5.4.1 Міжбанківське кредитування

Міжбанківський ринок — частина ринку позичкових капіталів, на якому тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщується банками у формі міжбанківських депозитів чи кредитів.

Міжбанківський ринок виконує важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціонування ринку позичкового капіталу, є об'єктом державного регулювання та механізмом впливу державних органів на діяльність банків.

Свої кредитні ресурси на міжбанківському ринку банківська установа може поповнювати за рахунок:

-   коштів інших банків, тобто за рахунок міжбанківського кредиту;

-   кредитів НБУ шляхом ломбардного кредитування,  операцій з  обліку
векселів,   та   операцій   на  відкритому   ринку,   через   закриті   кредитні
аукціони.

Кредитними ресурсами торгують фінансове стійкі банки, у яких завжди є надлишок ресурсів. Для одержання доходу банки прагнуть розмістити їх в інших банках-позичальниках. Враховуючи поточну економічну ситуацію, банкам вигідніше розміщувати кредитні ресурси в інших банках, ніж кредитувати суб'єктів господарської діяльності, оскільки гарантія повернення позики з боку банків більша.

Сегмент ринку позичкових ресурсів, на якому банки діють як контрагенти, називають ринком міжбанківських кредитів; він виконує ряд важливих функцій:

-         ринок міжбанківських кредитів є одним із джерел поповнення ресурсів
банківської установи для управління ліквідністю, а також для активних
операцій банків на інших сегментах фінансового ринку;

-         операції в межах ринку міжбанківських кредитів є для банків додатковим
джерелом доходів як за рахунок різниці між цінами купівлі та продажу
кредитів, так і за рахунок диверсифікації ставок за кредитами залежно від
терміновості;

-         із усіх існуючих сьогодні фінансових інструментів міжбанківські кредити
найбільш оперативно реагують на зміни кон'юнктури фінансового ринку,
у зв'язку з тим,  що  банки часто розглядають ринок міжбанківських
кредитів як оперативне джерело ресурсів для активних операцій на інших
сегментах фінансового ринку. Тому ставки з міжбанківським кредитом -
це своєрідний барометр стану фінансового ринку в цілому.

Терміни розміщення кредитних ресурсів різні. В міжнародній практиці поширені депозити терміном 1,3,6 місяців, допустимими є на термін від 1 дня до декількох років.

Традиційним фінансовим інструментом ринку міжбанківських кредитів є короткострокові кредити, "короткі гроші", терміном до одного місяця; кредити терміном більше, ніж один місяць, вже вважаються довгостроковими - "довгі гроші". При цьому більш надійні банки залучають ресурси під менший процент, ніж менш надійні банки, що пов'язано з більшим ризиком їх кредитування.

Для характеристики поточної проблеми, з якою стикається банк в процесі діяльності на міжбанківському кредитному ринку, використовують такі терміни: позиція, величина позиції, знак позиції.

Якщо банк має вільні кошти, які він може розмістити на ринку, то позиція додатна (довга), якщо банк хоче залучити кошти - то його позиція коротка .

Ринок міжбанківських кредитів створив і розширив способи розміщення (залучення) грошових ресурсів банківської установи. Вони класифікуються за такими видами:

-         власне міжбанківські кредити;

-         використання кореспондентських рахунків, що відкриваються банками
один в одного, для кредитування;

-    векселі й депозитні сертифікати.

Кредитні відносини між комерційними банками чи відкриття депозитів визначаються на договірних засадах шляхом укладання кредитних чи депозитних договорів, які мають передбачити: предмет і термін дії договору, способи погашення позики, відповідальність сторін тощо. Співробітництво на ринку міжбанківських кредитів оформлюється генеральною угодою.

Процес кредитування розподіляється на декілька етапів, кожний з яких визначає якісні характеристики позики і ступінь її надійності та прибутковості для банку.

Для одержання міжбанківських кредитів за разовими кредитними договорами банк-позичальник подає банку-кредитору стандартний набір документів:

-         лист-заяву на кредит;

-         копію статуту, завірену нотаріально;

-         картку зі зразками підписів та відбитком печатки, завірену нотаріально;

-         баланс та основні показники діяльності на поточну звітну дату;

-         розрахунок економічних нормативів на поточну звітну дату (особливо
нормативів платоспроможності та ліквідності);

-         форму забезпечення і строкове зобов'язання.

Оцінка фінансового стану банку-позичальника здійснюється на підставі:

-         дотримання    обов'язкових    економічних    нормативів    та    показників
діяльності   банківської  установи,  передбачених  нормативними  актами
НБУ;

-         аналізу прибутків та збитків;

-         аналізу якості активів та пасивів;

-         створення резервів;

-         виконання зобов'язань банком у минулому;

-         якості банківського менеджменту.
Забороняється видача міжбанківських кредитів:

-         збитковим банкам;

-         банкам, що перебувають у стадії фінансового оздоровлення;

-         філіям банківської установи.

Банківські установи можуть використати міжбанківський кредит на такі цілі:

-    оперативна підтримка поточної ліквідності на необхідному рівні;

-         поповнення   коррахунку   в   НБУ   з   метою   дотримання   нормативів
обов'язкового резервування;

-         для короткострокового кредитування клієнтів;

-         для придбання державних цінних паперів;

-         для здійснення арбітражних операцій.

Виконання угоди за наведеною схемою — процес трудомісткий і тривалий, для скорочення часу на оформлення договорів розробляють спеціальну генеральну угоду Цей процес подібний до попереднього, тільки документи подають одна одній обидві сторони. В цій угоді визначається порядок укладання і підписання кредитних договорів,  порядок здійснення

розрахунків відповідальних сторін, реквізити банків, списки працівників банку, уповноважених вести переговори і укладати угоди.

Переговори можуть вестися телефоном. Обумовлюється сума, термін кредиту, процентна ставка, ціль використання тощо. Угода після цього вважається укладеною і дві сторони починають оформляти документи та обмінюються ними за допомогою електронної пошти.

Надання кредитів через коррахунки, відкриті одним банком в іншому,
здійснюється             за             схемою,             поданою             на             рис.

Нехай банк А відкрив у банку Б коррахунок НОСТРО (для банку Б це коррахунок ЛОРО). Якщо банк А вирішив надати вільні кредитні ресурси в користування банку Б під обумовлену процентну ставку і на певний термін, то він переказує гроші на свій коррахунок у банк Б.

Для виконання угоди одна зі сторін направляє іншій факсом підписаний нею додатковий договір про кореспондентські відносини. У цьому додатковому договорі обумовлюється, що банк А депонує на своєму рахунку в банку Б зазначену суму на визначений термін. Кошти можуть бути списані банком Б на підставі платіжного доручення від банку А.

Банківські векселі й депозитні сертифікати також можуть використовуватися на ринку міжбанківських кредитів.

Якщо банк А залучає у банку Б визначену суму на визначених умовах, то він видає банку Б простий процентний вексель або депозитний сертифікат.