4.2.1. Міжнародна торгівля та її регулювання
Сутність міжнародної торгівлі та закономірності її розвитку.
Міжнародна торгівля — сукупність зовнішньоторгівельних зв'язків і відносин між окремими країнами та їх регулювання з боку державних та наддержавних органів.
Сутність міжнародної торгівлі в сучасних умовах повніше розкривається в законах та закономірностях її розвитку. Такими законами є закон вартості в інтернаціональній формі, закон попиту, закон пропозиції, закон попиту і пропозиції та ін.
Основними закономірностями розвитку міжнародної торгівлі є
1) випереджаюче зростання торгівлі послугами порівняно з темпами міжнародної торгівлі;
2) випереджаюче зростання торгівлі виробами порівняно з товарами паливно-сировинної групи, а в межах перших — машинами та устаткуванням (проте ця закономірність не поширюється на Україну);
3) поступове зростання торгівлі напівфабрикатами, окремими деталями, виробами, з яких потім складають кінцевий продукт. У середині 90-х років майже 60% світової торгівлі машинами та устаткуванням припадала на комплектуючі деталі та вироби;
4) зростання у світовій торгівлі частки внутрішньо-фірмового обміну. В середині 90-х років вона становила 35% усієї міжнародної торгівлі, тоді як у 70-х — лише до 20%. Це зумовлено насамперед зростанням чисельності та могутності ТНК, збільшенням кількості їх філій;
5) випереджаючі темпи зростання міжнародної торгівлі між розвинутими країнами світу. В загальному обсязі світової торгівлі частка взаємної торгівлі розвинутих країн світу становить приблизно 68%, слаборозвинутих країн у світовій торгівлі — 24-26%, а колишніх соціалістичних країн — 6-8%;
6) поступова лібералізація міжнародної торгівлі. Так, якщо в середині 90-х років середня величина митних тарифів становила у розвинутих країнах світу до 33%, то наприкінці 90-х років — менше 5%.
Міжнародна торгівля послугами має специфічні особливості порівняно з торгівлею традиційними товарами. До них належать: наявність прямих контактів між виробниками послуг та їх споживачами (це вимагає більшої присутності за кордоном виробників послуг або іноземних громадян у країні, де виготовляються ці специфічні товари); збільшення обсягів міжнародної торгівлі послугами в міру зростання зовнішньої торгівлі товарами; більша захищеність сфери послуг від іноземної конкуренції з боку держави та наднаціональних органів (наприклад, НДДКР) та ін.
Основними видами послуг у світовій торгівлі є: 1) послуги, пов'язані із зовнішньою торгівлею, тобто їх транспортуванням, страхуванням; 2) послуги, пов'язані з обміном технологією (торгівлею ліцензіями, «ноу-хау», інжинірингові послуги, управлінські та ін.); 3) обмін соціальними та культурними послугами, зокрема надання туристичних послуг та ін.
З метою регулювання міжнародної торгівлі держава повинна вживати комплекс взаємоузгоджених заходів.
Державне регулювання зовнішньої торгівлі. Основною метою державного регулювання зовнішньої торгівлі є створення сприятливих умов для розширеного відтворення всередині країни. В процесі його реалізації спостерігається суперечливе поєднання протекціонізму і лібералізму.
Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішній ринок.
Лібералізм — державна політика, спрямована на зниження митних тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі.
Система протекціонізму здійснюється такими методами: 1) встановленням високих митних тарифів на товари, які ввозять з-за кордону; 2) через нетарифні обмеження, до яких належать кількісні (встановлення квот, добровільне обмеження експорту, ліцензування), а також підвищені вимоги до технічних, санітарних стандартів, оподаткування товарів на внутрішньому ринку, встановлення антидемпінгових мит та ін. Розвинуті країни світу використовують майже 800 видів нетарифних бар'єрів, за допомогою яких держава стримує імпорт понад 50% всіх товарів.
Активно застосовується і такий важіль нетарифного регулювання імпорту, як антидемпінгові мита. У США, наприклад, діє до 300 антидемпінгових заходів, які обмежують свободу торгівлі.
Негативними наслідками протекціонізму є підвищення цін на товари і послуги внутрішнього ринку за рахунок тарифів (акцизного податку на імпортні товари), необхідності внаслідок цього купівлі частини дорожчих товарів вітчизняного виробництва. Тому держава повинна раціонально поєднувати політику протекціонізму і лібералізму.