5.7. Нормування витрат
Оборотні фонди підприємства належать до нормованих. Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їхніх витрат.
Норми оборотних фондів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві і розраховують у днях запасу, нормах запасу, гривнях на розрахункову одиницю.
Норма витрат – гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку.
Норми класифікуються за наступними ознаками:
А) за призначенням:
- норми витрат сировини;
- норми витрат матеріалів;
- норми витрат енергії;
- норми витрат палива.
Б) масштабом дії
- групові (на однакові види продукції);
- індивідуальні.
В) періодом дії
- річні (для поточного планування);
- перспективні.
Г) ступенем деталізації об’єктів нормування (вузла та вироби в цілому)
Д) ступенем деталізації нормованих ресурсів
- специфіковані (на види ресурсів з конкретними
параметрами);
- зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).
Оборотні фонди нормують наступними методами:
1. Аналітично-розрахунковий метод.
Він базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва
2. Дослідно-лабораторний метод.
Норми витрат визначають з допомогою проведення низки дослідів і досліджень. Його використовують для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту.
3. Звітно-статистичний метод.
Його суть полягає у встановленні норм витрат, виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) певного зниження норм у наступні роки. Його застосування допускається тільки як виняток – для орієнтованих розрахунків, а також у процесі нормування витрат малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.