4.3. Рекреаційне лісокористування: поняття, види, наслідки.

Поняття рекреаційного лісокористування.

Праця і відпочинок – необхідні складові процесу людської життєдіяльності. При тривалій, виснажливій і одноманітній роботі людина відчуває втому. Тому виникає потреба відновити працездатність, поповнити баланс сил, набути нового творчого потенціалу. Науково-технічний прогрес поступово зменшує тривалість контакту з довкіллям, однак чим швидші темпи урбанізації, тим більшим стає потяг людей до природи. Тисячоліттями людина пристосовувалась до природного середовища, його шумового фону, складу повітря, електромагнітних параметрів. “Психіка, уявлення про красу і її критерії протягом тисячоліть складались у людини під впливом довкілля” [2, с. 145].  Звідси - гостра необхідність відпочинку в умовах, відмінних від штучного індустріального середовища. Активний відпочинок  бажаний для всіх, особливо для людей розумової праці.

Збільшуються потреби перебування міського населення у природному середовищі. Щороку кількість таких людей зростає, і в деяких населених пунктах досягає 50-60%  загального числа жителів [1, с. 16].

Механізація сільського господарства, зростання шуму на полях, забруднення повітря, виникнення величезних за розмірами полів змусили навіть сільських жителів надавати перевагу відпочинку в лісі.

 Потяг до спілкування з природою відображає зрушення людських потреб зі сфери матеріального споживання у сферу духовну. Розвиток духовних потреб як рушійної сили людської діяльності — явище надзвичайно про­гресивне. Воно веде до принципової переоцінки усталених поглядів, сприяє зміні ставлення людини до природи від  споживацького до творчого.

З усіх видів рекреаційного природокористування найбільше вивчене рекреаційне лісокористування

Термін “рекреаційне лісокористування” був уведений у науковий вжиток у середині 80-х років минулого століття Тарасовим О.І. “Рекреаційне лісокористування - це сукупність явищ, які виникають у зв'язку з використан­ням лісу для туризму і відпочинку” [8, с.119]. Згодом визначення цього явища сформував М.Ф. Реймерс: “Лісокористування рекреаційне (Л.р.) – форми і способи використання лісу для рекреації” [12, c. 273.]. Близьке до нього і таке: “Лісокористування рекреаційне – форми і способи використання лісу для рекреації. Л.р. – сукупність явищ, що виникають у зв’язку з експлуатацією лісу для відпочинку; не тільки процес споживання благ, але і як результат впливу цього споживання на людину” [6, с. 89]. У процесі рекреації туристи і відпочиваючі використовують ліс для походів, прогулянок пішки, катання на конях верхи; пікніків, тимчасового проживання з установкою наметів і будиночків на колесах, розкладання вогнищ; спортивних змагань, театралізованих дійств; полювання, рибної ловлі, збирання грибів, ягід, лікарської сировини тощо. Всі ці дії відносять до рекреації, якщо вони не є виробничою діяльністю або промислом [10, с. 31]. Тому заготівля грибів, ягід, випасання худоби та інше, а також перебування в лісі на різних роботах не належать до рекреації. Рекреант знаходиться в лісі як споживач рекреаційних ресурсів і послуг, а не виробник продукції для інших.

Рекреаційне лісокористування забезпечує:

1) задоволення духовних потреб людини;

2) підвищення продуктивності праці й творчої наснаги;

3) найбільш повне, комплексне використання лісових ресурсів;

4) підвищення рівня обізнаності населення з діючими законами, прави­лами поведінки в лісах і відповідальністю людини за життя.

На рекреаційне лісокористування суттєвий вплив справляють традиції та культура народу як елементи громадської свідомості.

