Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.3. Пристосування кадрiв до змiн на пiдприємствi

У ринковій економіці на багатьох підприємствах нерідко виникає ситуація, коли в умовах пожвавлення економічної активності потрібно збільшувати чисельність персоналу, а в періоди спаду ділової активності розв’язувати проблему скорочення чисельності працівників. Отже, проблема пристосування персоналу підпри­ємства до економічних змін виявляється перманентною. Цим пояснюється увага зарубіжних фірм до різних способів виходу з такої ситуації. Так, широко застосовується стратегія «трилистника», за якою весь персонал поділяється на три категорії: постійні працівники; тимчасові працівники, що працюють за контрактами тимчасового терміну дії, зайняті на умовах підряду, працюють неповний робочий день, сумісники та ін.; периферійна робоча сила (суб­підрядники, надомники). У разі виникнення економічних усклад­нень «листочки» відлітають почергово, починаючи з останнього.

Розглянемо стратегію організації робочого часу і зайнятості, яка використовується фірмою «Контрол Дейта» (США). З метою підтри­мання стабільності зайнятості фірма створила десять «захисних кіл».

Перше коло — довгострокова стратегія досліджень і розробок, згідно з якою у виробництво мають регулярно запускатись нові вироби (кращий захист від скорочення чисельності персоналу — це зростання обсягів виробництва, а також можливість випуску нових конкурентоспроможних виробів).

Друге — це контроль руху кадрів (там, де це можливо, прагнуть не заповнювати робочі місця, які звільнюються, наприклад, внаслідок виходу працівників на пенсію).

Третє — ефективне використання працівників, зайнятих неповний робочий день. Такі працівники забезпечують значну гнучкість у задо­воленні фірмою мінливого попиту на продукцію, яку вона виготовляє.

Четверте — використання субконтрактів. У періоди пожвавлення ділової активності фірма здає в оренду іншим підприємствам роботу, яка не є трудоінтенсивною, і знову повертає її для виконання власними силами в періоди зниження ділової активності.

П’яте — передача робіт для виконання в тюремні організації, тому що праця ув’язнених більш дешева.

Шосте — використання внутрішніх переміщень працівників.

Сьоме — надання неоплачуваних літніх відпусток (близько 10 % працівників обирають такий шлях, щоб провести час влітку з дітьми або з чоловіками-викладачами).

Восьме — неоплачуваний вільний час (багато хто віддає перевагу чотириденному робочому тижню або навчальній мінівідпустці).

Дев’яте — подовжені святкові дні, які частково не оплачуються.

Десяте — висока продуктивність.

Відомі приклади використання фірмами також інших заходів, які справляють комплексний вплив на витрати, пов’язані з утриманням робочої сили, а отже, і на зайнятість (витрати на заробітну плату, про що вже згадувалось у попередньому розділі; додаткові витрати по заробітній платі, компенсації, витрати на виробничий процес тощо); а також на якісний склад персоналу і т. п. До таких заходів відносять різні форми пристосування персоналу до економічних змін. Розглянемо деякі з цих форм.

1. Пристосування кадрiв при постiйному складi персоналу та постiйному робочому часi:

– зниження додаткових добровiльних послуг та особливих винагород;

– передача найманих працiвникiв iншим пiдприємствам;

– вiдмова вiд стороннiх послуг i передача їх для виконання власному персоналу (наприклад, догляд і ремонт виконуються власними силами);

– вибiр робiт, проектiв і навчання (наприклад, виробництво про запас, довготривалий технiчний догляд, пiдвищення квалiфiкацiї тощо);

– перенесення часу роботи та вiдпусток;

– внутрiшньофiрмовi перемiщення персоналу;

– скорочення iнтенсивностi працi (наприклад, вiдмова вiд вiдрядної працi).

2. Пристосування кадрiв при постiйному складi персоналу, але зі скороченим робочим часом:

– скорочення часу понадурочної роботи;

– дозвiл неоплачуваних невиходiв на роботу (наприклад, неоплачуванi вiдгули та вiдпустки);

– введення неповного робочого дня (скорочення звичайного робочого часу на одного найманого працiвника);

– тривале скорочення регулярного робочого часу (як правило, без компенсацiї зарплати);

– перехiд вiд повного робочого дня до неповного.

3. Пристосування кадрiв шляхом скорочення складу персоналу без звiльнень:

– припинення найму (мiсця, якi звiльняються, не замiщуються);

– тимчасовi трудовi угоди пiсля закiнчення термiну дiї не поновлюються;

– заохочення плинностi (допомога працiвникам у пошуках роботи);

– припинення трудових вiдносин за згодою (як правило, з компенсацiєю);

– достроковий вихiд на пенсiю.

4. Пристосування кадрiв шляхом звiльнень:

– окремi звiльнення;

– тимчасовi звiльнення;

– масовi звiльнення:

а) з подальшою зайнятiстю в пiдтримуваних державою товариствах зайнятостi або пiдвищення квалiфiкацiї;

б) згідно із соцiальним планом (наприклад, виплата компенсацiй, тимчасова виплата зарплати пiсля звiльнення);

в) без соцiальних гарантiй.