Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.1. СРТ як системоутворювальний фактор світової економіки

Одним із визначальних критеріїв динаміки та спрямованості руху світової економіки в останні десятиріччя стає його „технологічний вимір”. Технологічний детермінізм позбувся свого ідеологізованого наповнення і дедалі більше зумовлює міжна­родну конкурентоспроможність, темпи економічного зростання, структуризацію світогосподарських зв'язків. Він є і синтетичним індикатором у планетарному маркетингу техногенних та антропогенних перспектив людства.
Іншими словами, глобальний розвиток і рух технологій, опосередкований СРТ, перетворюється на системоутворювальний чинник трансформації світової економіки на рубежі XX—-XXI ст.
Об'єктивними передумовами цього процесу є:
1. Становлення постіндустріального інформаційно-технологічного укладу цивілізаційного розвитку, зокрема такі його складові, як:
·     переважна динаміка в науково-технічному прогресі «фундаменталізації» технологічних процесів, впливу на мікроструктуру матерії, вдосконалення нематеріальних елементів продуктивних сил, що потребує об'єднання зусиль на глобальному рівні (генна інженерія, біотехнологія, нові композиційні матеріали, термо­ядерний синтез, штучний інтелект тощо);
·    всеосяжна інформатизація суспільного життя на базі стрімко прогресуючої обчислювальної техніки, планетарних комп'ю­терних мереж, електронних, оптоволоконних та космічних телекомунікацій.
2. Зростання пріоритетності порівняно з тріадою класичних факторів виробництва (природні ресурси, праця, капітал) четвер­того сучасного фактора — інноваційного підприємництва, який спрощено визначається як технологічний. Це зумовлено:
·     потребами конкурентної боротьби у сферах високотехнологічного та наукоємного сервісу («софтизація»), підвищенням ролі «людського капіталу» як вихідного продуцента інновацій;
·     можливостями, які надають потужна інтелектуалізація та інфор­матизація суспільства, «алокаційний ефект», тобто соціальне підтверджена масова схильність освічених людей до індиві­дуальної творчої самореалізації, в тому числі як суб'єктів СРТ,
3. Нагальність для всього світового співтовариства підвищення вимог до мінімізації техногенного та антропогенного впливу на природу шляхом переважної розробки й використання безпечних для довкілля технологій, оптимізації взаємовпливу ланок «людина — суспільство — природа», створення умов для ноосферно-кос­мічної цивілізації.
«Визрівання» зазначених передумов відбувається в усіх клю­чових сферах суспільного відтворення: в науці й освіті, вироб­ництві й обміні, в управлінні та в соціальному сервісі. Тому носіями технологій виступають і всі фактори виробництва (при­родні ресурси -— сировина, праця, капітал, інноваційне підприєм­ництво), а в найконцентрованішому вигляді —товарна й нетовар­на продукція.
Планетарний процес інтернаціоналізації створення й освоєння виробничого й комерційного використання, трансферу (передання) і дифузії (поширення) технологій дістав назву техноглобалізму. Ди­намічний розвиток і змістове поглиблення процесу техноглоба­лізму опосередковує перехід об'єктивних загальних передумов у суб'єктивні конкретні ознаки нової конфігурації СРТ.
Зрозуміло, що процеси трансформації СРТ в один з системоутворювальних факторів сучасної світової економіки не є одно порядковими, вони відбуваються в різних напрямах, з різними ін­тенсивністю, глибиною, специфікою. Але всі елементи й суттєві ознаки СРТ більшою чи меншою мірою зазнають якісних змін.
Світовий ринок технологій може бути схарактеризований як сукупність міжнародних ринкових відносин його суб'єктів з приводу прибуткового використання прав власності на його об'єкти —тех­нології продуктів, процесів та управління.
З огляду на внутрішню системну цілісність процесів техноглобалізму і трансформації СРТ вони розглядаються, включаючи і ринкові, і поза ринкові аспекти, як одне ціле.
Структура СРТ і класифікація технологій
Структуру СРТ утворюють усталені інституційні еле­менти та економічні категорії, які опосередковують рух і взаємо­дію світових технологій.
Інституційні елементи СРТ:
• об'єкти, тобто продукти (товари) чи процеси — носії техно­логій;
• суб'єкти —юридичні чи фізичні особи, що оперують об'єктами;
• комерційний та некомерційний трансфер технологій;
• форми трансферу та правового захисту інновацій і технологій:
патенти, ліцензії, «ноу-хау», лізинг, копірайт, франчайзинг, фор­ми наукоємного сервісу;
• канали трансферу та дифузії інновацій і технологій: торгівля інноваційноємною продукцією, ліцензійна торгівля, наукоємний сервіс, науково-технічне та інформаційне співробітництво, комплексний трансфер технологій, зокрема прямі іноземні ін­вестиції, спільне підприємництво, різні контракти тощо. Серед основних економічних категорій, що опосередковують еволюцію структури СРТ і трансферу технологій, ключовими є:
ринок, власність, конкуренція, ціна, прибуток. Віссю ринкового перетворення інновацій на технології-товари є процес зміни форм власності.