Масове відвідування населенням лісів викликало два протилежних наслідки: позитивний-соціальний і негативний-екологічний. Тому в умовах екологічної кризи завданнями лісогосподарської галузі є: 1) задоволення зростаючих потреб населення в лісовому відпочинку і 2) забезпечення невиснажливого лісокористування взагалі і рекреаційного лісокористування, зокрема. Отже, рекреаційні ліси мають складатися з деревних порід із високими естетичними властивостями,  добре поновлюватись, швидко рости, мати здатність ефективно виконувати водоохоронні, ґрунтозахисні, санітарно-гігієнічні й естетичні функції, а також відрізнятися достатнім потенціалом недеревних ресурсів. Найкращими рекреаційними лісовими екосистемами є високопродуктивні, зі стрункими, не пошкодженими хворобами і шкідниками стовбурами дерев, з нормально розвинутою кроною, крізь яку проникає достатня кількість сонячної радіації.

Розв’язання цих проблем полягає в найкращій ор­ганізації та вивченні широкого спектра рекреаційного лісокористування як соціального, екологічного й економічного явищ.

Значення лісу в житті людини.

Наявність атмосфери - газової оболонки землі – необхідна умова існування життя. Ліси мають особливе значення у підтримці фізичної й біологічної рівноваги газового складу атмосфери у зв'язку із процесами фотосинтезу, що відбуваються в них. Зелені рослини земної кулі у процесі фотосинтезу виділяють 430 млрд. т кисню за рік [9, с 195]. Один гектар лісонасаджень поглинає протягом року весь вуглекислий газ, що виділяє за цей час 200 людей, тобто 8 кг [4, c.35] .

 Кількість вуглекислого газу, що поглинається, і кисню, який при цьому виділяється, залежить від ряду причин: стану насаджень, їхнього віку, породного складу і т.п. Установлено, що в насадженнях I класу бонітету (найкращих) фотосинтез, як і газообмін, більш інтенсивний. Якщо ефективність поглинання вуглекислого газу ялиною прийняти за 100%, порівняльна ефективність модрини складе 118%, сосни звичайної 164%, липи 254%, дуба звичайного 450% і тополі берлінської 691%.

Кисень витрачається не тільки на дихання людини й тварин, але й на згорання палива в транспортних засобах, на технологічні процеси в промислових й енергетичних об'єктах, а також при пожежах і виверженнях вулканів. До середини минулого століття зберігалась відносна динамічна рівновага в атмосфері між надходженням і витрачанням кисню.

Одна з важливих властивостей лісонасаджень  та, що вони можуть у досить великих кількостях затримувати пил, а також частково адсорбувати інші шкідливі сполуки. До найбільш шкідливих для деревної рослинності і людей належать: сірчаний ангідрид, фтористий водень, хлористий водень, сірководень, сірчистий газ, амоній, ацетилен та вихлопні гази. Накопичення сполук сірки, оксидів міді, цинку, свинцю в хвої викликає її відмирання і відпад. Хвойні і дрібнолисті породи – найбільш активні поглиначі. 1 га лісу здатний поглинути до 400 кг сірчаного газу, 100 кг хлоридів і затримати до 60 т пилу [9, с 201]. Листяні породи із шершавою  поверхнею листя (в’яз  й ін.) затримують більше пилу, ніж породи, які мають гладеньке листя (наприклад, тополі). Корисні властивості санітарно-захисних насаджень при наявності водойм підвищуються на 15-20%.

Шум – це безладні неперіодичні коливання різної фізичної природи, один з несприятливих чинників міського середовища. Найбільш високу інтенсивність шуму створюють авіація, залізничний і автомобільний транспорт. Реактивний лайнер при зльоті створює звук, що вимірюється 120 дБ на відстані до 100 м. Такий рівень шуму є больовим порогом для людини, і його дія може призвести до часткової або повної втрати слуху.

