4.13.1. Загальна характеристика світового транспорту

Транспорт — це галузь матеріального виробництва, що забез­печує перевезення пасажирів і вантажів. Існують такі види транс­порту: наземний (поділяється на автомобільний, залізничний, тру­бопровідний і гужовий), повітряний — авіаційний, водний (поді­ляється на річковий і морський). До транспорту дехто зараховує лінії електропередач (оскільки ними передається не що інше як енергія). За призначенням виокремлюють транспорт загального користування, що обслуговує сферу обігу і населення, транспорт незагального користування (внутрішньовиробничі переміщення сировини, напівфабрикатів, готових виробів тощо), а також транс­порт особистого користування.

Шляхи сполучення, транспортні підприємства і транспортні засоби утворюють разом світову транспорту систему. На світовому транспорті працює 100 млн чол. Загальна довжина транспортної мережі (не враховуючи морських ліній) становить 35 млн км. Що­року у світі всі види транспорту перевозять 100 млрд тонн ван­тажів і понад 1 трлн пасажирів. За значенням у структурі ванта-жообороту види транспорту розподілилися у такій послідовності: морський, залізничний, автомобільний, нафтотрубопровідний, га­зопровідний, внутрішній водний, повітряний.

Спостерігається своєрідна спеціалізація транспорту. Напри­клад, автомобільний транспорт перевозить більшість пасажирів і вантажів на короткі та середні відстані. Міжконтинентальні перевезення вантажів в основному виконуються морським транс­портом. Трубопровідний транспорт найефективніший у разі транс­портування газу і нафти по суші.

В умовах науково-технічного прогресу збільшилася пропуск­на здатність транспортних шляхів, з'явилися нові транспортні засоби, збільшилася їх місткість і швидкість пересування. Ве­ликого поширення набула, зокрема, контейнеризація перевезень, яка сприяла підвищенню продуктивності праці на транспорті у кілька разів завдяки спрощенню вантажно-розвантажувальних операцій.

Примітивні транспортні засоби пересування з'явилися ще за часів первіснообщинного ладу. З розвитком виробничих сил і внаслідок суспільного поділу праці розвивались і вдосконалюва­лись транспортні засоби. Виокремлення транспорту в особливу галузь виробництва почалось у XV-XVI ст. і завершилось з пе­реходом від мануфактурного до великого машинного виробницт­ва, тобто наприкінці XVIII ст. Великі географічні відкриття зро­били великий внесок у створення світової транспортної мережі. Проте ця мережа остаточно сформувалася у XX ст. Саме у XX ст. з'явився повітряний транспорт і набув поширення трубопро­відний.

В економічно розвинених країнах транспортна система най­досконаліша. На ці країни припадає основна маса світового ван-тажообороту і левова частка світової транспортної мережі. Най­розвиненіша транспортна мережа у країнах Заходу, дещо посту­пається їй транспортна мережа Східної Європи та Росії, менш розвинена вона в Азії, Африці і Латинській Америці.