Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.1. Перевірка організаційно-правових засад діяльності підприємства

6.1 Перевірка організаційно-правових засад діяльності підприємства 

Правові засади організації підприємницької діяльності визначені Законом України "Про підприємництво". Згідно з цим Законом, підприємництво визначається як самостійна ініціатива, систематична, на свій власний ризик, діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та продаж товарів з метою отримання прибутку.
Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України та інших держав, які не обмежені в правоздатності чи дієздатності, а також юридичні особи всіх форм власності.
Не можуть займатися підприємницькою діяльністю військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, а також органів державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Не можуть бути зареєстровані як підприємці особи, які мають непогашену судимість за корисливі злочини. Вони не можуть виступати як співзасновники підприємницьких структур і займати керівні посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду.
Основною ланкою економічної системи України є підприємство, яке чинним законодавством визнається самостійним господарським суб'єктом.
Згідно з законом України "Про підприємства в Україні", в нашій державі можуть діяти підприємства таких видів:
приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
господарське товариство;
підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
комунальне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
державне підприємство, засноване на державній власності, в т. ч. казенне підприємство.
Найбільш поширеною організаційно-правовою формою підприємств в Україні в сучасних умовах є господарські товариства: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне та командитне товариства, які відрізняються одне від одного ступенем відповідальності щодо виконання прийнятих
зобов'язань.
Деякі види діяльності, згідно з чинним законодавством, можуть здійснюватися виключно державними підприємствами, наприклад, охорона найбільш важливих об'єктів права державної власності; проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами. Тому аудитору під час перевірки необхідно звернути увагу на установчі документи та на відповідність організаційно-правової форми підприємства видам його діяльності, ознайомитися зі складом засновників підприємства, його керівництвом і штатом матеріально відповідальних осіб.
Підприємство вважається створеним і набуває права юридичної особи з моменту його державної реєстрації.
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської або районної державної адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачене законом. Методичне забезпечення виконавчих комітетів з питань державної реєстрації здійснює Ліцензійна палата України.
Для державної реєстрації юридичної особи (підприємства) власник, уповноважений ним орган чи особа (заявник) особисто або поштою подають до органів державної реєстрації:
а) установчі документи в повному обсязі з метою створення організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства:
— рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи. Якщо власників два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом; — статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності;
б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;
в) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;
г) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому чинним законодавством. Наприклад, Законом України "Про господарські товариства" передбачено, що на момент реєстрації товариства з додатковою відповідальністю кожний із засновників зобов'язаний сплатити не менш, ніж ЗО % внеску, який вказано в установчих документах. Окрім того, чинним законодавством встановлені мінімальні розміри статутних фондів для акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.
За наявності всіх цих документів орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'яти робочих днів з дня їх надходження внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи, який надається органом державної статистики. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування. Заявнику видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію з трьома його копіями, а також оригінал та копія поданих ним уставних документів з відміткою органу державної реєстрації.
Орган державної реєстрації має подати у п'ятиденний термін в органи статистики та податкової служби копії реєстраційної картки з відміткою про реєстрацію; до органів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування - інформаційне повідомлення.
Підставою для взяття суб'єкта підприємницької діяльності на облік у органах державної податкової служби є копія реєстраційної картки, свідоцтво про державну реєстрацію та копія установчих документів. За наявності цих документів термін взяття підприємства на облік органами державної податкової служби не повинен перевищувати двох днів.
Для одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів суб'єкт підприємницької діяльності (уповноважена ним особа) подає відповідному органу внутрішніх справ копію свідоцтва про державну реєстрацію, два примірники зразків печаток і штампів, які затверджуються власником, а також документ, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу. На печатках і штампах має зазначатись ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.
Свідоцтво про державну реєстрацію підприємства та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках у встановленому законом порядку.
У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності підприємство у місячний термін зобов'язано подати документи для перереєстрації з підтвердженням опублікування інформації про зміни у друкованих засобах масової інформації. Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його державної реєстрації.
Наступним етапом аудиту організаційно-правових засад функціонування суб'єктів підприємницької діяльності є формальна перевірка наявності установчого договору, статуту підприємства, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про взяття суб'єкта підприємницької діяльності на облік в органах державної податкової служби, Пенсійному фонді, фонді соціального страхування, а також відомостей про поточні, валютні та інші рахунки в установах банку, які має підприємство. Аудитор має перевірити, щоб сторінки статуту та установчого договору були пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою органу державної реєстрації, підписи засновників - нотаріально засвідчені. Відомості цих документів мають співпадати з фактичною адресою та іншими реквізитами підприємства, в них не повинно бути будь-яких виправлень від руки.
Обмеженню (ліцензуванню) підприємницькою діяльності
підлягають ті види діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє природне середовище та безпеку держави. З метою здійснення підприємницької діяльності необхідно отримати відповідну ліцензію та дотримуватись певних умов і правил здійснення даного виду діяльності (ліцензійні умови).
Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування, в разі порушення законодавства, визначені Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право підприємства на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензійні умови - встановлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання під час провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Якщо для провадження певних видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги включаються до ліцензійних умов.
Для отримання ліцензії суб'єкт господарювання, що має намір провадити певний вид діяльності, звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка, в якій повинні міститися такі дані:
o відомості про суб'єкта господарювання: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код;
o вид господарської діяльності, на провадження якого замовник має намір одержати ліцензію.
Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний список яких встановлюється КМУ за поданням спеціально уповноваженого органу ліцензування.
Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у ЇЇ видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви та документів, що додаються до
заяви.
Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі
ліцензії є:
недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії;
невідповідність заявника, згідно з поданими документами, ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.
Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.
Бланки ліцензій є документами суворої звітності, мають облікову серію та номер. В них зазначається:
§ найменування органу ліцензування, який видав ліцензію;
§ вид господарської діяльності, вказаний відповідно до чинного законодавства (в повному обсязі або частково), на право провадження якого видається ліцензія;
§ найменування та місцезнаходження юридичної особи, її ідентифікаційний код;
§ дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;
§ строк дії ліцензії;
§ посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;
§ дата видачі ліцензії.
Орган ліцензування формує і веде ліцензійний реєстр щодо певного виду господарської діяльності, а спеціально уповноважений орган з питань ліцензування веде Єдиний ліцензійний реєстр, який містить відомості ліцензійних реєстрів та ідентифікаційні коди органів ліцензування. Інформація, яка міститься в Єдиному реєстрі, є відкритою. За користування нею справляється плата, яка зараховується до Державного бюджету України. Але аудитор може отримати чи підтвердити дані про наявність у підприємства певних ліцензій безкоштовно, оскільки органи державної влади звільняються від плати за користування даними Єдиного реєстру та ліцензійних реєстрів. Контроль за додержанням підприємством ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Орган, що здійснює перевірку, складає акт.
Державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування, у разі виявлення порушень ліцензійних умов, зобов'язані повідомити про ці порушення в орган ліцензування.
Аудитор має перевірити наявність відповідних ліцензій на право займатися певними видами підприємницької діяльності, достовірність документів, на підставі яких були видані ліцензії, та дотримання підприємством ліцензійних прав. У разі виявлення грубих порушень ліцензійних умов аудитор повинен попередити власника про можливість анулювання ліцензії.
Підставами для анулювання ліцензії є:
заява підприємства про анулювання ліцензії;
акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;
рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;
акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання з метою одержання ліцензії;
акт про встановлення факту передачі ліцензії або ЇЇ копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;
акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;
акт про невиконання підприємством розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для її анулювання, яке вручається (надсилається) підприємству із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів від дати прийняття.
Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття та може бути оскаржено у судовому порядку.
Згідно з Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" окремі види підприємництва підлягають патентуванню. Об'єктом правового регулювання відповідно до цього Закону є торгівельна діяльність за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Торговий патент видається за плату державними податковими органами за місцезнаходженням таких суб'єктів. Заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити: номер торгового патенту; найменування власника торгового патенту; вид підприємницької діяльності (назва виду послуг); місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу; для транспортних засобів - марка транспортного засобу, його номерний знак; термін дії торгового патенту; місцезнаходження органу державної податкової служби, що видав торговий патент; відмітка органу податкової служби про надходження плати за виданий патент.
Форма торгового патенту та порядок його заповнення встановлюється центральним податковим органом України. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду. Він є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту. Передача торгового патенту іншому суб'єкту підприємницької діяльності або іншому структурному підрозділу підприємства не дозволяється.
Торговий патент, виданий з метою здійснення роздрібної торгівлі з використанням пересувної торговельної мережі, дійсний на всій території України.
Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах граничних норм, визначених чинним законодавством.
Термін дії торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності становить, як правило, 12 календарних місяців. Термін дії короткотермінового торгового патенту становить від 1 до 15 днів.
Термін послуг, які належать до побутових і підлягають патентуванню, затверджено спеціальною постановою КМУ. До них включаються, зокрема, послуги з ремонту та будівництва індивідуального житла (квартир), садових будиночків, гаражів; ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів, ремонт радіотелевізійної апаратури, фотопослуги, перукарські послуги. Причому, патентуванню підлягають усі побутові послуги, які виконуються за індивідуальними замовленнями населення щодо оформлення документів на окремих осіб або в присутності замовника без оформлення і видачі на руки документа та оплачуються готівкою в касу підприємства або безготівково через установи банку.
До суб'єктів підприємницької діяльності у сфері побуту належать:
підприємства побутового обслуговування населення та їхні структурні підрозділи, для яких надання побутових послуг є основною діяльністю;
структурні підрозділи промислових підприємств, організацій, установ тощо, які виконують побутові послуги;
фізичні особи, які займаються наданням побутових послуг. Аудитору слід пам'ятати, що нарахований до сплати податок на прибуток підприємства чи структурного (відокремленого) підрозділу, одержаний від здійснення операцій, що підлягають патентуванню, зменшується на суму платежів вартості торгового патенту.
Окрім звичайного торгового патенту, суб'єкти підприємницької діяльності можуть придбати і спеціальні торгові патенти.
Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на
особливий порядок оподаткування. Вартість спеціального торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування щорічно після затвердження місцевого бюджету залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів або місцезнаходження об'єкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг.
Суб'єктом підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий патент, не сплачується:
o податок на додану вартість;
o податок на доходи фізичних осіб;
o податок на прибуток підприємства;
o плату (податок) на землю;
o збір за спеціальне використання природних ресурсів;
o збір на обов'язкове соціальне страхування;
o збір на обов'язкове пенсійне страхування;
o збір до Державного інноваційного фонду;
o відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
o комунальний податок;
o ринковий збір;
o збір на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.
На суб'єктів підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент, не поширюються вимоги чинного законодавства в частині обов'язкового застосування електронних контрольно-касових апаратів.
Аудитор має перевірити наявність торгових патентів у юридичних осіб, їх відповідність видам діяльності, здійснюваним цими підприємствами, а також повноту і своєчасність внесення плати за торгові патенти.