Зелені насадження відіграють важливу, хоча й не головну роль в ізоляції населення від джерел шуму. Перші праці з вивчення захисних властивостей зелених насаджень відносно шуму з'явилися в 1939 р. Виявилося, що добре захищають від внутрішнього міського шуму виткі рослини  (наприклад дикий виноград), що покривають стіни житлового будинку. Рівень шуму в таких випадках знижується в квартирах іноді наполовину. Дерева, посаджені для озеленення вулиць, у деяких випадках зменшують силу шуму на 14-15 Дб.

Шумозахисні властивості зелених насаджень залежать від ширини, густоти й дендрологічного складу, а також від висоти дерев і конструкції смуги. Встановлено, що у разі розміщення дерев у шаховому порядку, лісосмуги ефективніші,  як і при вільному розміщенні дерев і чагарників.

Дослідженнями виявлено, що лісосмуга шириною 200 м має такий шумопоглинаючий ефект, що на безлісній території досягається лише на відстані 2 км від шосе. Найкраща шумозахисна перешкода - густий ліс зі складними змішаними деревостанами високої повноти, де головна порода - хвойна.

Ліси активно впливають на клімат даної місцевості, змінюючи радіаційно-температурний режим, вологість повітря, розподіляючи опади, а також захищаючи від вітру.  У такий спосіб вони регулюють і пом'якшують місцевий клімат, а також формують специфічний мікроклімат лісу і прилеглих  до нього територій.

Влітку температура повітря у лісі на 8-10оС нижча, ніж на відкритому полі [9, с. 185]. У міських зелених насадженнях улітку температура в середньому на 2-3°С , а в лісі на 5-6,5°С нижча, ніж на інших забудованих територіях міста.

Великі зелені масиви,  наприклад парки,  знижують температуру на 1-2оС не лише під кронами дерев, але й на прилеглих територіях. Різниця температур усередині й поблизу масиву зелених насаджень створює передумови для циркуляції повітря. При цьому швидкість руху повітря між зеленим масивом і забудовою досить відчутна.

Зелені масиви відіграють відому роль у розподілі опадів, що визначає їх важливе водоохоронне значення. У літню й перехідні пори року опади, що випадають, частково затримуються кронами й не відразу попадають на поверхню ґрунту, а поступово. Ліс зменшує поверхневий стік. Підстилка і мохове покриття відіграють роль губки, яка вбирає частину опадів. На шляху стікаючої води ліс утворює механічні перешкоди.

Випаровуюча поверхня листя дерев, чагарників і трав'янистих рослин у  20 - 25 разів більша, ніж поверхня ґрунту, на якій вони ростуть. Випаровування збільшується, якщо повітря сухе, і зменшується, якщо  вологе, тому амплітуда вологості повітря у великих зелених масивах невелика. Влітку відносна вологість вища  в лісі, ніж у полі (у дібровах лісостепу на 10-14 %) [9, с 219].

Рослини здатні робити на навколишнє середовище також помітний біологічний вплив і певною мірою змінювати електричний стан повітря. Біологічний вплив зелених насаджень проявляється в продукуванні особливих хімічних сполук – фітонцидів. Фітонциди – хімічно активні речовини (продукти виділення рослин), здебільшого газоподібні, що пригнічують життєдіяльність або мають згубний вплив на мікроорганізми [6 с. 151].

Честь відкриття фітонцидів у 1930 р. належить радянському вченому Б.П. Токіну [13, с. 8]. Основна їх функція – захист рослин. Хоча деякі фітонциди впливають на багатоклітинні організми й здатні вбивати навіть комах, найбільший вплив вони роблять на бактеріальну й грибкову флору. Особливо багато фітонцидів утворюється при пошкодженні рослин. Установлено, що фітонциди дубового листя вбивають на відстані збудників дизентерії й паратифу. Від фітонцидів, які виділяє листя евкаліпту, гине золотистий стрептокок, ялицевої хвої - збудник дифтерії, соснової хвої - збудник туберкульозу. Для збудників дизентерії згубні також фітонциди, що виділяються тополею й т.д. Гектар листяного лісу виділяє влітку за день 2 кг летючих фітонцидів, хвойного – 5 кг, а ялівцевого – 30 кг летючих речовин. Такої кількості вистачило б для того, щоб знищити всі мікроби в середньому за величиною місті [13, с. 15]. Вміст фітонцидів у повітрі лісу залежить від багатьох причин, у тому числі від віку насаджень, погодних умов, часу доби, сезону й т.д.

