Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.4. Гідромеліоративний та агрохімічний підкомплекси

5.4 Гідромеліоративний та агрохімічний підкомплекси

Гідромеліоративний комплекс представляє собою гідротехнічні споруди, магістральні і розподільчі канали, фонд осушених і зрошувальних земель, будівельні і науково- дослідницькі організації, які у своїй сукупності забезпечують корінне поліпшення земель. На Україні близько 20 млн. га земель знаходиться у посушливій зоні, де кількість опадів не перевищує 360-450 мм, а коефіцієнт зволоження становить 0,9-1,3 (співвідношення між кількістю опадів та їх випаровуванням). Посухи повторюються через кожні 3-5 років, в результаті чого господарства не добирають від 5 до 14 млн т. зерна, 5-15 млн. т. цукрових буряків, 1,5 - 2,5 млн. т. картоплі і 10-18 млн т. кормів у кормових одиницях. В той же час, коли зрошування забезпечує одержання гарантованих і стабільних врожаїв сільськогосподарських культур.

На Поліссі і Західних районах України надмірна кількість опадів 680-750 мм   і   високий   коефіцієнт  зволоження  зумовлюють   перезволоження  і заболочення земель. З метою їх корінного поліпшення в республіці розгорнулись крупномасштабні роботи по зрошувальній меліорації земель. В 1995 р. в Україні площа осушувальних земель становила 3,5, а зрошувальних 3,0 млн. га. Однак протягом останнього часу їх площі стали зменшуватись (табл. 46).

Таблиця 46 Площамеліоративнихсільськогосподарськихугідь (тис. га.)

В продовж тривалого розвитку зрошувального землеробства на Україні отримувався іригаційно меліоративний комплекс, який представляв собою фонд зрошуваних земель, крупні водосховища, штучні водойми, гідротехнічні магістралі і розподільчі канали, будівельні організації, галузі промисловості по виробництву меліоративної техніки, службу експлуатації меліоративних земель, магістральних і розподільчих каналів і науково-дослідні організації.

Зрошувальні землі використовувались для високо інтенсивного господарства, кормовиробництва, тваринництва, садівництва і виноградарства. В цілому на півдні України зрошувалось близько 3 млн. га посушливих земель. Гідротехнічна меліорація у поєднанні з лісовою, створення закінченої системи полезахисних лісополос створили сприятливі умови для високо інтенсивного сільськогосподарського виробництва. Південний степ перетворився в зону гарантованого виробництва зерна, соняшнику, плодів, винограду, кормів і продукції тваринництва.

Однак протягом останнього десятиріччя іреаційно меліоративний комплекс був повністю зруйнований. Зовсім припинилось нове меліоративне будівництво, поновлення і реконструкція зрошувальних земель і поліпшення їх меліоративного стану. Величезні капіталовкладення, як були спрямовані на корінне поліпшення земель обертаються тепер дуже великими збитками для народного господарства. В результаті підтоплення і засолення земель великі їх площі вибувають з обробітку. Вирубування полезахисних лісосмуг зумовлює посилення вітрової ерозії, розвиток пильних бур. Відбувається інтенсивна деградація ґрунтового покриву, зниження агротехнічного потенціалу землі. Величезний природо-техніко-економічний комплекс багатьох десятиріч зазнає катастрофічної руйнації.

Великий гідромеліоративний комплекс сформувався на Поліссі і в західних районах України, він представляв собою осушені землі, регулюючі водосховища, гідротехнічні споруди, будівельні організації, служби експлуатації, науково-дослідні та інші установи.

Розвиток меліорації в Поліссі і в західних районах України розвивався впродовж останніх 50 років. Про його масштаби можна судити з даних таблиці 48.

Таблиця 48 Введення в експлуатацію зрошувальних земель за рахунок державних капітальних вкладень

Осушені землі використовувалась в основному для кормовиробництва, льонарства і картоплярства. Корінне поліпшення природних кормових угідь, створення довгорічних культурних пасовищ, максимальне насичення поліпшених земель сидератами, і зернобобовими культурами, багаторічними і однорічними травами сприяли високо інтенсивному розвитку скотарства, збільшенню виробництва молока, м'яса і продуктів їх переробки.

В продовж останнього десятиріччя гідромеліоративний комплекс перестав функціонувати. Катастрофа на Чорнобильській АЕС привела до радіоактивного

забруднення всіх осушених земель. Гідротехнічні споруди і меліоративні системи виходять з ладу, відбувається процес їх вторинного заболочення. Такі землі виходять з обробітку і повертаються в попередній природній стан. У зв'язку із цим потрібна реконструкція морально і фізично застарілих осушувальних частин і корінне поліпшення земель.

