є листя шовковичного дерева (шовковиці). Розведення шовкопряда поєднується з шовківни­цтвом. З кожного кокона шовкопряда (розміром з невелике яйце) одержують 400-1100 м нитки, яку використовують для виго­товлення натурального шовку. Вирощують шовкопряда у краї­нах з теплим кліматом і достатніми кормовими ресурсами для цього.

Нині шовковичного шовкопряда розводять у Китаї, Японії, Індії, Іспанії, Італії, центральноазіатських державах тощо.