У прямій залежності від здатності рослин виділяти фітонциди перебуває у лісі вміст мікроорганізмів (відомо, що сосновий ліс майже позбавлений шкідливих мікроорганізмів). У діброві виділяється стільки фітонцидів, що влітку вона є, власне кажучи, безмікробною зоною. Фітонциди сприяють виникненню та поліпшенню імунітету до різних захворювань, тому знаходять широке застосування в медицині.

Багато фітонцидів є сильними окислювачами і здатні трансформувати частину кисню в озон або атомарний кисень із утворенням великої кількості легких іонів. Якщо вони зтираються з частками пилу або сажі, виникають важкі іони, тому наявність легких іонів у повітрі вважається показником його чистоти й свіжості.

Як правило, перебування в лісі справляє загальнозміцнюючу дію на людський організм, у деяких випадках дає лікувальний (курортологічний) ефект, має важливе психогігієнічне значення. Загальнозміцнюючий вплив лісу кожна людина може перевірити на собі, оскільки пішохідна прогулянка в лісі помірної тривалості в більшості людей підвищує тонус, повертає сили і бадьорість, дає велике емоційне й фізичне задоволення.

Фізіологи й курортологи встановили, що в результаті тривалого перебування людей у лісі відбуваються істотні позитивні зміни у функції систем кровообігу, дихання, теплорегуляції. Зокрема, спостерігались такі явища - зменшення частоти пульсу й дихальних скорочень, нормалізація рівня кров'яного тиску, збільшення глибини дихання, зниження інтенсивності збуджувальних процесів у корі головного мозку й т.п. У людей після перебування в лісі спостерігається глибокий сон, кращий апетит, підвищена фізична й розумова працездатність.

Свіже іонізоване повітря й   прохолода — основні елементи “лісової кліматотерапії”,  які доступні людям у багатьох областях України. Лікування на місцевих курортах, крім того, що воно не вимагає пристосування ослабленого організму до незвичних кліматичних умов, переважає ще за низкою інших причин. Воно позбавляє від необхідності робити далекі, виснажливі подорожі, що часом зводить нанівець результати лікування. Курортологічна роль лісу полягає також у тому, що він є ідеальним місцем для пішохідних прогулянок і фізкультурних занять, які на безлісному просторі дають також помітний, хоча й менший, терапевтичний ефект.

Розглядаючи корисні властивості зелених  насаджень, не можна обійти увагою недеревні лісові ресурси  і їх застосування у народній медицині. До числа харчових лісових ресурсів належать ягоди, горіхи, трав'янисті рослини та їх частини, гриби тощо. З числа лікарських засобів, що використовує традиційна  медицина, значна частина (до 40%) рослинного походження [4, с. 24]. Перелік лікарських рослин постійно поповнюється. Багато з них можна знайти у наших лісах.

Види лісової рекреації та відпочинку.

В Україні для рекреаційних потреб використовуються ліси всіх груп і  категорій. Згідно зі статтею 49 Лісового кодексу України, “у порядку загального використання лісових ресурсів, громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав’янисті рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавчими актами ” [5, с. 40].

