5.1.4. Іудейські обряди і свята
Релігійні свята в іудаїзмі, як і в інших конфесіях, присвячені певним подіям в історії єврейського народу або пам'яті вшановуваних ним святих. В основі релігійних свят — давні побутові свята, пов'язані зі зміною річного астрономічного і календарного циклу. Іудейські свята супроводжуються особливими богослужіннями та обрядами.
обрізання
Це найбільш значущий іудейській обряд. Згідно з біблейськими легендами, Бог подарував єврейському патріархові Аврааму землю ханаанську, а вдячні євреї повинні були в усьому йому підкорятися, і на знак союзу з ним всі хлопчики на восьмий день після народження мусили відбути обряд обрізання. Згідно з Талмудом, він є символом належності до богообраного народу, виокремлення євреїв з-поміж інших народів. Але цей обряд поширений і серед арабів, турків, персів та багатьох інших народів, які не претендують на богообраність, він є пережитком тотемічних вірувань, релігійних церемоній.
Інші обряди також пов'язані з ідеєю відокремлення євреїв. Так, на помешканні віруючого єврея прибивають коробочку з молитвами на пергаменті, щоб до нього не
ЙОМ КІПУР (СУДНИЙ ДЕНЬ)
Це — головне свято в іудаїзмі. Як й інші свята, тісно пов'язане з культом Ягве. У цей день Бог визначає долю кожної людини на майбутній рік. Віруючі повинні тоді бути особливо покірними і смиренними, каятися в гріхах і просити у Бога прощення. Це свято є своєрідним розвитком давньоєврейського магічного обряду очищення. Тоді давні євреї-скотарі, святкуючи козлоподібного духа пустелі Азазела, приносили в жертву двох козлів — одного богові Ягве, а другого Азазелу. Першого козла вбивали і спалювали, а на другого, так званого "козла відпущення", скидали всі нечистоти, які збирали в тирлі (стійбищі), а разом з ними горе і нещастя. Після цього козла виводили в пустелю, щоб його розірвали та з'їли хижаки — він начебто діставався Азазелу. З часом цей обряд став святом відпущення гріхів. Тепер віруючі приносять в жертву за чоловіка білого півня, а за жінку — курку, які начебто беруть на себе гріхи, платячи за це життям.
РОШ-ГАШАНА (СВЯТО НОВОГО РОКУ)
Запозичене воно у вавилонян, відзначають його за дев'ять днів до судного дня. Згідно з вченням іудаїзму, в цей день бог Ягве подумки оглядає все, створене ним, все підраховує, згадує, записує, а Судного дня виносить вирок.
Іудейські релігійні свята Йом Кіпур і Рош-Гашана навіюють думки про гріховність і безпомічність людини, її залежність від Бога. Під час богослужіння віруючі вимолюють не блага в потойбічному світі, а конкретне земне благополуччя.
СУККОТ (КУЧКИ)
Давні євреї щорічно святкували це свято після жнив і збору винограду. Глава сім'ї приносив жертву, частину якої отримував рабин, а іншу з'їдали чисті. Вісім днів тривали молебни, учасники яких розмахували на честь Бога зеленими гілками, благали дати хороший урожай, здійснювали обряд водовиливання, сподіваючись на своєчасні дощі. Це свято сучасний іудаїзм пов'язує зі спогадам про міфічний вихід євреїв з Єгипту. Воно теж триває вісім днів, під час яких віруючий повинен щоденно вранці та увечері відвідувати синагогу. Рабини у ці дні закликають повернутись на землю батьків, до Ізраїлю — духовного центру іудаїзму.
Віруючі під час святкувань розмахують над головою лулавом (букет з верби, мірту і пальмових листків) у правій руці, а в лівій тримають етрог (плід одного з різновидів лимона), згадуючи при цьому Всевишнього. На шостий день лулавом стукають об підлогу, поки з нього не опаде листя. На восьмий — танцюють з ним навколо синагоги на знак того, що закінчилося читання останнього розділу П’ятикнижжя Мойсея. В танці беруть участь всі присутні в синагозі. Духовенство трактує цей обряд як вияв єдності та класового миру серед єврейського народу. До речі, лулав та етрог — символи класового примирення. Чотири компоненти лулава з строгом символізують чотири стани єврейських родин: верба (без запаху і смаку) — біднота; мірт (має запах, але без плоду) — вчені бідняки; пальма (без запаху, але з плодами) — невчені багачі; етрог (плоди з ароматом) — жреці, рабини, вони багаті й вчені.
