Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.1. Транспортні послуги в галузі туризму

Повітряне сполучення, як регулярне так і нерегулярне, здійснюється з метою перевезень пасажирів, багажу, вантажів, пошти. Послуги повітряного транспорту носять комерційний характер.

Відношення авіаперевізника, пасажирів і власника вантажу, що складаються в міжнародних повітряних перевезеннях, основані на договорі перевезення і здійснюються в рамках цього договору. Основою договорів міжнародного повітряного перевезення пасажирів і вантажів, як це слідує з міжнародних конвенцій, договорів і національного законодавства, складають обов’язки авіаперевізника  доставити пасажирів (вантаж) в обумовлений пункт призначення, за що пасажир (відправник вантажу) зобов’язується заплатити встановлену перевізником плату по відповідному тарифу. Інші права і обов’язки сторін конкретизують і доповнюють цей основний зміст угоди повітряного перевезення.

Міжнародний характер договору повітряного перевезення надає той характер, що пасажир слідує за кордон. Пасажир або доставляється в пункт призначення за кордоном, або передбачується його зупинка в іноземній державі, якщо навіть пункти відправлення і призначення знаходяться в одній і тій же країні.

Умови повітряних перевезень пасажирів і вантажів між державами, для уніфікації деяких правил, регулюються конвенціями, що стосуються міжнародних повітряних перевезень. Зокрема, Конвенцією для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних перевезень 1929 р., Гаазьким протоколом 1955 р. про зміни окремих положень Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних перевезень 1929 р, Гватемальським протоколом 1971р., що передбачує внесення ряду принципових змін в Конвенцію для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1929 р.

Ці положення ввійшли в діючі умови пасажирських перевезень Міжнародної асоціації повітряного транспорту (МАПТ).  Основну увагу в цих умовах приділяється проїзному білету, порядку перевозу багажу, правам перевізника, адміністративним формальностям, розрахунках з пасажирами і відповідними авіакомпаніями. 

В міжнародних повітряних сполученнях всіма авіаперевізниками використовується єдина транспортна документація, що відповідає типовим формам. Пасажирський білет при міжнародних повітряних перевезеннях включає також відомості про багаж і одночасно виконує функції багажної квитанції, багажна бирка, що видається пасажиру, функції багажної квитанції не має і є тільки документом на одержанні багажу. Відповідальність авіаперевізника по договору міжнародного повітряного перевезення основана на вині, причому тягар доказування її відсутності лежить на перевізнику. Правилами перевезення передбачується, що відповідальність авіаперевізника за ручну поклажу пасажира настає тільки у випаду, коли буде доказана вина перевізника. Границі відповідальності авіаперевізника складають 250 тис. франків за кожного пасажира, 500 франків за кілограм вантажу і багажу, 10 тис. франків за ручну поклажу кожного пасажира.

Турагентства, агент з подорожі при користуванні послугами морського транспорту, формуючи туристський продукт (тур) або подорож по Світовому океану, можливий прохід через територіальні води, а, отже визначення обмежень у відповідності з національними законодавствами прибережної держави відносно охорони довкілля, режиму і звичаїв міжнародних портів, морських шляхів і ін.

Під морським шляхом вважається шлях курсування судна з одного порту в інший через відкрите море, а також через протоки, канали, ріки і озера. З урахуванням економічних і фізико-географічних факторів складаються основні напрямки морських сполучень, що здійснюють пасажирський або вантажний обмін між районами держави.  Рух по морських шляхах різних засобів морського транспорту (торгові судна, пороми, судна допоміжного флоту, призначені для перевезення вантажів і пасажирів) складають торгове судноплавство. Морське торгове судноплавство організовується в двох формах: нерегулярне (трампове) і регулярне (лінійне). Трампове судноплавство організовується для перевезення пасажирів або вантажу по різних маршрутах морських шляхів в залежності від наявності вільного тоннажу. Розклад не складається. Кожний рейс встановлюється рейсовим завданням. Лінійне судноплавство організовується системою регулярних ліній, вантажних, пасажирських, вантажопасажирських, на визначених напрямках морських шляхів між портами завантаження і розвантаження згідно розкладу.

