Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.10. Технології соціальної роботи з військовослужбовцями

Мета соціальної роботи в умовах військової служби полягає в то­му, щоб відновити фізичні й психічні сили тих, кому надається допо­мога, скорегувати особистісні установки клієнтів, навчивши їх пра­вильно сприймати примусові сторони свого життя; внести елементи соціальної справедливості в рамки субординаційних ставлень, ха­рактерних для військової служби.

Соціальним захистом військовослужбовців займаються військові психологи, юристи, спеціалісти військово-медичних установ. Проте стройові командири, керівники будь-якого рангу також мають за­безпечувати соціальну захищеність підпорядкованим їм військово­службовцям і їхнім сім'ям.

На жаль, у теперішніх умовах не завжди можна усунути такі нега­тивні явища, як "дідівська " і "земляцька " системи. Це завдання вихо­дить за рамки армії. Для його вирішення потрібна зміна морально-психологічного клімату в суспільстві, подолання поширеного нині культу жорстокості, а також поліпшення криміногенної обстановки.

Необхідно запобігати призову у збройні сили осіб із карним минулим, а також людей із психічними відхиленнями. Зростання ролі військової служби і зокрема офіцерів також могло б сприяти стабілізації проблеми нестатутних взаємовідносин між солдатами і молодшими командирами й офіцерами, невідворотність покарання за кожний випадок насильницької поведінки одного з військових стосовно іншого. У зв'язку з цим, безумовно, необхідно інформува­ти військових про їхній правовий статус, консультувати з приводу конкретних ситуацій і конфліктів.

Соціальний працівник передусім інформує сім'ї про наявність пільг і забезпечує їхню доступність для членів сім'ї. На жаль, оскільки ця допомога надається із коштів місцевих бюджетів, трапляються ви­падки її тривалої затримки. У цій ситуації сім'ї військовослужбовців термінової служби може бути надано адресну соціальну допомогу, а також термінову соціальну допомогу у вигляді грошових виплат або в натуральній формі (продукти, одяг, паливо). Така сім'я може роз­глядатися як "тимчасово неповна материнська сім 'я ", і соціальні пра­цівники мають сприяти працевлаштуванню дружини військово­службовця, якщо вона того потребує, влаштуванню дитини в до­шкільний заклад, наданню психологічної підтримки.

Для багатьох дружин військовослужбовців характерні втрата со­ціального статусу, декваліфікація і синдром "нездійсненої кар'єри", що призводить до психологічних проблем самої жінки і напруженос­ті в сім'ї.

Проблемний комплекс військовослужбовців перед звільненням із вій­ськової служби і відразу після нього характеризується серйозною со­ціальною і психологічною кризою, глибина якої залежить від трива­лості перебування на військовій службі, віку і характеру людини, ступеня розв'язаності його соціальних проблем (наявності квартири, громадянського фаху, влаштованості дітей тощо).

Завдання соціальної роботи з тими, хто несе службу за контрак­том, — соціальне й юридичне консультування, пов'язане з правами і можливостями осіб, захист їх інтересів перед командуванням части­ни, вищестоящими інстанціями, органами місцевої влади.

Важливим є проведення педагогічної корекції, спрямованої на лік­відацію труднощів у навчанні, усунення виховних дефектів, соціаль­на реадаптація проблемних дітей і підлітків із сімей військовослуж­бовців. Чималий виховний потенціал військової педагогіки може бути

застосований для того, щоб через систему дитячих військово-спор­тивних таборів, клубів і гуртків відродити в підлітків уявлення про високий соціальний статус військової служби, повагу до праці і долі батьків.

Одна з функцій соціальної роботи в Збройних силах — забезпечен­ня соціально-побутових і соціально-екологічних умов для військово­службовців. Усунення негативних факторів, поліпшення умов праці і побуту, безсумнівно, сприятиме підвищенню їхньої працездатності і розкриттю здібностей до соціального функціонування.

Тут застосовуються конфліктологічні процедури, технології по­середництва, методи групової терапії у вигляді бесід, ігор, тренінги спілкування і навчання комунікативним навичкам, особистісна діаг­ностика психологічної сумісності або несумісності індивідів для ком­плектування найбільш життєздатних і стабільних колективів.

Значно поліпшити становище військовослужбовців і їхніх сімей може соціально-економічна робота, організація самодопомоги і вза­ємодопомоги сімей, розвиток елементів малого виробництва, коопе­ративних форм праці. Організатори соціальної роботи можуть вис­тупити в ролі консультантів і менеджерів, посередників у контактах асоціацій і об'єднань дружин військовослужбовців з органами і уста­новами, підприємствами, зацікавленими в їхніх послугах або резуль­татах праці.

Специфічний вид діяльності соціального працівника в Збройних силах — підготовка військовослужбовців до життя після звільнення з військової служби, правильна психологічна орієнтація і корекція очікувань, що спроможні пом'якшити неминучу зміну способу жит­тя, навчити позитивно реагувати на неї.

Культурно-дозвіллєва діяльність відіграє у збройних силах дуже важливу роль. Це реалізація можливості об'єднання колективу, вне­сення змін у монотонну військову дійсність, сфера вияву свободи в надмірно урегульованих умовах. Соціальний працівник стежить за регулярністю і рівним доступом усіх до культурно-дозвіллєвої діяль­ності, залучає бажаючих, забезпечує обладнанням і інвентарем для соціально-культурної активності.