4.2.1. Міжнародна торгівля та її регулювання

Сутність міжнародної торгівлі та закономірності її розвитку.

Міжнародна торгівля — сукупність зовнішньоторгівельних зв'яз­ків і відносин між окремими країнами та їх регулювання з боку державних та наддержавних органів.

Сутність міжнародної торгівлі в сучасних умовах по­вніше розкривається в законах та закономірностях її роз­витку. Такими законами є закон вартості в інтернаціо­нальній формі, закон попиту, закон пропозиції, закон по­питу і пропозиції та ін.

Основними закономірностями розвитку міжнародної торгівлі є

1) випереджаюче зростання торгівлі послугами порів­няно з темпами міжнародної торгівлі;

2) випереджаюче зростання торгівлі виробами порів­няно з товарами паливно-сировинної групи, а в межах перших — машинами та устаткуванням (проте ця зако­номірність не поширюється на Україну);

3) поступове зростання торгівлі напівфабрикатами, окремими деталями, виробами, з яких потім складають кінцевий продукт. У середині 90-х років майже 60% сві­тової торгівлі машинами та устаткуванням припадала на комплектуючі деталі та вироби;

4) зростання у світовій торгівлі частки внутрішньо-фірмового обміну. В середині 90-х років вона становила 35% усієї міжнародної торгівлі, тоді як у 70-х — лише до 20%. Це зумовлено насамперед зростанням чисельнос­ті та могутності ТНК, збільшенням кількості їх філій;

5) випереджаючі темпи зростання міжнародної тор­гівлі між розвинутими країнами світу. В загальному об­сязі світової торгівлі частка взаємної торгівлі розвинутих країн світу становить приблизно 68%, слаборозвинутих країн у світовій торгівлі — 24-26%, а колишніх соціалі­стичних країн — 6-8%;

6) поступова лібералізація міжнародної торгівлі. Так, якщо в середині 90-х років середня величина митних та­рифів становила у розвинутих країнах світу до 33%, то наприкінці 90-х років — менше 5%.

Міжнародна торгівля послугами має специфічні особ­ливості порівняно з торгівлею традиційними товарами. До них належать: наявність прямих контактів між виро­бниками послуг та їх споживачами (це вимагає більшої присутності за кордоном виробників послуг або інозем­них громадян у країні, де виготовляються ці специфічні товари); збільшення обсягів міжнародної торгівлі послу­гами в міру зростання зовнішньої торгівлі товарами; більша захищеність сфери послуг від іноземної конкуре­нції з боку держави та наднаціональних органів (напри­клад, НДДКР) та ін.

Основними видами послуг у світовій торгівлі є: 1) послуги, пов'язані із зовнішньою торгівлею, тобто їх транспортуванням, страхуванням; 2) послуги, пов'язані з обміном технологією (торгівлею ліцензіями, «ноу-хау», ін­жинірингові послуги, управлінські та ін.); 3) обмін соціаль­ними та культурними послугами, зокрема надання турис­тичних послуг та ін.

З метою регулювання міжнародної торгівлі держава повинна вживати комплекс взаємоузгоджених заходів.

Державне регулювання зовнішньої торгівлі. Основ­ною метою державного регулювання зовнішньої торгівлі є створення сприятливих умов для розширеного відтво­рення всередині країни. В процесі його реалізації спосте­рігається суперечливе поєднання протекціонізму і лібера­лізму.

Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішній ринок.

Лібералізм — державна політика, спрямована на зниження мит­них тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі.

Система протекціонізму здійснюється такими метода­ми: 1) встановленням високих митних тарифів на товари, які ввозять з-за кордону; 2) через нетарифні обмеження, до яких належать кількісні (встановлення квот, добро­вільне обмеження експорту, ліцензування), а також під­вищені вимоги до технічних, санітарних стандартів, опо­даткування товарів на внутрішньому ринку, встановлен­ня антидемпінгових мит та ін. Розвинуті країни світу ви­користовують майже 800 видів нетарифних бар'єрів, за допомогою яких держава стримує імпорт понад 50% всіх товарів.

Активно застосовується і такий важіль нетарифного регулювання імпорту, як антидемпінгові мита. У США, наприклад, діє до 300 антидемпінгових заходів, які обме­жують свободу торгівлі.

Негативними наслідками протекціонізму є підвищення цін на товари і послуги внутрішнього ринку за рахунок та­рифів (акцизного податку на імпортні товари), необхіднос­ті внаслідок цього купівлі частини дорожчих товарів віт­чизняного виробництва. Тому держава повинна раціональ­но поєднувати політику протекціонізму і лібералізму.