5.2. Кредитування банками клієнтів
Кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента.
Залежно від суб'єктів кредитних відносин кредит поділяється на види:
- національний;
- міжнародний;
- банківський;
- державний;
- комерційний;
- споживчий;
- лізинговий;
- консорціумний.
За сферами спрямування кредит поділяється:
- кредит, спрямований у сферу обігу,
- кредит у поточну діяльність;
- кредит, спрямований у сферу виробництва,
- кредит в інвестиційну діяльність.
За забезпеченням кредити розрізняють:
- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними
паперами);
- іпотечні - забезпечені нерухомістю;
- гарантовані (банками, третьою особою, свідоцтвом страхування);
- незабезпечені (бланкові).
За строками користування кредити поділяються на:
- короткострокові - до 1 року;
- середньострокові - до 3 років;
- довгострокові - понад 3 роки.
Кредити можна ще поділяти за методами надання і погашення. За методами надання:
- у разовому порядку;
- відповідно до відкритої кредитної лінії;
- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання).
За строками погашення:
- водночас;
- на виплат;
- достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);
- з регресією платежів;
- після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Принципи кредитування - це головні правила кредитування яких
необхідно дотримуватись при наданні кредиту. Принципи кредитування такі:
- терміновість - кредит повинен бути повернений у термін, що
визначений кредитною угодою;
- поверненність - виникає із суті кредиту, цим кредит якраз і
відрізняється від фінансових відносин;
- платність - сплата процентів, об'єктивний супутник кредиту, тому що
кредит - комерційна операція;
- забезпеченість - мета цього принципу: захистити інтереси банку,
зменшити ризик операції;
- цільове використання - вкладення коштів у сферу обігу, виробництво,
тобто на конкретні заходи, а не за нагальною потребою у коштах.
До основних умов банківського кредитування відносять:
1. Операції проводяться тільки в межах вільних кредитних ресурсів у
національній або іноземній валюті.
2. Банки виходять із необхідності поєднання своїх інтересів з інтересами
вкладників та держави.
3. Для забезпечення власної стійкості операції проводяться з дотриманням
встановлених НБУ економічних нормативів. Про видачу кредитів у
іноземній валюті обов'язково повідомляється НБУ.
4. Рішення про умови та порядок надання кредиту приймається колективно і
визначається правилами банку.
5. Кредити надаються тільки право- та кредитоспроможним позичальникам, які
мають власні оборотні кошти і самостійний баланс.
6. Позики видаються на забезпечення потреб сфери виробництва і сфери обігу,
фізичним та юридичним особам незалежно від форми власності й
організаційної будови.
7. Всі питання у кредитних взаємовідносинах будуються на договірній основі.
8. Про кожен випадок надання позичальникові кредиту в розмірі, що
перевищує 15 відсотків власного капіталу (великі кредити), банк повідомляє
Національний банк України.
9. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків
капіталу банків, а загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати
його восьмикратного розміру.
Забороняється надання кредитів на такі цілі:
1. покриття збитків від господарської діяльності позичальників; формування
статутних фондів;
2. погашення раніше отриманих позик;
3. придбання цінних паперів інших підприємств і організацій;
4. без відповідного забезпечення, крім випадків надання бланкових кредитів.
Кредитний механізм - сукупність взаємопов'язаних прийомів та способів, що забезпечують реалізацію на практиці об'єктивних функцій кредиту як економічної категорії та дотримання принципів кредитування.
Основними елементами кредитного механізму є:
1. Суб'єкти кредитування.
2. Об'єкти кредитування.
3. Форми кредитування.
4. Механізм надання чи погашення позик.
5. Система формування кредитних ресурсів та їх резервування.
6. Система формування та використання резервів із відшкодування можливих
втрат від кредитної діяльності.
7. Економічний контроль та банківський нагляд за ходом та результатами
кредитної діяльності.
Суб'єкти кредитування - особи, які беруть участь у процесі кредитування. Банк:
- наявність ліцензії НБУ;
- дотримання економічних нормативів,
- дотримання інших вимог НБУ.
Позичальники:
- забезпеченість власними коштами (не менше 50% видатків);
- дотримання фінансової дисципліни;
- кваліфікація керівництва;
- оцінка продукції;
- конкурентоспроможність;
- економічна кон'юнктура та ін.
