4.2. План рахунків і його використання у господарських товариствах

4.2. План рахунків і його використання у господарських товариствах

План рахунків затверджений Міністерством фінансів України. В ньому

визначено нумерацію і назву синтетичних рахунків, призначених для обліку

найбільш узагальнених (синтезованих) даних про економічно однорідні групи

засобів чи джерела їх утворення або господарські процеси. Оскільки ступінь

синтезування у ньому найвищий, з усіх вимірників можна використати лише

грошовий. У плані рахунків вказуються також субрахунки, які мають менший

ступінь узагальнення і є проміжними між синтетичними та аналітичними.

Субрахунки деталізують облікову інформацію, але тільки за групою

аналітичних рахунків, на яких обліковуються однорідні види засобів, джерел чи

господарських процесів. Якщо кількість синтетичних рахунків встановлює

Міністерство фінансів України, будь-які субрахунки, крім затверджених,

підприємства можуть вводити додатково, відповідно до власних потреб.

Самостійно визначають підприємства й кількість та назву аналітичних рахунків,

тобто більш деталізованих, що відкриваються до певних синтетичних рахунків,

на котрих обліковують окремі види засобів джерел, процесів.

Наприклад, до синтетичного рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці” за

субрахунком 661 “Розрахунки за заробітною платою” може бути кілька сотень

аналітичних рахунків, залежно від того, скільки є працівників у господарському

товаристві. Аналітичні рахунки в цьому випадку відкривають на прізвище

кожного працівника.

В окремих випадках до субрахунка відкривають один аналітичний

рахунок. Тоді назва субрахунка й аналітичного рахунка збігається, однак облік

операцій за ними ведуть за наведеною вище схемою, тобто від первинного до

зведеного, а далі до аналітичного і синтетичного, використовуючи відповідні

реєстри. Саме так збігаються майже всі субрахунки й аналітичні рахунки з

обліку коштів.

Для облікового забезпечення звітності важливе значення має

систематизація господарських операцій. Перманентний характер кругообігу

засобів у виробничо-фінансовій діяльності господарських товариств – це

діалектичний процес, що визначає їхні динамічні, кількісні та якісні зміни на

кожний даний момент відліку часу. Визначити і відображати ці зміни за кожним

видом засобів і предметів праці в системі бухгалтерського обліку можна лише

за допомогою такого механізму, що не тільки був би доволі оперативним щодо

кількісних переміщень засобів у процесі їх кругообігу, а й адекватним щодо

якісних трансформацій у результаті виробничої діяльності. Саме цим вимогам із

певними застереженнями відповідає план рахунків бухгалтерського обліку, на

яких відображаються господарські засоби підприємств і джерела їхнього

утворення. Внутрішній же взаємозв’язок між рахунками, що означає

взаємозалежність і взаємозумовленість як наявності засобів і джерел утворення,

так і будь-яких переміщень чи їх трансформацій, відображається

кореспонденцією рахунків.

Кореспонденція рахунків дає змогу на будь-який момент відліку часу

отримати точну інформацію за кількісними і якісними характеристиками про

стан господарських засобів і джерел їхнього утворення, процеси, що

відбуваються в господарському товаристві. Відповідно до економічного змісту

господарських операцій, кожну з них записують за дебетом і кредитом

відповідних рахунків. Це відображає взаємозв’язок змін засобів і джерел

підприємства, у зв’язку з чим цей спосіб називають подвійним записуванням.

Завдяки кореспонденції рахунків, що здійснюється методом подвійного

записування всіх господарських операцій за дебетом одного і кредитом іншого

рахунків, є можливість облікового забезпечення інформації про наявність і рух

основних засобів, виробничих запасів, коштів, фондів, стан розрахунків,

виробництва тощо. При цьому така інформація формується у системі обліку

оперативно, відразу ж після здійснення господарських операцій.

