5.2.4. Культура інформаційних потреб та проблеми реалізації їх

Інформаційні потреби різних соціальних систем є об'єк­том дослідження багатьох галузей суспільствознавства. Проте, на нашу думку, ця проблематика перебуває на стадії формування. Досліджуючи інформаційні потреби, приділи­мо особливу увагу соціально-кібернетичному (соціально-управлінському) аспекту їх.

Потреби як соціальна категорія вивчаються багатьма науками: філософією, політологією, політекономією, пси­хологією, соціологією, біологією тощо. Кожна з них підхо­дить до визначення потреб, виходячи з предмета свого до­слідження. Звідси — множина суперечливих спроб визна­чити це поняття абстрактно, узагальнено.

У науковій літературі культура потреб розглядається подвійно.

З одного боку, їх трактують як усвідомлений чи підсвідо­мий рівень ставлення людини до об'єктивних (матеріальних) чинників природи, які забезпечують її життєдіяльність.

З іншого — як такі, що характеризують суспільні відно­сини з позицій мотивації.

Інформаційна потреба перебуває у нерозривній єдності зі специфічною пізнавальною здібністю, пізнавальною спря­мованістю особистості. Потреба в будь-чому є збуджуючим джерелом соціальної активності окремих особистостей і соціальних груп. Як справедливо зазначає Ю.М. Батурін, "потреба звертатися до інформаційних систем не складаєть­ся стихійно. Вона виникає як результат активного відно­шення до інформації" (див.: Батурин Ю.М. Новая инфор­мационная психология: правовое опосредование // Влияние научно-технического прогресса на юридическую жизнь. — М., 1988. — С. 89).

Як аксіому визначимо, що будь-яка потреба завжди кон­кретна настільки, наскільки конкретно визначено завдан­ня для її реалізації.

Інформаційні потреби можуть бути забезпечені як за рахунок відносно незначного збільшення обсягу додатко­во регульованих потоків вхідної інформації, так і за раху­нок глибокого дослідження (аналізу) зібраних даних сто­совно соціальних процесів, навколишнього середовища.

Наприклад, теорія організації управління соціальними системами пропонує дослідження потреб в аспекті ієрархії інформаційних чинників у сфері організації управління со­ціальними системами. Для цього рекомендується застосува­ти метод формування цільових комплексних структур (шта­ту фахівців, команди однодумців та визначення опонентів).

Так, з погляду лінійної логіки організації, до органів управління соціальною системою в ідеалі сьогодні мають входити спеціалісти з такими фаховими знаннями: орга­нізатор (менеджер), економіст, юрист, соціолог, психолог, інженер-програміст (щодо останнього, то це може бути особа, що має високий рівень комп'ютерної грамотності, сис­темотехнік, системний аналітик та ін.). Такого управлін­ця в одній людині можна визначити як "кібермонстра".

Для нормальної людини, сформованої в умовах інду­стріального суспільства, такий "кібермонстр" — це фанта­стика. Але для людини глобального інформаційного су­спільства, яка "грається" з комп'ютером в Інтернет, це не є проблемою. Може саме цим пояснюється, чому молодь сьогодні займає ключові позиції у формуванні різних сфер інформаційного суспільства.

З позицій соціальної кібернетики можна визначити низ­ку моментів (факторів), які утворюють зміст поняття "по­треба управління інформацією", але серед них найважли­віший, на нашу думку, — це визначення необхідних умов та потреби конкретного рівня управління інформацією, організації інформування.

З погляду теорії соціального управління та теорії інфор­мації, важливими цілеформуючими факторами є інфор­маційні потреби, зумовлені даними (відомостями) про соці­альні відносини.

З погляду постулатів соціальної кібернетики, аналіз інформаційних потреб суб'єктів — це основа для побудови раціональної системи інформаційного обслуговування як складової функції інформаційного забезпечення. Найбільш рельєфно це проглядається у специфіці інформаційних потреб та інтересів керівників структурних підрозділів органів державного управління.

Сувора ієрархічність і субординаційність структурних підрозділів набувають чіткого відображення в принципі єдиноначальності, зумовленої специфікою завдань, які потрібно вирішувати, та обставинами діяльності (прийнят­тя відповідальних рішень, швидка й радикальна зміна об­становки, підвищена мобільність тощо).

Всі види інформації, потрібної для управління, утворю­ють його інформаційну систему. У цьому разі під категорією "інформаційна система" ми розуміємо організаційно упорядковану та оформлену множину людей, даних (до­кументів), інформаційних потоків, каналів зв'язку, тех­нічних і технологічних засобів, що забезпечують взаємо­зв'язок між складовими системи соціального управління з метою її ефективного функціонування і розвитку.

З погляду теорії гіперсистем, інформаційна система є під­системою другого порядку до системи першого порядку — управління соціальними системами. Зміст інформаційної системи (1C) визначається конкретною сферою суспільних відносин залежно від форми і системи організації управ­ління.

Як показує практика, ефективність інформаційних про­цесів поряд з іншими заходами найкраще підвищувати шляхом цілеспрямованого, кваліфікованого і багатоас-пектного використання засобів і методів математики, тех­нічної кібернетики, інформатики з гуманітарними наука­ми, особливо в результаті взаємодії правових наук з наука-: ми математико-кібернетичної спрямованості. Але для цьо­го потрібні сьогодні не просто комп'ютерна грамотність управлінців на рівні навчальної дисципліни "Основи інфор­матики та обчислювальної техніки", а новий підхід до ін­формаційної культури.

Наприклад, саме це породило необхідність введення до навчальних програм юридичних навчальних закладів до­даткових навчальних дисциплін, пов'язаних з інформати­кою (соціальна кібернетика, правова чи юридична інфор­матика), а в технічних ВНЗ, у яких готують фахівців у га­лузі інформатики, — нових навчальних дисциплін щодо вивчення права (зокрема інформаційного права).

Названі чинники щодо культури інформаційних потреб, звичайно, не є вичерпними. У цій роботі культуру інфор­маційних потреб визначено як міжгалузеву інституцію, яка потребує подальшого наукового дослідження і розкриття.