Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.1. Аналіз відтворювальної структури регіону

5.1. Аналіз відтворювальної структури регіону

У радянській економічній науці і практиці відтворювальна структура регіонів і країни в цілому традиційно аналізувалась за показниками сукупного суспільного продукту (ССП), національного доходу (НД), співвідношенням фонду нагромадження і фонду споживання у НД, виробленого і спожитого у регіоні НД.

Внаслідок переходу статистичного обліку результатів економічної діяльності в Україні на методологію системи національних рахунків (СНР) ситуація змінилась, але через те, що розрахунок усіх попередньо нагромаджених статистичних даних та їх аналіз здійснювався за старою методикою, необхідно трохи її згадати.

ССП — це показник, що визначає сумарну вартість усіх товарів, які були вироблені протягом року на території регіону. Розраховується як сума фонду відшкодування (ФВ) і національного доходу (НД):

ССП = ФВ + НД.

У свою чергу, фонд відшкодування складається з суми матеріальних витрат (МВ) та амортизаційних відрахувань (А):

ФВ = МВ + А.

Національний дохід є двох видів — вироблений (НДв) і спожитий (НДс).

Національний дохід вироблений розраховується як різниця між обсягом чистого продукту по всіх галузях (підприємствах) () і сумою амортизації:

НДв =.

Національний дохід спожитий складається з фонду споживання (ФС) і фонду нагромадження (ФН):

НДс = ФС + ФН.

В свою чергу, фонд споживання являє собою суму споживання особистого (СО) і споживання суспільного (СС). Особисте споживання — це витрати населення на споживання товарів і послуг, а суспільне споживання — поточні і капітальні витрати на розвиток суспільної сфери:

ФС = СО + СС.

Отже, структура спожитого національного доходу має вигляд:

НДс = ФН + СО + СС.

Спожитий і вироблений НД пов’язані між собою такою залеж­ністю:

НДс = НДв – ЧЕ,

де ЧЕ — це сальдо ввезення — вивезення продукції і послуг у розрізі регіону.

У розрахунках сукупного суспільного продукту використовується національний дохід вироблений.

Наведена методика відтворювального аналізу національного доходу ґрунтується на марксистському положенні, що вартість створюється лише в сфері матеріального виробництва. У світовій практиці використовуються інші підходи, які знайшли своє відоб­раження в СНР (для регіонів — СРР), про що вже йшлося. Справа в тому, що розрахунки за показниками національного доходу приводять до викривлення реальних обсягів економічної діяльності в регіонах і недостатньо повно відображають рух фінансових потоків.

При відтворювальному аналізі за СРР слід звертати увагу на три основних моменти:

співвідношення виробленого і спожитого в регіоні НД;

співвідношення фонду споживання і фонду нагромаджен­ня в НД;

співвідношення особистого і суспільного споживання у фонді споживання регіону.

При цьому використовуються такі градації:

перевищення споживання НД над його виробництвом, що означає ввезення НД в регіон;

збалансованість виробництва і споживання НД у регіоні;

перевищення виробництва НД над його споживанням, що означає вивезення НД з регіону.

Але треба дуже обережно ставитися до результатів таких розрахунків через можливі, досить таки значні викривлення реальних відтворювальних взаємозв’язків у показнику НД.

Оцінка співвідношення фондів нагромадження і споживання в НД (так звана норма нагромадження), а також частка особистого споживання у фонді споживання регіону може проводитися лише шляхом порівняння отриманих результатів з середнім по метарегіону чи нормативним рівнем.

Оцінка співвідношення фондів нагромадження і фонду споживання в НД здійснюється за такою номінальною шкалою:

гіпертрофія нагромадження (частка доходу нагромадження вища за нормативну);

збалансованість нагромадження і споживання (на рівні нормативного значення);

гіпертрофія споживання (частка фонду нагромадження нижче за нормативну).

В основі аналізу за СРР лежить показник ВВП регіону як сумарна додана вартість, створена всіма господарюючими суб’єк­тами, розташованими в регіоні. ВВП регіону розраховується за трьома методами:

сума доданої вартості всіх галузей і секторів економіки;

сума сукупних витрат населення, сукупних приватних інвестицій і сукупних витрат місцевих бюджетів і чистого експорту;

за джерелами формування, тобто сума заощаджень населення, сукупних витрат населення, податків з населення, соціальних трансфертів, нерозподіленого прибутку підприємств, податків підприємств та інвестицій підприємств.