Агрохімічний комплекс представляє собою промислові підприємства по виробництву мінеральних добрив, хімічних меліорантів, пестецидів і гербіцидів, складів по їх зберіганню, службу агрохімічного обслуговування і наукової установи, які забезпечують їх раціональне використання у землеробстві. На Україні понад 20 заводів, які випускають різні види продукції для хімізації землеробства. Про випуск їх продукції можна судити з даних табл. 49.

Таблиця 49 Виробництво мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин, тис. т

Заводи випускають азотні, калійні і фосфорні добрива та комбіновані гранульовані добрива з домішками мікроелементів необхідних для розвитку рослин. Найбільш великі підприємства по виробництву азотних добрив є у Дніпродзержинську, Горлівці, Лисичанську, Комунарську, Севередонецьку, Запоріжжі, Рівному та інших містах. Вони випускають сульфат амонію, аміачну селітру, аміачну воду, карбомід тощо.

Виробництво калійних добрив зосереджено у Львівській області. Тут працює Калуське ВО Хлорвініл і Стебниківський калійний комбінат.

Фосфорні   добрива   виробляють   на   Константинівському   і Вінницькому хімічному заводах, Сумському виробничому об'єднанні "Хімпром" та Одеському суперфосфатному заводі.

Протягом останнього десятиріччя відбувається постійне скорочення виробництва мінеральних добрив

Дані які приведені в таблиці свідчать, що з 1990р. по 2000р. виробництво мінеральних добрив в Україні скоротилося у 2,5 рази, хімічних засобів захисту рослин - у 27,4 рази. Якщо колись винос поживних речовин із ґрунту урожаєм сільськогосподарських культур компенсувався відповідним внесенням в нього органічних і мінеральних добрив то тепер має місце повне виснаження і деградація ґрунтового покриву і постійне зниження врожайності сільськогосподарських культур.

У зв'язку із зменшенням виробництва хімічних меліорантів зростає площа кислих ґрунтів. Так з 1975р. по 1995р. вона зросла з 6,9 до 9,2 млн.га, у 1999р. в порівнянні з 1990р. площі хімічної меліорації земель зменшились у 47 разів. Значне їх скорочення призвело до значних агроекологічних наслідків і дуже великих економічних збитків. За даними розрахунків агрохімічної служби для забезпечення високої родючості ґрунтів на Україні необхідно вносити як мінімум 10 млн.т. мінеральних і 250 млн. т. органічних добрив. Для поліпшення їх функціональних властивостей щорічно необхідно вносити вапнякові матеріали в нормі, які б відповідали гідролітичній кислотності ґрунтів на площі як мінімум 2 млн. га, а гіпсові матеріали на площі - 0,3 млн. га.

В перспективі необхідно збільшити виробництво мінеральних добрив до 10-12 млн. т, а хімічних меліорантів до 5 млн. т. Сировинні ресурси і потужності хімічної промисловості дозволяють уже в недалекій перспективі досягти таких показників. Однак поруч із цим необхідно налагодити складське господарства, відновити роботу агрохімічної служби, удосконалити економічні взаємовідносини, господарств з підприємствами агрохімічної служби.

У 2000 р. кількість добрив внесених на гектар посівної площі зменшилася до 18 кг діючої речовини і до 1,7 т. органічних добрив. Порівняно з 1990 р. ці показники зменшилися відповідно у 7.8 та 5 разів. При такому рівні внесення добрив у землеробстві складається від'ємний баланс поживних речовин і основних елементів живлення сільськогосподарських культур. Співвідношення поживних речовин у добривах становить :Р 2О5 - 1:0,2 і 0,1 що у декілька разів менше від науково-обгрунтованих норм. Значно зменшилися масштаби хімічної меліорації земель. У порівнянні з 1990 р. вони зменшилися у 50 разів. Зменшення масштабів землеробства зумовлює погіршення фізико-хімічних властивостей ґрунтів, сприяє їх закисленню і засоленню, зниження їх родючості, зменшення виробництва всіх видів продукції рослинництва. Так з 1975 р. по 1995 р. (роки суцільного обслідування грунтів) площа кислих грунтів зросла з 6,9 до 9,2 млн га, а солонцюватих і засолених з з 0,9 до 1,7 млн. га. За даними агрохімічної служби для забезпечення високої родючості грунтів в Україні необхідно вкласти як мінімум 10 млн. т. мінеральних і 250 млн. т. органічних добрив. Загальна площа земель, яка вимагає хімічної меліорації становить понад 10 млн. га. Для поліпшення їх родючості необхідно щорічно вапнувати 2, і гіпсувати - 0,3 млн. га..

Для забезпечення хімізації землеробства в необхідних масштабах необхідно: здійснювати реконструкцію і збільшити потужності тукової промисловості.