Рух технологій на світовому ринку з погляду права власності може бути поділений на:
• до ринкову стадію, яку характеризують процеси набуття нових знань і визначення їхнього технологічного застосування у формі переважно приватної та колективної інтелектуальної власності;
• ринково-монопольну стадію, на якій відбуваються виробничо-комерційна реалізація технологій та їхній трансфер у формі переважно внутрішньо корпоративної національної власності;
• ринкова - олігопольну стадію — процес комерційно-виробничої дифузії технологій у формі переважно між корпоративної інтер­національної власності.
На двох особливостях зазначеної еволюції форм власності на інновації та технології необхідно наголосити в контексті тенденцій техноглобалізму:
• по-перше, порівняно з зазначеними та супутніми формами власності більш динамічним є набуття технологіями форм ін­тернаціональної власності;
• по-друге, формується суто технологічна модель життєвого циклу товарів, яка поєднує як їх ринкову, так і поза ринкову стадії.
Показовою є також еволюція факторів конкурентоспромож­ності.
У галузі технологій продуктів протягом останніх десятиріч про­стежується послідовна зміна пріоритетів: від примату ціни до якості продукції, далі — до її новизни та сервісу, нарешті — до міжнародної винятковості та після експлуатаційної утилізації то­варів.
У технологіях процесів — це стимульована державами відмова від затратних техногенних процесів на користь ресурсе-, енерго- та природозбережувальних технологій на базі інтернаціоналізації їхньої розробки та впровадження.
В технологіях управління — це гуманізація процесів суспільної організації управління, підвищення соціальних та екологічних стан­дартів життя, зокрема дифузія цих технологій у країни периферії світу.
Зрозуміло, і це природно, що на практиці абсолютно нові технології трапляються рідко. Як правило, вони синтезують тією чи іншою мірою традиційні елементи виробництва, організації, управління з новим знанням, є симбіозом стандартних та ін­новаційних процесів. Вони можуть також поєднувати усталені процедури в новий спосіб чи забезпечувати випуск модернізованої продукції тощо.                        .
«Ядро кристалізації» технологій становлять:
• новації — нові продукти (процеси) інтелектуальної діяльності та організаційного їх впровадження (до ринкова стадія);
• інновації (англ. Introduced novation) — нові товари (процеси) як результат відтворення і комерціалізації новацій (рин­кова стадія).
В рамках СРТ розглядається переважно рух інноваційних тех­нологій, і тоді класифікація інновацій і технологій є спільною, хоч такий підхід не завжди прийнятний.
Класифікації інновацій (технологій) доцільно типологізувати як:
• внутрішньо генетичні: радикальні (базові), вдосконалювальні та модифікувальні (часткові);
• зовнішньогенетичній: продуктові, процесні, управлінські;
• ринкові: за ознаками новизни, попиту, прибутковості.
За основними науково-технічними та ринковими характерис­тиками зазначену класифікацію доповнюють поняття:
• плодотворна технологія — продукує та освоює базові та вдосконалювальні інновації, забезпечує формування окремої галузі з випуску типової новітньої наукоємної продукції з параметрами, що поліпшуються, і потребує інтенсивних досліджень на всіх етапах життєвого циклу (наприклад, ЕОМ, біотехнологія тощо);
• мінлива технологія — продукує та освоює вдосконалювальні інновації на основі радикальної, потребує створення окремих виробництв різноманітної новітньої продукції, а також актив­них досліджень на останніх стадіях життєвого циклу (напри­клад, засоби зв'язку, мас-медіа тощо);
• стабільна технологія — продукує та освоює модернізованні інновації як допоміжний засіб підвищення конкурентоспро­можності традиційної продукції низьконаукоємних галузей по­ряд з факторами ціни, якості, маркетингу (наприклад, легка, харчова галузі).
Поняття «технологія» трактується також неоднозначне, на­приклад як:                                              
• наукові методи реалізації практичних завдань;
• сукупність прийомів та способів обробки й переробки різних середовищ тощо.
З огляду на дуалістичну природу технологій (первинна скла­дова — інтелектуально-пошукова і вторинна — матеріально-за­безпечувальна) поняття «технологія» має характеризуватися як. система інноваційно-ресурсних процедур створення нових продуктів і процесів.