4.2. Загальні характеристики організацій

Всі складні організації мають загальні характеристики. Ці загальні риси допомагають зрозуміти, чому, щоб добитися успіху, організацією необхідно керувати.
1. Ресурси. В загальних рисах мета будь-якої організації включає перетворення ресурсів для досягнення результатів. Основні ресурси, які використовуються організацією, - це люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технологія та інформація. Наприклад, організація «Мак Доналдс» (виробництво і обслуговування).
Матеріали - м'ясо, картопля, булочки, папір.
Технологія - механізоване приготування їжі (кухонне обладнання).
Люди - управляючі ресторанами, бухгалтери, м'ясники, продавці на роздачі.
Інформація - звітність по реалізації, облік на складах, звіт по затратах на придбання продуктів для виготовлення продукції.
Цей приклад показує взаємозв'язок між цілями і ресурсами.

      2. Залежність від зовнішнього середовища. Однією із найважливіших характеристик організації є її взаємозв'язок із зовнішнім середовищем. Жодна із організацій не може бути «острівцем в собі». Організації повністю залежні від оточуючого світу, від зовнішнього середовища - як щодо своїх ресурсів, так і щодо споживачів, користувачів їх результатами, яких вони намагаються досягти. Термін «зовнішнє середовище» включає економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі організації, систему цінностей в суспільстві, суспільні погляди, техніку та технологію, інші складові. Велике значення має той факт, що хоч організація і залежить повністю від зовнішнього середовища, середовище це, як правило, знаходиться за межами впливу менеджерів. Найкращі керівники в компанії «Ай Би Зм» нічого не можуть зробити, щоб утримати маленьку японську компанію від виходу на ринок з новою інтегральною схемою, яка робить деякі види продукції «Ай Би Зм» застарілими. З кожним роком керівництву доводиться враховувати все більшу кількість факторів зовнішнього середовища. Щоб досягти успіху, фірмам доводиться конкурувати на іноземних ринках і протистояти конкуренції іноземних компаній у себе на батьківщині.

      3. Горизонтальний розподіл праці. Найбільш наочною характеристикою організації с розподіл праці. Якщо дві особи працюють для досягнення однієї мети, вони повинні ділити роботу між собою. Розподіл всієї роботи на складові компоненти називають горизонтальним розподілом праці. Розподіл великого обсягу роботи на багаточисленні невеликі спеціалізовані завдання дозволяє організації виробляти значно більше продукції, ніж якби та ж кількість людей працювала самостійно. Класичним зразком горизонтального розподілу праці на виробничому підприємстві є виробництво, маркетинг і фінанси. Це основні види діяльності, які повинні бути успішно здійснені, щоб фірма досягла поставлених цілей.

      4. Підрозділи. Складні організації здійснюють чіткий горизонтальний розподіл за рахунок утворення підрозділів, які виконують специфічні конкретні завдання і досягають конкретної специфічної мети. Такі підрозділи часто називаються відділами або службами, хоча існують й інші назви. Як і ціла організація, частиною якої вони є, підрозділи - це групи людей, діяльність яких свідомо спрямовується і координується для досягнення загальної мети. Таким чином, за своєю суттю, великі і складні організації складаються із декількох спеціально створених для конкретної мети взаємопов'язаних організацій і багаточисельних неформальних груп, які виникають спонтанно.

      5. Вертикальний розподіл праці. Оскільки робота в організації розподіляється на складові частини, хтось повинен координувати роботу групи для того, щоб вона була успішною. Вертикальний розподіл праці відділяє роботу по координуван¬ню дій від самих дій. Діяльність по координуванню роботи інших людей і складає суть управління.

      6. Необхідність управління. Для того, щоб організація могла досягати своєї мети, завдання повинні бути скоординовані засобом вертикального розподілу праці. Тому управління є суто важливою діяльністю для організації.

