Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.1. Методологічні положення оцінки рівня життя населення регіону

6.1. Методологічні положення оцінки рівня життя населення регіону

Аналіз життєвого рівня населення певного регіону, або визначення якості життя його населення, є важливим етапом регіонального аналізу як для подальшої прогнозної роботи, так і при виявленні регіонів з напруженою соціальною ситуацією. Це необхідно і для порівняльного аналізу з середніми показниками по країні, показниками інших регіонів та нормативними значеннями.

Основним джерелом інформації про життєвий рівень населення в цілому та окремих верств, його характеристики за структурою доходів і витрат, споживання товарів і послуг залежно від рівня матеріальної забезпеченості, кількісного складу домогосподарств і за іншими соціально-економічними аспектами є вибіркове обстеження умов життя домогосподарств. Матеріали такого обстеження використовуються при обчисленні за загальноприйнятою в міжнародній практиці методологією макроекономічних показників (зокрема індексу споживчих цін) при розробці механізму соціального захисту населення і визначенні соціальних нормативів.

В Україні, починаючи з 1999 року, запроваджено нове вибіркове обстеження умов життя домогосподарств, яке здійснюється на постійній основі і базується на міжнародних стандартах, відповідаючи сучасній соціодемографічній та економічній ситуації в державі.

Розрізняють систему зведених показників, які розраховуються для всього населення на основі макроекономічних показників (таких як національний дохід і валовий внутрішній продукт), і систему показників рівня життя різних соціально-економічних груп населення на основі вибіркових обстежень бюджетів сімей (таких як доходи, витрати, споживання окремих видів продуктів та ін.).

Методикою для оцінки рівня життя населення передбачається така система зведених вартісних показників:

ВРП на душу населення;

НД на душу населення;

загальне споживання населенням матеріальних благ і послуг на душу населення і всього;

реальні доходи на душу населення в цілому і за окремими соціальними групами;

реальні доходи з обліком суспільних послуг на душу населення в цілому і за окремими соціальними групами;

реальна заробітна плата робітників і службовців;

індекс вартості життя (індекс споживчих цін) в цілому і за окремими соціальними групами.

Розрахунок показників 2, 4, 6 проводився і раніше, а 1, 3, 7 використовуються в регіональному аналізі нещодавно. Для розрахунку показників 3, 4, 5 додатково використовується підсистема показників доходів — витрат і споживання населенням матеріальних благ і послуг (див. додаток 4.2).

Таким чином, серед показників доходів, які використовуються для характеристики рівня життя населення, розрізняють:

особисті доходи населення (доходи за працю + соціальні трансферти);

сукупні доходи населення (особисті доходи + грошова оцінка суспільних послуг);

остаточні доходи населення (сукупні доходи – платежі у фінансово-кредитну сферу — приріст заощаджень по внесках, державних позичках, готівка);

реальні доходи населення (адекватні кінцевим, переоціненим у порівнювальні ціни за допомогою індекса-дефлятора за фондом споживання).

Кожний з перелічених показників має свою специфіку і характеризує різні обсяги і види доходів. Особливе місце серед них посідає показник, що має назву індекс вартості життя. Поняття «вартість життя» означає вартісну оцінку набору предметів споживання (товарів і платних послуг), який відповідає певному рівню задоволення потреб окремих категорій населення. Зміна вартості життя залежить від зміни споживчих цін і структури споживання. Проблемою, що виникає при розрахунку індексу вар­тості життя, є визначення фіксованого набору предметів споживання (так званий споживчий кошик) для різних груп населення. При його розрахунку можливим є використання двох підходів. Перший базується на встановлених нормативах споживання, тому і має назву нормативний; другий передбачає визначення споживчого кошика на основі фактичної структури споживчих витрат, яка встановлюється за показниками сімейних бюджетів; це статистичний підхід. На практиці, а саме в регіональному аналізі, перевага віддається останньому методу.

За розрахованими величинами визначаються і зміни цін на товари і послуги. Звичайно індекс вартості життя ототожнюється з індексом споживчих цін.

Після наведених розрахунків за допомогою кореляційного аналізу з’ясовують найчутливіші показники, які можуть ефективно використовуватися з метою оцінки життєвого рівня населення регіону.