Морські шляхи діляться на регіональні, морські, міжнародні океанічні і каботажні. Регіональні морські шляхи – це шляхи, що формуються в певних географічних регіонах. Міжнародні океанічні шляхи пролягають в океані (або океанах) між портами різних держав, розміщених на різних континентах. Каботажні морські шляхи пролягають між портами одної держави.

Потрібно звернути увагу на те, що договором перевезення скріплюються комерційні умови купівлі-продажу транспортної продукції морського флоту, в яку включається перевезення пасажирів, багажу і транспортних засобів власного користування. Основу цих договорів складає фрахтування.

Фрахтування означає надання за оговорену плату (фрахт) всього судна або його частини для перевезення вантажів, пасажирів або виконання інших робіт з метою завершення одного або декількох рейсів, а також передача судна на певний час у розпорядження фрахтувальника. Процес фрахтування використовується в трамповому судновиробництві.

Рейсове фрахтування ділиться на фрахтування судна на рейс, круговий рейс, послідовні односторонні рейси по контракту. Фрахтування судна (флоту) на час передбачає, що всі умови оформляються спеціальним договором – чартером. Для спрощення оформлення чартеру використовуються спеціальні проформи чартерів, які являють собою розроблені і виготовлені в типографії бланки набору і роз’яснень умов договору морського перевезення.

В основі оформлення перевезення лежать транспортні документи: товарна квитанція або документ, що підтверджує право володіння. В міжнародному обороті досить часто перевезення товару або багажу, пошти супроводжується оформленням товаророзподільчого документа, який перевізник видає вантажовідправнику. До таких документів прийнято відносити: коносамент (він може бути чистий і нечистий, ордерний або оборотний, наскрізний), морську і рейсову транспортну накладну, залізничну накладну, варрант.

Коносамент – цінний папір, що являє собою товаророзподільчий документ, що підтверджує право його тримача розпоряджатися вказаним в ньому вантажем, зданим для морського перевезення, і одержати цей вантаж після його завершення. Коносамент видається перевізником про прийняття вантажу на борт судна.

Для одержання визнання на ринку проформи чартерів проходять стадію узгоджень  в Раді по документації Балтійської і міжнародної конференції, Палаті  судноплавства Об’єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії. Під егідою міжнародного морського комітету в 1925 році була розроблена і прийнята Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент, що одержали назву “Гаазьких правил”. В 1968 р. був прийнятий додатковий протокол, що носить назву “Правил Вісбі”. Для розробки нових форм правового регулювання в рамках Комісії ООН з права міжнародної торгівлі в Гамбурзі в 1978 р. була прийнята Гамбурзька конвенція ООН про морське перевезення вантажів, що одержала назву “Гамбурзькі правила”.

Гамбурзькі правила охоплюють правове регулювання перевезення тварин, вантажів на палубі та небезпечних вантажів, а також норми юрисдикції і арбітражу. Ці правила закріпили норму про множину юрисдикції. Позивач, по своєму вибору, може пред’явити позов в суді за місцем:

§ основного комерційного підприємства відповідача;

§ укладання договору перевезення при умові, що відповідач має там комерційне підприємство або агентство, при посередництві якого був заключний договір;

§ порту погрузки або порту вигрузки;

§ указаному в договорі морського перевезення.

 Таким чином “Гамбурзькі правила” закріпили відмова від практики, що склалася вирішення питання про підсудність спорів на основі укладених договорів сторін.

Пасажири, що користуються послугами морського транспорту, діляться на шість основних груп: ділові пасажири (комерсанти), туристи, емігранти, сезонні робітники, паломники і військовослужбовці. В залежності від мети поїздки туристи використовують судна переважно для морських подорожей, у зв’язку з чим організовують круїзні рейси, або для переїзду з одної країни в другу. Туристські рейси здійснюються протягом тривалого часу по спеціальному розкладу, що передбачує стоянки в портах для ознайомлення пасажирів з при побережними містами та їх околицями. Екскурсійні рейси на відміну від туристських виконуються протягом нетривалого часу (до трьох діб). Туристські перевезення морем діляться на каботажні, закордонні і змішані туристські (круїзні) рейси з участю одного або кількох суміжних видів транспорту. Туристські рейси, як правило, проводяться в несезонний період, коли немає масового напливу пасажирів. Протягом червня – серпня весь пасажирський флот ставиться під перевезення пасажирів на регулярних лініях.