Для отримання кредиту клієнт подає до банку такі документи:
- заяву;
- фінансово-економічну інформацію;
- форми бухгалтерської звітності;
- показники дебіторської та кредиторської заборгованості;
- розрахунок економічної окупності об'єкта;
- відомості про спосіб забезпечення позики та ін.
Оцінка фінансового стану позичальника проводиться за такими показниками:
- обсяг реалізації продукції;
- прибутки і збитки;
- рентабельність;
- ліквідність активів;
- рух грошових коштів, стан рахунків;
- собівартість продукції;
- ліквідність, оцінка забезпечення та ін.
Об'єкти кредитування - певна частина вартості виробничих оборотних фондів та фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується за рахунок банківського кредиту:
- додаткові потреби в коштах для оплати товарно-матеріальних цінностей і
створення запасів для нормального режиму роботи;
- сезонні та несезонні затрати виробництва й обігу;
- потребу в додаткових коштах в зв'язку з тимчасовим їх замороженням;
- потребу для здійснення інвестицій в основні фонди.
Кредитні взаємовідносини між банками та позичальниками регламентуються в кредитних договорах, які укладаються, як правило, в письмовій формі. Зміст угоди складають такі розділи:
1. Предмет договору (мета, сума, строк, погашення, відсоток тощо).
2. Умови забезпечення кредиту (форма забезпечення, посилання на додаткові
документи, наприклад договір застави).
3. Зобов'язання банку (відкриття рахунка, надання консультацій, перевірка
забезпечення та цільового використання кредиту тощо).
4. Зобов'язання позичальника (використання на вказані цілі, стягненням
банком штрафів, власне повернення кредиту в строк, інформація про хід
виконання угоди, подача звітності тощо).
5. Права банку (відстрочка погашення, перевірка використання та
забезпечення, можливість розірвання угоди тощо).
6. Права позичальника (дострокове погашення, можливість відстрочки
тощо).
7. Особливі умови договору (перерахунок суми кредиту, зміна %, спірні
питання, зміна умов договору тощо)
8. Реквізити сторін
Комерційні банки мають право вносити зміни до умов договорів, які не суперечать чинному законодавству, та вимагати додаткової інформації від клієнта, якщо вона не суперечить інтересам сторін
Етапи кредитування в загальному можна прокласифікувати так:
1. Попередній, що має кілька складових:
- інтерв'ю з клієнтом;
- визначення кредитоспроможності позичальника;
- структурування кредиту;
2. Поточний етап - укладення кредитного договору та надання кредиту;
3. Підсумковий етап - контроль за цільовим використанням і
погашенням кредиту.
Інтерв'ю з клієнтом - це особисте знайомство економіста кредитного відділу, а також керівника банку із клієнтом і розгляд його заяви, в якій обумовлено необхідну суму кредиту, його ціль і вид, термін кредиту та ймовірне забезпечення. Банк вимагає, щоб до заяви були долучені документи і
фінансові звіти, які пояснюють причину необхідності кредиту. Це можуть бути бізнес-плани, податкові декларації, фінансові прогнози, звіти та обов'язково розрахунок техніко-економічного обґрунтування кредиту.
Деякі банки пропонують клієнтам заповнити анкету позичальника (склад засновників, форма власності, основні види діяльності тощо).
Економіст кредитного відділу, провівши з клієнтом попередню розмову, може з'ясувати не тільки важливі деталі кредитної угоди, а й накреслити психологічний і професійний портрет позичальника та застрахувати кредит від ризику вже на початку угоди.
Структурування кредиту - підготовка до укладення кредитної угоди. На цьому етапі банк визначає вид кредиту, суму, термін, способи видачі і погашення, вид забезпечення, процентну ставку за користування кредитом.
Вид і термін кредиту залежать від того, куди будуть вкладатись позичені кошти - у сферу обігу чи у сферу виробництва. Сума кредиту відіграє також значну роль, оскільки недостатня сума не дасть змоги завершити захід, що кредитується, надмірна сума може бути не погашена позичальником. Способи погашення допоможуть позичальникові правильно розпорядитися коштами зі свого поточного рахунку.
Розмір процентної ставки та порядок її сплати встановлюється банком залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, облікової ставки Національного банку, строку користування кредитом.
Пропозиції кредитного економіста банку можуть зовсім не збігатися з умовами кредиту, поданими у заяві клієнта, тому необхідно вишукувати компромісне рішення.
