4.16. Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції

9 листопада 1799 р. (за революційним календарем 18 брюмера) Напо­леон Бонапарт здійснив державний переворот. Законодавчий корпус пе­редав владу трьом консулам на чолі з Наполеоном. Для юридичного оформ­лення своєї влади Наполеон прийняв нову Конституцію: Франція залишалася республікою, але фактично вся влада перебувала в руках першого консула, тобто Бонапарта. Перший консул був головнокомандувачем армії, призначав членів усіх органів законодавчої влади. Місцеве самовряду­вання було скасовано. Департаментами керували префекти, які признача­лися першим консулом. Міністри також були підзвітні першому консулу.

Наполеон зберіг ті надбання французької революції, що були вигідні промисловцям і заможному селянству. Встановивши диктатуру особистої влади, він здобув підтримку тих, хто здобув у роки революції багатство і землю. Для зміцнення своєї влади Наполеон 1801 р. скасував відокрем­лення церкви від держаби.

1804 р. Бонапарт був коронований імператором французів Напо­леоном І. У країні фактично було встановлено військово-бюрократич­ну монархію, що спиралася не на феодальне дворянство, а на буржуа­зію, армію, чиновників.

За Наполеона І були прийняті зведення законів — "Кодекси Наполео­на" (цивільний, комерційний і кримінальний), що мали регулювати відноси­ни у суспільстві та охороняти непорушність приватної власності. Закони були прогресивними, оскільки передбачали розвиток вільної конкуренції, сприяли піднесенню економіки Франції. У країні розпочався промисловий переворот, були упорядковані фінанси, засновано Французький банк. Ра­зом з економікою міцніла французька буржуазія.

Зовнішня політика Наполеона мала за мету забезпечити Франції еконо­мічне і політичне панування в Європі. Армії Англії, Росії, Австрії, Пруссії не могли протистояти французькій, що стала першою регулярною армією в Європі.

Армію складали не найманці, як у більшості країн, а особисто вільні селяни, її очолювали здібні командири, сам Наполеон був талановитим

полководцем. У 1800—1801 рр. Наполеон завдав кілька поразок військам

Австрії.

1805 р. Англія, Росія, Австрія та Пруссія, побоюючись встановлення панування Наполеона в Європі, розпочали війну проти наполеонівської Франції. Для Австрії початок війни був невдалим: частина її військ у фортеці Ульмі капітулювала, і армія Наполеона увійшла у Відень. На морі, біля мису Трафальгар, англійський адмірал Нельсон розгромив французь­ко-іспанський флот. Але в битві біля Аустерліца 1805 р. австрійські та російські війська зазнали нищівної поразки. Австрія капітулювала. 1806 р. Наполеон розбив прусські війська і ввійшов у Берлін. Там він підписав декрет про континентальну блокаду, що забороняв Австрії, Пруссії та усім залежним від Франції державам Європейського континенту торгувати і мати будь-які зв'язки з Англією. Наполеон прагнув підірвати могутність Англії, закривши для неї європейські ринки. У відповідь Англія блокувала французькі порти.

На початку 1807 р. Наполеон завдав поразки російській армії. У Тільзіті Наполеон І і Олександр І підписали договір про мир і союз між Францією та Росією. Росія визнавала французькі завоювання в Європі і приєдналася до континентальної блокади Англії.

у І807—1808 рр. французькі війська окупували Іспанію. Іспанський престол посів брат Наполеона — Жозеф. Народ Іспанії підняв повстання і розпочав партизанську війну. У цій війні, що тривала до 1812 р., францу­зи втратили близько 500 тис. чоловік.

1809 р. Австрія, скориставшись невдачами Франції в Іспанії, стала на бік Англії. Але наполеонівська Франція знову розгромила Австрію, яка підпи­сала важливий і принизливий для неї мирний договір.

Пануванню Наполеона в Європі перешкоджала Росія, що порушувала континентальну блокаду, дозволяла нейтральним суднам заходити в російські порти. Французько-російські відносини різко загострилися.

1812 р. майже півмільйонна армія Наполеона напала на Росію. Нама­гання Наполеона розгромити російські війська частинами були марними. Дві російські армії, об'єднавшись біля Смоленська і витримавши важку битву, відступили до Москви. У битві під Москвою на Бородінському полі війська під командуванням Михайла Кутузова знекровили армію Напо­леона, хоча й не змогли перемогти. Французи захопили Москву, населення якої залишило місто. Спроби Наполеона нав'язати російському імператору мир не мали успіху. У Москві розпочалися пожежі, що ускладнили станови­ще французьких військ. У тилу французів діяли партизани. Наполеон був змушений залишити Москву і відступив. 1812 р. близько 20 тис. солдатів і офіцерів армії Наполеона врятувалися втечею через р. Німан у Польщу.

Поразка Наполеона у війні 1812 р. зумовила подальший крах наполеонівської імперії. Наполеон, повернувшись у Францію, створив нову армію, що мала воювати проти російських військ, які вступили у Німеччину. Але

тепер йому довелося воювати проти всієї Європи (Росії, Англії, Австрії, Іспанії, Пруссії, Швеції та ін.).

1813 р. тд.Лейпцигом відбулася вирішальна битва — "битва народів". Французькі війська зазнали поразки. На початку 1814р. війська союз­ників увійшли на територію Франції, згодом — у Париж. Наполеон зрікся престолу.

На вимогу переможців і старої французької аристократії сенат відно­вив королівську династію Бурбонів. Наполеона було відправлено на довіч­не заслання на острів Ельба. Було укладено Паризький мир 1814 р., за яким Франція позбувалася всіх територіальних завоювань. Спроба Напо­леона повернутися до влади в 1815 р. ("сто днів") була невдалою.

У битві біля селища Ватерлоо (неподалік м. Брюсселя) наполеонівську армію було остаточно розгромлено англійськими і прусськими військами. Перша Наполеонівська імперія перестала існувати.