О.І. Тарасов виділяє 5 форм відпочинку (рекреаційного лісокористування) [8, с. 119]: 1) дорожня – рекреанти переміщуються лише по дорогах  з твердим покриттям. Основна екологічна шкода – вилучення частини лісових площ під дороги з твердим покриттям; 2) бездорожня – рекреанти переміщуються по надґрунтовому покриву, спричиняючи витоптування лісу; 3) утилітарна (добувна) – рекреанти збирають дари лісу, рибалять, полюють, знищуючи окремі елементи біоценозу; 4) бівуачна – рекреанти встановлюють палатки, розпалюють багаття. Отже, додається вплив вогнем та сокирою; 5) транспортна – та ж бівуачна, але з використанням автомобілів; 6) кошова – рекреанти влаштовують у лісі тимчасове житло із заготівлею на місці будівельних матеріалів, дров тощо.

Ототожнювати  рекреаційну й оздоровчу функції лісу безпідставно, бо остання значно ширша і виходить за межі рекреаційного лісокористування. Недоцільно ототожнюва­ти також рекреацію і туризм. Рекреаційна функція лісу менша від оздоровчої і більша від туристської, вужча за першу, але ширша за другу.

Найбільш поширеними видами лісової рекреації в Карпатах є лікувальна, оздоровча, спортивно-туристич­на, утилітарна та пізнавальна [7, с. 32 ]. Кожен з них може поєднувати в собі декілька видів відпочинку.

Карпатський регіон багатий на джерела мінеральних вод. Тому лікувальна рекреація відіграє тут важливу роль. Вона базується на використанні широкого спектра можливостей цієї бази: оздоровчих властивостей лісів у комплексі з мінеральними водами, грязями, ваннами та кліматотерапією. Ліси підтримують дебіт джерел мінеральних вод. Для загальнозміцнюючих прогулянок у великому зеленому масиві прокладають особливі маршрути — теренкури  —“стежки здоров’я”, які пролягають по ділянках, з добрими санітарно-гігієнічними умовами. Влаштовують їх поблизу санаторіїв  і  будинків відпочинку  та  ділять на ділянки довжиною 50—100 м, з різними умовами для фізичних навантажень.

У передгірній частині Львівської об­ласті широко відомі  бальнеологічні санатор­но-курортні комплекси Трускавець, Моршин і Східниця, мінеральні води яких з успіхом застосовуються для лікування і профілактики захворювань органів травлення, печінки і нирок. Сюди приїжджають відвідувачі з усіх областей України, з Росії, Молдови, Польщі та інших країн. Міста знаходяться в оточенні кільця лісів, які утворюють їх зелену зону і віднесені до категорії санаторно-курортних. В Іва­но-Франківській області найбільше значення мають кліматичні са­наторно-курортні комплекси Яремча, Ворохта, Косів та ін. Ліку­вальна рекреація здійснюється, як правило, в стаціонарній, довго­строковій і організованій формах.

Не менш важливе значення має оздоровча рекреація, яка базує­ться винятково на використанні цілющих властивостей лісів, її мета — відновлення працездатності людей, зняття фізичних і нерво­вих навантажень. Здійснюється як у стаціонарній, так і в нестаціо­нарній формах. До послуг відпочиваючих будинки відпочинку, дитячі оздоровчі табори, туристичні бази, притулки тощо. Популярним є нестаціонарний або самодіяльний від­починок у лісі. Протягом комфортного періоду року (з травня по жовтень) десятки тисяч людей у вихідні виїжджають у приміські ліси на прогулянки, пікніки тощо.

Як правило, оздоровча рекреація до деякої міри поєднується з утилітарною та пізнавальною.

Провідне місце в Карпатах займає спортивно-туристична рекреа­ція, яка поєднує заняття спортом, туризмом, мисливством і рибаль­ством. До послуг спортсменів і туристів багато спортивних  баз та їх філій, табо­рів і притулків. Туристичні маршрути проходять через гірські ліси до гори Говерла,   Синевірського озера, до гір Сивуля, Гропа, Чорна Клева, Попадя, Прислоп, Плішка та до полонин Красна, Явірник, Брецкул, Рів­на, Козмеська, Плоска, Драгобрат, Татарук та інших. Туризм — надзвичайно мобільний вид рекреації.