Таблиця 5.1

СТРУКТУРА РЕГІОНАЛЬНОГО РАХУНКУ

Валовий регіональний продукт
(метод доходів)

Валовий регіональний продукт
(витратний метод)

1. Заощадження населення
2. Витрати населення
3. Податки з населення

1. Споживчі витрати населення
2. Валові приватні інвестиції
3. Державні витрати в регіоні

4. Всього доходи населення (1 + 2 + 3)

 

5. Трансфертні платежі
6. Нерозподілений прибуток підприємств
7. Податки з підприємств

4. Чистий експорт

8. Всього чистий регіональний продукт (4 + 5 + 6 + 7)

 

9. Витрати підприємств на інвестиції

 

Валовий регіональний продукт (8 + 9)

Валовий регіональний продукт
(1 + 2 + 3 + 4)

 

Проведення такого аналізу має на меті визначення частки окремих складових у ВРП при зіставленні її з нормативним значенням. Як правило, за нормативний приймається середнє значення по країні чи метарегіону.

Далі проводиться аналіз таких співвідношень:

частка заощаджень населення в його сукупних доходах;

частка поточних витрат населення в його сукупних доходах;

частка податків у сукупних доходах населення;

частка доходів населення у ВРП;

частка інвестицій у ВРП;

частка податків з підприємств у ВРП;

частка бюджетних витрат у спожитому ВРП;

частка експорту у виробленому ВРП.

Наступним етапом є розрахунок співвідношення виробленого і спожитого в регіоні ВРП, як і при аналізі НД. Для цього індикатора застосовуються такі градації якісного стану:

перевищення ВРП виробленого над спожитим;

збалансованість виробництва і споживання ВРП;

перевищення спожитого ВРП над виробленим.

Детальніший аналіз співвідношення виробленого і спожитого ВРП можна провести, використовуючи платіжний баланс (його сальдо). Сальдо регіонального платіжного балансу складається з сальдо торговельного балансу, сальдо послуг і платежів, сальдо руху капіталів і сальдо руху готівкових грошей.

Сальдо торговельного балансу розраховується способом, аналогічним розрахунку чистого експорту (експорт мінус імпорт). Воно може бути:

активним (експорт перевищує імпорт);

нульовим (експорт дорівнює імпорту);

пасивним (імпорт перевищує експорт).

На основі значення цього індикатора розрізняють регіони, які ввозять (або вивозять) ВРП, і регіони збалансованого товарообміну.

Сальдо послуг і платежів враховує приплив чи відтік грошових коштів за рахунок туризму, сплати за транспортні і фінансові послуги, виплати відсотків, дивідендів, територіальних бюджетних трансфертів.

Витрати туристів і гостей регіону створюють приплив грошових коштів, і навпаки, витрати населення за межами регіону формують їх відтік.

Різноманітні надходження коштів у вигляді дивідендів, відсот­ків за внесками підприємств і населення з інших регіонів і країн формують приплив фінансів у регіон. І, навпаки, різноманітні виплати дивідендів, відсотків, сплата послуг підприємствам і громадянам, які знаходяться в інших регіонах і країнах, спричиняють відтік фінансових ресурсів з регіону.

У результаті розрізняють:

активне сальдо за послугами і платежами (приплив фінансових коштів у регіон);

нульове сальдо;

пасивне сальдо за послугами і платежами (відтік фінансових коштів з регіону).

Особливу увагу при аналізі фінансових ресурсів слід звертати на перерозподіл коштів через бюджет. Дотепер переважна частина НД перерозподіляється через різні види бюджетів. Тому зістав­лення обсягів надходжень коштів до всіх видів бюджетів у регіон і витрат з усіх видів бюджетів в регіоні достатньо точно відображає приплив-відтік фінансових ресурсів, або так званий показник сальдо бюджетних трансфертів. Для його аналізу використовують такі якісні градації:

перерозподіл (вилучення) податкових надходжень з одного регіону для дотації інших (регіони-донори);

нульове сальдо за бюджетними трансфертами;

дотація регіональних бюджетів за рахунок коштів, вилучених в інших регіонах (регіони-реципієнти).

Сальдо руху капіталів враховує приплив і відтік капіталу з регіону. Якщо економіка одного регіону інвестується з інших регіонів, а також відбувається розміщення акцій і облігацій в інших регіонах і країнах, з них отримуються позички, то спостерігається приплив капіталу. Якщо маємо зворотне становище, то спостерігається відтік капіталу з регіону. У такому разі використовуються аналогічні індикатори, як і в сальдо руху капіталів.

Оцінка сальдо платіжного балансу в цілому передбачається за такими ж характеристиками: активне сальдо; нульове; пасивне сальдо.

Оцінка відтворювальної структури проводиться за аналітичними методами на основі даних податкових служб, транспортної і фінансової статистики. На жаль, через недостатній розвиток перелічених служб скласти платіжний баланс досить важко, тому в ряді випадків залучають метод експертних оцінок.