Подвійне записування операцій у бухгалтерському обліку, поряд із

зовнішнім проявом внутрішнього взаємозв’язку господарських засобів і джерел

утворення через кореспонденцію рахунків, забезпечує належний контроль за

достовірністю їхніх змін і трансформацій, що є надійною методологічною

основою об’єктивності фінансової звітності. Внаслідок подвійного записування

господарських операцій на рахунках вони відображаються як взаємопов’язані,

взаємозумовлені і рівновеликі зміни засобів та їхніх джерел, які не порушують

підсумків (валюти) балансу. При цьому не має значення, що, наприклад, за

журнально-ордерною формою обліку технічно записи господарських операцій

здійснюються один, а не два рази. Це можливо завдяки побудові реєстрів

журнально-ордерної форми за принципом шахової дошки, коли числа

розміщуються на перетині граф, з’єднуючи два рахунки. Наприклад,

господарська операція “одержано в касу з поточного рахунка” 15000 грн. буде

записана кореспонденцією (взаємозв’язком) рахунків: дебет 30 “Каса”, кредит

31 “Рахунки в банку” у журналі-ордері № 1 таким чином:

Журнал-ордер № 1

за кредитом рахунка 31 “Розрахунки в банку”

Внутрішня ж суть подвійного записування господарських операцій

зберігається при будь-якій формі бухгалтерського обліку.

План рахунків бухгалтерського обліку, що використовують нині в Україні,

включає такі синтетичні рахунки і субрахунки до них1.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань

і господарських операцій підприємств та організацій

Взаємозв’язок (кореспонденція) рахунків бухгалтерського обліку

відображає суть господарських операцій. Тому важливо правильно встановити

такий взаємозв’язок, оскільки в протилежному випадку буде допущено

викривлення інформації, що, поряд із помилками в обліку і необ’єктивним

відображенням її у звітності, призводить інколи і до зловживань. Наприклад,

замість віднесення виданих під звіт грошей кореспонденцією дебет рахунка 371

"Розрахунки за виданими авансами" і кредит рахунка 30 “Каса” окремі

бухгалтери інколи з метою спрощення відразу списують витрачені суми як

витрати виробництва на основі авансових звітів бухгалтерським записом дебет

рахунків 23 “Виробництво”, 92 “Адміністративні витрати” та ін. без

відображення на рахунку розрахунків. У цих випадках спонтанно закладена як

можливість помилок, так і навмисних перекручень, що зумовлює негативні

наслідки, хоч і різні за суттю, але однаково недопустимі. Тому слід

дотримуватися встановленої кореспонденції рахунків. Хоч різноманітність

господарських операцій надто велика і для кожного підприємства вони

специфічні, за економічним змістом їх можна класифікувати у певні узагальнені

види, що дасть змогу використати у практиці бухгалтерського обліку типову

кореспонденцію рахунків. Більше того, всі господарські операції, що

відбуваються у діяльності підприємств, можна логічно осмислити як видозміни

засобів чи джерел їх утворення, які при цьому не зникають безслідно.

Так, при витрачанні сировини на виробництво вона видозмінюється лише

фізично, змінивши стан однієї фізичної субстанції і набувавши вигляду готової

продукції. Отже, логічно це можна розглядати як зменшення маси сировини і

збільшення маси певної продукції. А звідси не складно відобразити цю

операцію на рахунках бухгалтерського обліку за кредитом рахунка 20

“Виробничі запаси” (зменшення маси сировини) і дебетом рахунка 23

“Виробництво” (збільшення витрат на виробництво певної продукції).

Звичайно, наведена логічна схема має дещо метафізичний характер,

оскільки не всі господарські операції можна так спрощено розглядати. Але

розуміння економічної суті господарських операцій дає змогу безпомилково

визначити взаємозв’язок рахунків і відобразити його кореспонденцією.

З метою об’єктивності слід наголосити, що лише на основі логіки скласти

правильну кореспонденцію рахунків не завжди можна. Наприклад, тепер

передбачено, що витрати на капітальний ремонт основних засобів відносять не

за рахунок амортизації чи спеціальних відрахувань, як було раніше, а

приєднують до балансової вартості основних засобів, якщо вони більші, ніж

10% від неї на початок року.

Певною мірою такі бухгалтерські проводки алогічні, тому кваліфікований

бухгалтер має постійно стежити за всіма змінами в обліку. В більшості випадків

можна скористатися типовою кореспонденцією рахунків. Однак у першу чергу

необхідно знати, на яких рахунках обліковують ті чи інші засоби або джерела

підприємства. Лише такі знання можуть бути своєрідним “кодовим ключем” до

кореспонденції рахунків. Тому знання Плану рахунків бухгалтерського обліку

та їх характеристики є тим мінімумом, що дає змогу сформувати необхідні

навички і вміння для роботи в галузі обліку.