Швидкими темпами розвивається велотуризм. У перспективі необхідно створювати умови і для велотуристів. Для цього можуть підійти просіки або поліпшені лісові стежки. В місцях, привабливих для туристів, можна розвивати прокат вело­сипедів.

На особливому місці знаходиться автотуризм. Цікавим є світовий досвід створення “парквеїв” - автомобільних доріг, які пов’язують круп­ні комплекси відпочинку і визначні місця. З вікна автомобіля складно побачити дрібні деталі пейзажу, окремі дерева і кущі. Більше вражень відпочиваючі отримують від споглядання груп рослин.

Популярні  заняття мислив­ством і рибальством. Однак необхідними елементами полювання є отримання ліцензії (дозволу), де обумовлюються терміни і норми відстрілу а також оплата права полювання. Для іноземних громадян вартість ліцензій, як правило, у 6-7 разів більша. Дозвіл на можливість полювання на певні види тварин приймається індивідуально в кожній області, виходячи з умов, що склалися.

Надзвичайно популярними видами відпочинку є зимові (гірські лижі, сноубординг, фрістайл). До послуг любителів гірськолижного спорту туристичні комплекси Буковель, Тисовець, Славське та інші. Лише в Чернівецькій області протягом 2004 року стало до ладу 4 витяги: на перевалі Німчич, у селах Мигово та Горбово а також на горі Цецино [3, с.12]. Крім лиж, на Цецино відпочиваючі можуть узяти напрокат снігоходи та квадрацикли чи позайматися в школі верхової їзди.

Найбільш масовою і неорганізованою є утилітарна рекреація, яка поєднує аматорський і професійний збір грибів, дикоростучих ягід, горіхів, лі­карських рослин і квітів з відпочинком у лісі. Цим видом рекреації охоплені практично всі ліси. У періоди дозрівання ягід, горіхів, появи грибів десятки тисяч мешканців міст і сіл виїжджають у ліси, нерідко на досить велику відстань від населених пунктів.

Досить поширена в Карпатах пізнавальна рекреація, головна мета якої — духовний розвиток людини, збагачення знань щодо живої та неживої природи. Під час лісових прогулянок відпочиваючі знайомляться з навколишньою місцевістю, її топографією, геологічною будовою, флорою і фауною, визначними історичними місцями. Вона здійс­нюється переважно шляхом організованих екскурсій у дендропарки, на особ­ливо цінні природні об'єкти і комплекси. Великий інтерес виявляють відпочиваючі до краєзнавства, історичних і архітектурних пам'я­ток.

Переважно лісові прогулянки люди здійснюють самостійно, але їх можуть організовувати турист­ичні організації, лікувальні заклади, табори відпочинку для дітей та інші. Прогулянки будуть більш цікавими, якщо місце відпочинку оформлене відповідними інформаційними стендами, вказівниками, панно та іншими вказівниками-довідниками з продуманим інформативним текстом.

Розглянуті основні види і форми лісової рекреації далеко не ви­черпують можливостей цієї унікальної бази відпочинку, яка з кож­ним роком удосконалюється, набуває нових якісних форм.

Проблеми та наслідки рекреаційного лісокористування.

Ліс — складна екологічна система. Всі компоненти лісу тісно взаємозв'яза­ні між собою і з оточуючим середовищем. Ці взаємозв'язки вироб­лялись і поступово регулювалися протягом тривалого періоду, тому відзначаються певною стійкістю і збалансованістю. Всяке користування лісом, у тому числі й рекреаційне, істотно впливає на його компоненти.

Використання лісів для відпочинку, так зване рекреаційне на­вантаження, викликає певні зміни у стані і життєдіяльності лісових екосистем. У карпатських лісах найбільш поширені такі види ре­креаційних навантажень: витоптування, механічні пошкодження, вилучення, засмічення, випалювання, розполохування лісової фауни [7, с.58].

