5.3. Український ринок цінних паперів в контексті міжнародних стандартів

Для українського фондового ринку проблеми інтегрування у світовий фінансовий простір є одними з найбільш як актуальних, так і складних.

Інтеграційні тенденції набирають у світі все більшої сили, поширюючись не лише на економічне життя, а й на політичну, соціальну та духовну сфери. Та особливої ваги вони набирають в економіці.

Замкнута в собі економіка чи економіка, що не виходить на світові ринки або виходить на них лише сировинною товарною масою, означає економічну відсталість країни і, як наслідок, її економічну і політичну залежність від інших країн чи міжнародних організацій. Тобто те, що ми маємо сьогодні в Україні.

Особливе місце в економічній інтеграції займає інтернаціоналізація капіталу. Відомо, що сама по собі природа капіталу має інтернаціональний характер. Він не знає кордонів і переміщується у ті частини світу чи країни, де його обіг дає найбільший приріст. Найяскравіші приклади тому – повоєнні Німеччина та Японія, сучасні Сінгапур, Аргентина, Південна Корея, Чилі.

Зараз існують два положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про обіг в Україні цінних паперів іноземних емітентів та про обіг українських цінних паперів на зарубіжних фондових ринках. Однак до цього часу жодного іноземного цінного паперу в обігу на території України немає.

Що ж стосується виходу українського капіталу у вигляді цінних паперів на світові ринки, то такі цінні папери мають бути на цих ринках конкурентноспроможними, а їх емітенти мають задовольняти умови лістингу зарубіжних фондових бірж. На сьогодні лише АСК "Укррічфлот" та її акції відповідають цим вимогам, тому саме вони першими з цінних паперів українських емітентів вийшли на зарубіжні ринки – з серпня 1998 року вони знаходяться у лістингу Віденської фондової біржі. Однією з головних умов виходу було котирування акцій АСК "Укррічфлот" у відділенні офіційного котирування К-1 Української фондової біржі.

Та головна проблема інтернаціоналізації національного фондового ринку полягає в приведенні його у відповідність до міжнародних стандартів.

З самого початку своєї практичної діяльності Українська фондова біржа теоретично, методологічно й на практиці виступала за формування в Україні централізованого ринку цінних паперів.

Розроблена УФБ Концепція функціонування і розвитку фондового ринку в Україні, яка була схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 277, передбачала функціонування в країні єдиних фондової біржі Центрального депозитарію цінних паперів та розрахункового центру. 25 травня 1994 року був виданий Указ Президента України № 247/94 "Про електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій", яким передбачалося створення Національного депозитарію на базі Української фондової біржі.

Усі підстави для реалізації Концепції та Указу були. На виконання міжурядового Протоколу між урядами Французької Республіки і України, підписаного у 1992 році, на УФБ у 1993 році була введена в дію система електронного обігу цінних паперів та створений Центральний депозитарій цінних паперів на базі відповідного програмного продукту, поставленого SBF/SICOVAM, та власної електронно-обчислювальної системи AS-400. Тобто була створена централізована система: Українська фондова біржа – Центральний депозитарій цінних паперів УФБ – кліринговий банк, функції якого виконував один з комерційних банків Києва. Двом цінним паперам – акціям АСК "Укррічфлот" і АПБ "Україна", а згодом і муніципальним облігаціям Київради, які котирувалися в системі електронного обігу були присвоєні коди ISIN.

Послідовне проведення Українською фондовою біржею послідовної лінії по впровадженню на національному ринку міжнародних стандартів підняло імідж й авторитет УФБ на глобальному рівні. УФБ стала дійсним членом Федерації Євро-Азіатських фондових бірж, а Голова правління УФБ обраний членом Виконавчого комітету Федерації. Поглиблюються зв’язки УФБ з Франкфуртською, Корейською, Московською та іншими фондовими біржами, об’єднанням німецьких фондових бірж "Німецька біржа АГ", Австрійською біржею опціонів та ф’ючерсів, Федерацією Європейських фондових бірж, Товариством сприяння розвитку бірж і фінансових ринків Центральної та Східної Європи (ФРН), іншими міжнародними фінансовими та біржовими організаціями. Ці зв’язки підтверджують правильність лінії на формування українського ринку на централізованих засадах.

Та водночас Україні зовні нав’язувалися зовсім інші моделі формування національного фондового ринку. Так з’явилися мережа центрів сертифікатних аукціонів, система незалежних реєстраторів по веденню реєстрів іменних цінних паперів ( в той час, коли на розвинутих ринках все більшого роз­повсюдження набувають папери пред’явника), Позабіржова фондова торговельна система. Почали створюватися нові фондові біржі – Київська міжнародна, Донецька, Придніпровська, всупереч законодавству статус фондової біржі одержала Українська міжбанківська валютна біржа.

Тобто йде не централізація ринку, яка є запорукою його цілісності, прозо­­рості та ліквідності, не розбудова його у відповідності до міжнародних стан­дартів, а навпаки – розпорошення фондового ринку України, все більший його вихід від загальновизнаних світових, насамперед європейських, засад.

Позитивними у цьому плані слід вважати початок робіт по створенню Національного депозитарію України, прийняття ДКЦПФР рішення про котирування акцій інвестиційно привабливих підприємств лише на організованих ринках цінних паперів (фондових біржах та ПФТС), намагання ДКЦПФР реа­німувати статтю 29 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", згід­но з якою торговці цінними паперами повинні звітувати перед фондовою бір­­жею про всі укладені ними угоди.

Та достатніми для централізації ринку ці заходи вважати не можна. У цьому зв’язку конче необхідно:

·           Прискорити роботи по створенню Національного депозитарію України як ринкового Центрального депозитарію цінних паперів, який виконував би усі клірингово-депозитарні операції та обслуговував усіх організаторів торгівлі.

·           Розпочати роботи по створенню Всеукраїнської єдиної електронної торговельно-інформаційної мережі, яка має обслуговувати усі обсяги тор­гівлі цінними паперами на фондових біржах та в позабіржових торго­вельно-інформаційних системах.

·           При Національному банку України створити Всеукраїнську розрахункову палату по цінних паперах, яка проводила б грошові розрахунки по операціях з цінними паперами, що здійснюються на фондових біржах та позабіржових ТІС.

·           Сконцентрувати усю торгівлю цінними паперами виключно в системі "Всеукраїнська ETIM – Національний депозитарій України – Всеукраїнська розрахункова палата по цінних паперах", законодавчо визнавши недійсними усі угоди по цінних паперах, якщо вони не зареєстровані на фондовій біржі.

·           Внести необхідні для цього зміни у чинне законодавство України та прийняти нові законодавчі акти.