6. 4. Аудит банківських операцій
6.4. Аудит банківських операцій
Згідно з чинним законодавством підприємства зобов’язані свої грошові кошти понад встановлений ліміт зберігати в обслуговуючих установах банку, а також здійснювати розрахунки з іншими юридичними особами в сумі, що перевищує 3000 грн, тільки шляхом безготівкових розрахунків через установи банку. Розрахунки через установи банків здійснюються як в національній, так і в іноземній валютах. Підприємство має самостійно відкрити поточні рахунки як в національній, так і в іноземній валютах в установах банку на свій власний розсуд.
Джерелами даних для аудиту операцій по рахунках в банку є: виписки банку з особових рахунків і додані до них виправдовуючі документи, а також регістри аналітичного і синтетичного обліку за рахунками 30, 31 і 33 (журнал-ордер 1 с.-г., відомість 1.1 с.-г, журнал-ордер 2 с.-г., відомість 2.1 с.-г, журнал-ордер 3 с.-г., відомість 3.1 с.-г., договірна документація, різні виконавчі листи, Головна книга, баланс тощо).
Перед початком аудиту банківських операцій необхідно оцінити стан внутрішнього контролю і системи обліку банківських операцій, визначити основні об’єкти та послідовність перевірки (рис. 6.2).
Рис. 6.2. Схема послідовності аудиту наявності та руху коштів на рахунках у банку
Як правило, перевірка банківських операцій здійснюється суцільним способом. Аудит банківських операцій доцільно проводити окремо за кожним рахунком. Особливу увагу слід приділити поточному рахунку. Перш за все необхідно звірити залишки на рахунках грошових коштів рахунка, що перевіряється, з виписками, даними бухгалтерського обліку і звітності. Перевірка банківських виписок повинна поєднуватись із вивченням банківських операцій по суті. При цьому аудитор має з’ясувати:
чи мали місце незаконні банківські операції (відсутні договірні відносини);
чи повно і своєчасно оприбутковані та оплачені матеріальні цінності;
чи вірно відображені в обліку і законно використовувалися чекові книжки для безготівкових розрахунків;
чи видаються вони підзвітним особам під розписку;
чи складаються звіти про використання книжок.
Аудит банківських операцій доцільно проводити в такій послідовності:
1) перевірка порядку відкриття та режиму банківських рахунків;
2) встановлення наявності поточних та інших рахунків у банку в національній та іноземній валютах;
3) перевірка законності здійснення операцій по банківських рахунках та правильності їх документального оформлення;
4) перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли до банку;
5) перевірка своєчасності перерахування податків до бюджету та інших обов’язкових платежів до позабюджетних фондів;
6) перевірка отриманих у банку коштів і оприбуткованих у касі підприємства, а також цільового використання цих коштів;
7) вивчення платоспроможності підприємства та причин прострочення розрахунків з іншими кредиторами;
8) перевірка по кожному безготівковому розрахунку з підприємствами та фізичними особами відповідності їхніх даних договірним взаємовідносинам;
9) перевірка достовірності та доцільності здійснення окремих банківських операцій;
10) перевірка відповідності даних про наявність і рух грошових коштів;
11) перевірка правильності кореспонденції рахунків за банківськими операціями.
Під час перевірки банківських операцій слід звернути увагу на такі запитання:
чи повністю представлені банківські операції;
чи правильно і цілеспрямовано використовуються отримані кредити;
чи є правильними та законними операції з акредитивами.
Усі порушення чинних нормативних документів стосовно господарських операцій за банківськими рахунками виявляються суцільною перевіркою документів та взаємною звіркою регістрів обліку на відповідність.
На практиці мають місце випадки таких порушень:
покриття зловживань окремими працівниками разом із касиром — проводиться заміна документів або зроблені виправлення у виписках банку відповідних сум;
привласнення готівки, одержаної з банку (неоприбуткування одержаних коштів за рахунком 30, а віднесення — на рахунки 36, 63, 68);
навмисне відображення в обліку операцій за поточним рахунком для привласнення коштів, що надійшли у банк;
переведення заборгованості через відділення зв’язку з поточного рахунку в банку;
неправильно складена кореспонденція рахунків тощо.