Витоптування властиве всім видам лісової рекреації. Перебуваючи в лісі, люди майже половину часу витрачають на ходіння, різноманітні рухомі ігри та розваги. При цьому виминається трав'яний покрив, подрібнюється і виноситься лісова підстилка, ущільнюється ґрунт, що приводить до ослаблення дерев і чагарників, їх передчасного відмирання. Це явище найчастіше спостерігається у невпорядкованих місцях масового відпочинку, біля пам'яток природи, де скупчується велика кількість екскурсантів, навколо стаціонарних оздоровчих закладів і мінеральних джерел, уздовж туристичних маршрутів.

Запобігти витоптуванню адміністративними заходами практично неможливо. Але зменшити його негативний вплив на лісові насадження можна шляхом проведення комплексу лісів­ничих та організаційно-технічних заходів.

У рекреаційних лісах виділяються дві форми витоптування — стежкове і площинне, які зустрічаються як самостійно, так і в різних комбінаціях. На першій стадії поступово формується велика кількість різного характеру стежок, які можна розподілити на три категорії:

1 — стежки помітні: на них зріджений трав'яний покрив із ха­рактерних для даного типу лісу видів, підстилка ущільнена, ділян­ки в оголеним мінеральним шаром ґрунту відсутні;

2 — стежки добре помітні: трав'янистий покрив на них зустрі­чається спорадично, підстилка механічно подрібнена, на окремих ділянках оголений мінеральний шар ґрунту;

3 — стежки чітко помітні: на них відсутні трав'яний покрив і підстилка, мінеральний шар ґрунту оголений.

Витоптування — процес динамічний, що супроводжується перехо­дом стежок з нижчих категорій у вищі з поступовим збільшенням займаної ними площі. З припиненням дії витоптування відбувається зворотний процес, аж до повного відновлення лісового покриву.

Площинне витоптування формується зі стежкового або самостій­но, під впливом максимальних навантажень за ко­роткий проміжок часу на невеликі ділянки лісу. Це характерно для ігрових майданчиків і місць огляду, а також для інших ділянок з високою щільністю відпочиваючих.

Інтенсивність витоптування оцінюється з допомогою коефіцієнта витоптування (коефіцієнта рекреації) — відношення витоптаної площі до загальної площі ділянки, виражене в відсотках. З коефіцієнтом рекреації до деякої міри зв'язані інші види рекреаційних навантажень.

Механічні пошкодження — поширений вид рекреаційних навантажень. Перебуваючи в лісі, люди свідомо і несвідомо ламають гілки дерев, стовбурці підросту, обдирають кору, общипують бруньки, квіти та  плоди,  виривають і викопують кореневища та цибулини багаторічних трав'яних рослин, роблять засічки й різноманітні ви­різи на деревах. Особливо страждають від цього дерева з гладкою і тонкою корою: бук, граб, явір, липа. Найбільше пошкоджених у такий спосіб дерев спостерігається вздовж туристичних маршрутів, теренкурів і прогулянкових стежок. Через завдані пошкодження проникає інфекція, яка викликає  серцевинну гниль, інші захворювання, а відтак ослаблення і передчасне відмирання дерев.

Значні механічні пошкодження завдають неорганізовані туристи. Підраховано, що, зупиняючись на ночівлю, вони витрачають в середньому 1-1,5м3 деревини.

Негативні наслідки цього виду рекреаційних навантажень можна значно зменшити. Необхідно проводити виховну і роз'яснювальну роботу серед відпочиваючих і туристів, більше уваги приді­ляти впорядкуванню зон масового відпочинку і привалів на турис­тичних маршрутах.      

Вилучення — це збирання і винесення з лісу дикоростучих пло­дів, грибів, лікарської сировини (трав'янистих рослин, бруньок, листя, хвої, кори, коренів і кореневищ, гілок, пагонів). Як окремий вид рекреаційного навантаження вилучення частково поєднується з механічним пошкодженням. Воно властиве насамперед утилітарній рекреації, але супроводжує й інші види рекреаційної діяльності лю­дей.