Пароплавство здає судно  в оренду на умовах відшкодування йому витрат по його отриманню і встановленого процента нагромадження. В іншому випадку туристські агентства проводять рейсове фрахтування судна на частину пасажирських місць. Або фрахтування здійснюється на певний час по тайм-чартеру [81]. Обов’язки і відповідальність володаря судна і фрахтувальника визначаються договором, що укладається сторонами. [100].

Велике значення надається питанням обслуговування пасажирів на суднах і березі. Організації посадки-висадки, інформації, поштово-телеграфному зв’язку, харчуванню, торгівлі і дозвіллю.

Туроператори укладають договори по розподілу портів обслуговування і числі відходів суден, що обслуговуються лінійними конференціями, і країн, судноплавні лінії яких є членами конференції [78, с.92].

Особливу роль відіграє міжнародно-правове регулювання річних пасажирських перевезень по річках. Які мають безпосередній вихід у відкрите море або закрите море (перевезення “ріка – море”).  До таких відносяться Дунай, Рейн, Нігер, Меконг, Ла-Плата, Амазонка та ін. Пасажирське плавання регулюється конвенціями про режим судноплавства.

Міжнародною конвенцією про рух по дорогах і Протоколом про дорожні знаки і сигнали 1949 р. визначені порядок видачі дозволів на управління автомобілями, паспортів і здійснення прикордонних формальностей. В 1968 р. в рамках Економічної і Соціальної Ради ООН була прийнята Конвенція про дорожній рух, що вступила в силу в 1977 р.  Також в 1968 р. була прийнята Конвенція про дорожні знаки і сигнали. А в 1975 р. – Договір про мінімальні вимоги, що стосуються видачі і дійсності водійських прав і Європейських договір про міжнародні автомагістралі.

У відповідності з цими міжнародними конвенціями і договорами визначається правовий статус автомагістралей (дороги класу А, В, С, Е), правила користування дорожніми знаками і сигналами на автомагістралях, міжнародні стандарти дорожніх транспортних засобів і засобів для перевезення пасажирів, легкові автомобілі, мопеди, велосипеди, національні і іноземні транспортні засоби), міжнародні форми шоферських посвідчень і міжнародна страхова карта (зелена карта).

Для координації діяльності національних автомобільних перевізних засобів державами укладаються двохсторонні і міжнародні договори про дорожній рух і міжнародні дорожні перевезення.

В регіональному аспекті ця координація здійснюється на багатосторонній договірній основі в рамках міжнародних організацій. Таких як Міжнародна автодорожна федерація, Міжнародний союз автомобільного транспорту. Постійна  міжнародна асоціація дорожніх конгресів. Міжнародна автомобільна федерація, створена для підтримки розвитку автомобілізму, сприяє розвитку міжнародного дорожнього руху і автотуризму. Виданню карт автомобільних шляхів, регламентації проведення автомобільних змагань. В її структурі діє Міжнародна комісія по туризму, яка сприяє автомобілістам у їх власних країнах і за кордоном (координація технічного обслуговування, взаємного технічного обслуговування зарубіжних клубів, розробка міжнародних карток для надання допомоги автомобілістам, кредитних книжок для ремонту, технічного і санітарного обслуговування), здійснює інформаційне обслуговування туристів (поширення інформації для автомобілістів про правила дорожнього руху, про таможні формальності при відвідуванні різних країн, про рекомендовані маршрути), сприяє організації кемпінгів  і здачі на прокат причіпних будиночків, а також страхування в міжнародному масштабі. Комісія приймає рекомендації по захисту навколишнього середовища і пам’ятників старини, розробляє нові райони і маршрути для організації автотуризму.

Конвенцією про договір міжнародних автомобільних перевезень пасажирів та вантажу 1973 р. і Протоколом до нього 1978 р. визначаються типові проформи договору на перевезення пасажирів. Умови перевезення багажу і ручної покладі пасажирів, розроблена проформа міжнародного коносаменту, яка втілена в більшості європейських країнах. Крім того, спільно з Європейською асоціацією по прокату легкових та вантажних автомобілів Міжнародним союзом автомобільного транспорту визначені типові умови прокату. У відповідності з європейською конвенцією про роботу екіпажів транспортних засобів 1995р. [78, с.94] всі автобуси з числом пасажирів більше дев’яти повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами – тахографами.