      Внутрішнє та зовнішнє середовище організації Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами всередині організації. Згідно з позицією американських економістів Меско-Кі, Лльберта та Хедоурі основними внутрішніми змінними в будь-якій організації є цілі, структура, завдання, технологія та люди (працівники).
Цілі - це конкретний, кінцевий стан або очікуваний результат організації. Існує значний різновид цілей залежно від характеру організацій.
Структура - це взаємовідносини рівнів управління і видів робіт, які виконують служби або підрозділи.
Завдання - це види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений термін. Це робота з предметами праці, знаряддями праці, інформацією та людьми.
Технологія - це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини) у вихідні (продукт, виріб). Історично технологія формувалася в процесі 3-х переворотів: промислової революції, стандартизації, механізації та автоматизації із застосуванням конвеєрних складальних систем.
Британська дослідниця Джоан Вудворд поділила технологію на три групи:
1. Технології індивідуального, дрібносерійного та одиничного виробництва.
2. Технології масового або великосерійного виробництва.
3. Технології безперервного виробництва.
Згідно з підходом американського соціолога Джеймса Том-псона, можна виділити:
1. Багатоланкові технології (наприклад, складання автомобіля),
2. Посередницькі технології (банківська справа).
3. Інтенсивні технології (монтаж кінофільму).
В Україні виділяють індивідуальні, дрібносерійні, серійні, великосерійні, масові та масовопоточні технології. Люди - найважливіший ситуаційний фактор організації. Його роль визначається здібностями, обдарованістю, потреба¬ми, знаннями, поведінкою, ставленням до праці, позицією, розумінням цінностей, оточенням, наявністю якостей лідера. Внутрішні змінні, взаємопов'язані між собою, утворюють системну модель.

      Фактори зовнішнього середовища поділяються на дві групи:
- прямої дії, тобто ті, що безпосередньо впливають на діяльність організації і залежать від цієї діяльності;
- непрямої дії, тобто вони впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємини. Для організацій, які діють за межами внутрішнього ринку, особливого значення набуває група факторів міжнародного оточення. Вони включають в себе всі фактори зовнішнього середовища.
Фактори прямої дії: конкуренти, система економічних, відносин у державі, споживачі, державні органи влади, законодавчі акти, постачальники, партії та інші громадські організації, профспілки. Фактори непрямої дії: стан економіки, особливості економічних відносин, стан техніки та технології, соціально-культурні обставини, політичні обставини, міжнародне оточення, науково-технічний процес, міжнародні події.
При цьому слід враховувати те, що для проникнення на міжнародні ринки існують такі шляхи:
- експорт - тобто виготовлення продукції в своїй країні, а реалізація - в іншій;
- імпорт - ввезення товарів з-за кордону;
- ліцензування - продаж права (ліцензія) на виробництво своєї продукції іноземній фірмі чи державі;
- спільне підприємство ~ створення кількома організаціями різних держав спільних підприємств;
- прямі капіталовкладення - діяльність організації здійснюється за кордоном шляхом створення там певних підприємств, інвестування;
- формування багатонаціональних корпорацій - створення філіалів, представництв тощо в багатьох країнах світу.

      Види організацій в Україні
Основними формами підприємницької діяльності в Україні є підприємства, товариства, кооперативи, які утворюються згідно з законом України «Про підприємництво». Крім того, існують такі організації, як банки, страхові компанії, кредитні спілки, біржі, фонди. Різні форми підприємницької діяльності можуть створювати об'єднання, до яких належать асоціації, концерни, консорціуми, холдинг-компанії, виробничі об'єднання, франчайзні об'єднання. Світова практика формування підприємницьких структур свідчить, що найдоцільніше в основу кооперації між великими та дрібними фірмами покласти систему франчайзних договірних відносин. Термін «франчайза» запозичено з французької мови і означає угоду великих корпорацій (фраичайзерів) з малими фірмами (франчайзі) або окремими підприємцями на засадах системи взаємовигідних пільг та привілеїв. На Заході так функціонують відомі фірми «Мак Доналдс», «Кока-Кола», «Адідас» та інші. Франчайзер падає право дрібному підприємцеві вести справу у формі, що визначена угодою, на певній території та протягом зумовленого часу. При цьому велика фірма забезпечує малу своїми товарами, рекламними послугами, ефективними технологіями, фірмовим знаком тощо. За своєю суто франчайзі виконують функції дилерів, торговельних підприємств, посередників, ліцензіантів, філій, роздрібних продавців і зобов'язані підтримувати ділові контакти тільки з франчайзерами. Найчастіше франчайза виникає в галузі торгівлі, послуг, харчування. Не виключена можливість її застосування у сфері виробництва, науково-дослідницької діяльності, навчання.