Масове неорганізоване збирання лікарських рослин є головною причиною того, що деякі види їх знаходяться на межі зникнення.  Деякі з них занесені до Чер­воної або Зеленої книг.

Засмічення супутнє практично всім видам лісової рекреації. Найбільше воно в місцях масового відпочинку. Засмічують­ся ліси переважно побутовими відходами: пляшками, пластиковим посудом, папером, залишками їжі тощо. Як правило, кожна група відпочиваючих розташовується на окремому місці, що при­зводить до засмічення значних площ.

Засмічення лісів залежить від ряду обставин. Важливе значення при цьому відіграє свідомість і культура поведінки відпочиваючих. Дисцип­лінуючу роль виконує впорядкованість зон масового відпочинку і наявність спеціальних місць для утилізації побутових відходів. Хоч засмічення території не виявляє прямої негативної дії на функціо­нування лісових насаджень, але значно знижує їх естетичну цінність.

Випалювання пов'язане з розкладанням вогнищ, необережним поводженням з вогнем тощо. Це призводить до випалювання трав'яного покриву, лісо­вої підстилки, гумусу, пошкодження кореневих систем дерев і кущів, негативного впливу на фізико-хімічні властивості верхніх шарів ґрунту, внаслідок чого він на 5-7 років втрачає свої родю­чі властивості. Залишені без нагляду багаття, непогашені недокурки в багатьох випадках спричинюють пожежі. До 90 % лісових пожеж виникає з вини людини, від необережного поводження з вогнем у лісі [11, с.30]. Цей вид рекреаційного навантажен­ня, як і попередній, не є обов'язковим, і при відповідних заходах може бути частково або повністю виключений.

Розполохування лісової фауни спостерігається переважно в міс­цях масового відпочинку. Співи, музика, потужна робота двигунів автомобілів і аудіотехніки викликають занепокоєння у птахів і звірів, що змушує їх перебиратись у більш віддалені місця. Це завдає певної шкоди лісовим насадженням, оскільки пта­хи та звірі винищують шкідливих комах і гризунів. В окре­мих випадках розполохування лісової фауни не менш шкідливе, ніж витоптування та механічні пошкодження.

Розглянуті види рекреаційних навантажень, безперечно, не ви­черпують усієї різноманітності антропогенного впливу на лісові еко­системи. Кожному виду рекреації властиві свої навантаження, з яких один або два завжди домінують.

Система заходів у лісах рекреаційного призначення.

Заміський відпочинок на лоні природи – один із видів природокористування. Він мусить бути не лише ефективним і раціональним, а й природоохоронним. Остання обставина має особливе значення, оскільки існують об’єктивні докази тому, що відпочиваючі часто захаращують ліс або берег річки,  псують історичні, архітектурні, археологічні, геологічні та інші пам’ятки природи. Тому заміський відпочинок потребує певної (можливо опосередкованої) регуляції  та здійснення цілого спектра заходів.

У лісах рекреаційного призначення основні лісогосподарські й організаційно-технічні заходи проводяться диференційовано по функціональних зонах відповідно до типів лісу і стану насаджень. Вони дають можливість створити сприятливі санітарно-гігієнічні, естетичні, психологічні умови для відпочинку, а також зменшити рекреаційні навантаження шляхом продуманого перерозподілу навантажень по території рекреаційного лісу.

В.Середін та В.Парпан [7, с. 84] виділяють такі групи заходів (табл.1):

Зауважимо, що радіальна форма процесу рекреаційного тиску на ліси приміської зони, секторів наступних смуг витримується як навколо потужних обласних центрів, так і в пригірських територіях районного, селищного підпорядкування. Руйнування біоцинотичних комплексів призводить до утворення груп рослин і тварин вторинного походження.

Таблиця 1

Система заходів у лісах рекреаційного призначення