Ст. 2 Міжнародної митної конвенції 1954 р. її учасникам дозволяється тимчасовий ввіз власного дорожнього транспорту без оплати ввізних зборів і податків при умові  зворотного вивозу. Національні автотранспортні підприємства всіх форм власності здійснюють свою діяльність у відповідності з правилами і рекомендаціями міжнародних договорів з питань дорожнього руху і практикою міжнародних автотранспортних організацій. Ці ж правила відносяться до будівництва і експлуатації міжнародних автомагістралей. Туристські агентства при формуванні туру використовують послуги автотранспортних підприємств на основі типових проформ договорів на перевезення і інших перевізних документів національного і міжнародного стандартів. Володарі автотранспортних засобів участують в автотуризмі на основі контрактів туристських агентств. Туроператори використовують послуги монопольних транспортних структур [113]. Крім того в Україні надання послуг пасажирського автомобільного транспорту регулюється спеціальними правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Затвердженого КМ України [33].

Важливе місце в сфері туризму і міжнародних подорожей займає залізничний транспорт. Експлуатація транспортної сітки всіх форм власності здійснюється національною адміністрацією на основі законів і правил, прийнятих державними органами країни, і міжнародних договорів про організацію прямих і змішаних залізничних сполучень. Розрізняють внутрішні, транзитні і міжнародні перевезення.

Внутрішні перевезення здійснюються між двома пунктами. Розміщеними в одній і тій же країні; вони можуть включати транзит через іншу країну. Транзитні перевезення здійснюються через третю країну між двома пунктами, розміщеними в різних країнах; вони можуть включати транзит через інші країни.

 Організація і експлуатація як внутрішніх так і міжнародних залізничних перевезень координується міжнародними організаціями і об’єднаннями, такими як Європейська конференція з пасажирських тарифів, Міжнародна асоціація володарів залізничних віток, Міжнародне товариство по експлуатації спальних вагонів та вагонів – ресторанів, Міжнародна федерація асоціацій з туризму на залізних дорогах, Міжнародний союз залізних доріг, Міжнародний союз по пасажирських і багажних вагонах, Міжнародний союз компаній по залізничній рекламі, Міжнародна асоціація залізничних конгресів та ін.

Найбільш важливим договором в області залізничного транспорту є Бернські конвенції про залізничні перевезення вантажів і пасажирів. В цих договорах приймає участь більшість країн Європи і ряд країн Азії та Північної Америки.  В 1966 р. вкладено Додаткові договори про відповідність залізних доріг при перевезені пасажирів. В 1980 р. на Конференції по перегляду Бернських конвенцій було прийнято новий Договір про міжнародні залізничні перевезення.  Він об’єднує міжнародно-правові норми Бернських конвенцій і Додаткового договору 1966 р. і має два додатки (А і В), що містять норми громадянсько-правового характеру про умови міжнародних залізничних перевезень. Додаток А містить умови перевезення пасажирів.  Додаток В містить умови перевезення вантажів. Єдині правила діють тільки у відношенні перевезення по окремих залізничних лініях. Перелік яких встановлюється учасниками договорів. Ставки провізних платежів визначаються національними міжнародними тарифами. Державами укладаються двохсторонні договори про міжнародні залізнодорожні вантажні і пасажирські сполучення на основі Бернських конвенцій. Граничний розмір відповідальності залізних доріг визначається в розрахункових одиницях Міжнародного валютного фонду. В процесі експлуатації залізних доріг і координації дій учасників Договору  розробляються рекомендації по уніфікації міжнародних тарифів на перевезення пасажирів, багажу, вантажів; стандарти по визначенню собівартості залізничних перевезень і найбільш раціональні міжнародні маршрути, а також стандарти на вагони; розробляються міри по організації і розвитку міжнародного туризму на залізних дорогах між національними асоціаціями; проходить обмін необхідною інформацією та ін.

Туристські агентства та бюро подорожей укладають договори або контракти з національними адміністраціями залізних доріг по використанню послуг залізничного пасажирського транспорту при формуванні туру або організації міжнародних подорожей. Такі договори укладаються з врахуванням діючих тарифів і цін на пасажирські перевезення, як внутрішні, так і міжнародні.  Обов’язковою умовою при  використанні послуг залізничного транспорту туристськими агентами – страхування туриста, його багажу та ручної покладі.