ханука
Символізує освітлення будинку божого. Відзначають це свято під час зимового сонцестояння теж вісім днів. Воно повинно нагадати про запалювання перших свічок в Єрусалимському храмі, надаючи виняткового значення цій події як врятуванню релігії євреїв. Головне в обряді — запалювання ханукальнихОсірісу, вавилоняни — богу сонця Шамашу, греки — Діонісу. Іудейські землероби запозичили його у сусідів, а з часом жреці взяли під свій контроль. свічок з додаванням щовечора по одній свічці. Це свято дуже давнє, його відзначали багато народів як день світла. Єгиптяни присвячували його богу
ДУРИМ
Це свято сповнене ідеї богообраності єврейського народу. Відзначають його у березні як етап підготовки до весняного свята — Песах.
песах
Передісторія його сягає давніх часів. Коли єврейські племена займалися тваринництвом, існувало весняне свято, пов'язане з вигоном тварин на пасовище — Песах. Під час його приносили жертви (ягнятко або козеня) духам родючості, сподіваючись на приплід худоби і збереження молодняка. Коли головним заняттям давніх євреїв стало землеробство, свято Песах перетворили на свято землеробства Мацуот. Його відзначали під час жнив, в Палестині — навесні. В жертву приносили перший сніп, із зерна якого випікали священні коржики — маци. Пізніше Песах і Мацуот злилися в одне свято — Песах, його стали пов'язувати з біблійним міфом про вихід євреїв з Єгипту. Жертовні церемонії під час свята — віддяка Богові за те, що він зробив давніх євреїв обраним народом. Потім рабини, які заступили жерців, пов'язавши святкування з вірою в прихід месії, перетворили Песах на сімейне свято. Однієї з ночей, проповідують богослови, прийде предтеча месії — Ілля, а за ним — месія, і поверне бог Ягве обраному народові його колишні силу і славу.
Ця ідея втілена і в обрядах, впроваджених рабинами. Двері приміщення, де відбувається вечеря, повинні бути відкритими, щоб Ілля міг вільно увійти туди. Для нього заздалегідь накривають стіл, наповнюють бокал вином, до якого ніхто не має права доторкнутися. Перед розчиненими дверима проголошують: "Благословен той, хто повинен прийти". До молитви рабини додали ще й побажання: "Майбутнього року в Єрусалимі" — то була віра, що очікуваний прихід месії станеться протягом наступного року.
Нововведення забороняло приносити в жертву тварин, але вживання маци було обов'язковим. Замість ритуального вживання жертовного м'яса під час вечері (сейдера) рабини радили вживати страви із смаженого м'яса, риби, яєць, овочів. Таким це свято дійшло до наших днів.
НІАБАТ (ЩОТИЖНЕВЕ СВЯТО СУБОТИ)
У Талмуді записано: не можна в суботу здійснювати 39 дій — їхати, залазити на дерево, їсти яблуко, зірване в суботу, пити видоєне в суботу молоко, їсти яйце, знесене в суботу, запалювати вогонь і т.ін. Біблія вмотивовує святкування суботи: Бог створював світ шість днів, а на сьомий відпочивав, тому в останній день тижня треба відпочивати. Суботу святкують як союз Ягве з іудейським народом; свято пов'язують з виходом євреїв з Єгипту.
Суботу святкували багато народів Сходу. Це було свято на честь місяця. В ті часи віруючі вважали, що в темряві злі духи особливо активні, а коли світить місяць, їх активність спадає. Тому потрібно йому поклонятися, задобрювати його жертвами, танцями, молитвами під час змін фаз місяця, тобто щотижневе. А цей день стали називати Шабат. Він цілком присвячується місяцю. Цього дня не можна запалювати вогонь, працювати, залишати житло. За створення культу Ягве це свято було віддано йому. Шабат став суворим святом з великою кількістю заборон, за порушення яких піддавали судові.