Після закінчення попереднього етапу кредитування економіст приймає кінцеве рішення про можливість надання кредиту і подає документи до кредитного комітету. На засіданні кредитного комітету економіст аргументує корисність і дохідність угоди. Рішення на видачу конкретного кредиту оформляється протоколом кредитного комітету.
Контроль банку за виконанням умов кредитного договору
Контроль за виконанням умов кредитного договору повинен здійснюватись протягом усього процесу кредитування. Розрізняють попередній і оперативний контроль.
Попередній контроль банку включає перевірку розрахункового документа позичальника (обов'язковий номер і дата контракту, для здійснення якого наданий кредит, найменування партнера і всі його реквізити, сума договору повинна відповідати сумі кредиту) та форму забезпечення.
Оперативний контроль банку складається з таких процедур:
- перевірка своєчасного надходження до позичальника об'єкта
кредитування (на основі товарно-транспортних документів та
накладних на оприбуткування);
- ведення реєстру використання кредитних коштів;
- перевірка використання об'єкта кредитування за призначенням.
У разі встановлення факту нецільового використання кредиту з позичальника стягують штраф у розмірі, встановленому в кредитному договорі, а суму кредиту стягують достроково.
Якщо кредит забезпечений заставою, то банк перевіряє наявність застави за місцем її збереження залежно від виду заставленого майна:
- нерухомість - не менше ніж один раз на квартал;
- обладнання і майнові права - не менше ніж один раз на місяць;
- транспорт - не менше ніж два рази на місяць;
- товар - від двох до чотирьох разів на місяць.
Після перевірки оформляють відповідні акти.
Якщо заставлене майно знецінилось і повністю не забезпечує суму наданого кредиту, то банк має право достроково стягнути з позичальника суму незабезпеченого кредиту або вимагати надання додаткового забезпечення.
Сьогодні банки проводять моніторинг фінансового стану позичальника та виконання ним зобов'язань, і першими симптомами виникнення проблем у позичальника є:
- прострочена заборгованість, несплата процентів;
- прохання про пролонгацію, додаткове кредитування;
- зниження коефіцієнта ліквідності;
- старіння кредиторської заборгованості;
- факторинг дебіторських рахунків;
- зростання товарних запасів;
- зниження рентабельності;
- уникнення зустрічі з працівниками банку.
Якщо банк виявив сумнівний (безнадійний) кредит, то можна використати такий порядок дій для повернення боргів і процентів за ними .
Модифікація кредитного договору передбачає пролонгацію кредиту або банк направляє свого менеджера для поліпшення управління в фірмі, що кредитується.
Реалізація забезпечення здійснюється через аукціони, але цей шлях підлягає ринковим ризикам і може не вирішити проблем банку.
Виконання судового рішення банк може здійснити шляхом конфіскації майна позичальника, накладення арешту на кошти боржника, що перебувають у третьої особи
Банкрутство позичальника.
Плата за кредит.
Процентами або прирівняними до них доходами називається будь-яка винагорода за надання коштів та зобов'язання їх надати, а також за прийняття кредитного ризику контрагента, і яка розраховується пропорційно часу та сумі коштів, які є об'єктами кредитної операції.
Фактори, що впливають на рівень позикового процента, це:
- середній рівень оплати за залучені ресурси (депозитний процент);
- витрати банку;
- об'єкт кредитування;
- платоспроможність клієнта;
- характер клієнта;
- ступінь ризику;
- рівень ставки податку на прибуток банку;
- стан попиту на кредит і термін його надання;
- можливість додаткового залучення кредитних ресурсів;
- рівень інфляції та ін.
Види процентних ставок за кредит такі:
- фіксовані - виплати за процентами незмінні протягом усього терміну
кредиту;
- плаваючі - ставки за процент коливаються залежно від розвитку
ринкових відносин, зміни депозитного процента, попиту та пропозиції
на кредитні ресурси і т. д.
Сума плати за користування коштами залежить від середньої суми кредиторської заборгованості й розміру процентної ставки на день отримання кредиту.
Відсоткові ставки за кредитами встановлюються з урахуванням і того, що сума отриманих відсотків за позичковими коштами повинна покривати сплату відсотків за залученими коштами; повністю покрити операційні витрати, пов'язані з обслуговуванням кредитних операцій, і забезпечити певну суму прибутку для банку. При кредитуванні в іноземній валюті враховуються процентні ставки, які діють на міжнародних ринках позичкових капіталів. Рівень процентів, порядок нарахування та сплати обумовлюються в кредитній угоді.