Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.1. Фінансовий облік виробничих запасів

6.1. Фінансовий облік виробничих запасів

Облік запасів, у т. ч. і виробничих регулює Положення (стандарт)

бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. Згідно з ним запаси – це активи, які утримує

підприємство для подальшого продажу за умови звичайної господарської

діяльності, що перебувають у процесі виробництва з метою подальшого

продажу продукту виробництва, або утримує для споживання під час

виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління

виробництвом.

Зокрема, до виробничих запасів належать сировина і матеріали, придбані

напівфабрикати, пальне та мастильні матеріали, тверде паливо, тара, будівельні

матеріали, запасні частини та інше.

Необхідно забезпечувати чіткий контроль за їх наявністю, надходженням і

вибуттям, не допускати можливостей для змішування кількості та вартості

різних номенклатур, щоб не створювати умов для пересортування та нестач

одних матеріалів за рахунок покриття надлишками інших. Місця зберігання

товарно-матеріальних цінностей мають бути належно підготовленими і

надійними, щоб виключити псування чи крадіжки матеріалів. Кожне з них

 (склад, комора тощо) повинні мати відповідний шифр (номер), котрий

обов’язково вказують у всіх первинних документах.

Усі товарно-матеріальні цінності, що знаходяться у місцях їх зберігання,

відносять у підзвіт матеріально відповідальним особам (завскладом, комірник),

з якими має бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Право отримувати для виробничих потреб матеріали мають відповідальні

працівники, яких затверджують на початку року наказом керівника

підприємства. У матеріально відповідальних осіб і в бухгалтерії повинні бути

зразки підписів цих працівників.

Усі операції з надходження і вибуття товарно-матеріальних цінностей на

складах відображають у картках чи книгах складського обліку. Книги мають

бути пронумеровані, а кількість сторінок у кінці потрібно засвідчити підписами

керівника і головного бухгалтера й скріпити печаткою. Книги чи картки

складського обліку видають під розписку з відображенням у реєстрі їх видачі.

На окремих аркушах книги чи картках вказують дату, порядковий номер картки,

шифр матеріалу, його назву, вимірники, ціну; їх підписує головний бухгалтер

(бухгалтер з обліку матеріалів).

Записи операцій із надходження чи вибуття матеріалів у книгах чи картках

здійснює завскладом (або бухгалтер складу) на основі первинних документів.

На основі записів у книгах чи картках складського обліку матеріально

відповідальні особи складають реєстр приймання-здачі документів (або звіт про

рух матеріалів) у двох примірниках, до якого додають усі первинні документи;

один із них разом із первинними документами передають у бухгалтерію в

установлені терміни. В кінці кожного місяця залишки з книг чи карток

складського обліку записують у сальдову відомість (книгу), що є в бухгалтерії.

У бухгалтерії підприємства, як правило, ведуть лише вартісний облік

товарно-матеріальних цінностей, оскільки кількісний забезпечується на складах.

У той же час у сальдових відомостях є інформація про наявність товарно-

матеріальних цінностей на початок і кінець кожного місяця.

Крім цього, що в бухгалтерію надходять усі первинні документи на

оприбуткування матеріалів, тут спочатку виписують первинні документи на їх

видачу у виробництво чи на реалізацію, які після виконання повертаються назад

разом із реєстрами приймання-здачі (звітами про рух матеріалів).

Усі прийняті від матеріально відповідальних осіб первинні документи з

обліку матеріалів у бухгалтерії перевіряють, за необхідності таксують, групують

за джерелами надходження і витрачання матеріалів, після чого проводять

записи в реєстрах аналітичного та синтетичного обліку за відповідною

кореспонденцією рахунків. У встановлені терміни головний бухгалтер

організовує вибіркову або суцільну інвентаризацію товарно-матеріальних

цінностей, за результатами якої відображають різницю в облікових реєстрах.

Періодично на місцях зберігання товарно-матеріальних цінностей головний

бухгалтер чи працівники матеріального відділу перевіряють стан обліку та

зберігання матеріалів, проводять інструктажі щодо правильності записів у

картках (книгах) складського обліку, оформлення первинних документів.

Схема обліку виробничих запасів не відрізняється від загальної. Дані

первинних документів про надходження матеріалів (прибуткових ордерів,

товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, накладних) і про їх видачу

та витрачання (вимог, лімітно-забірних карт, актів, накладних) відображають у

картках (книгах) складського обліку. На їхній основі матеріально відповідальні

особи (комірники) складають реєстри документів (звіти про рух матеріалів), де

відображають зміни щодо надходження чи вибуття. Зміну залишків на кінець

місяця в бухгалтерії підприємства відображають у сальдових відомостях

(книгах). Далі проводять записи в реєстрах аналітичного та синтетичного обліку

за типовою кореспонденцією рахунків.

Для обліку наявності та руху сировини, основних і допоміжних матеріалів,

необхідних для виробництва та інших господарських потреб, остаточно

забракованої продукції використовують субрахунок 201 “Сировина і

матеріали”.

Облік кожного виду матеріалів здійснюють на окремих аналітичних

рахунках за кількістю чи масою та вартістю. Якщо на підприємстві є різні за

якістю матеріали одного найменування, необхідно забезпечити їхній роздільний

облік. Оприбутковують матеріали за вартістю без податку на додану вартість.

Суму ПДВ згідно з податковими накладними відносять на розрахунки з

бюджетом.

Облік бензину, дизельного пального, інших рідких нафтопродуктів,

мастила та вугілля, дров, торф’яних брикетів, інших видів палива ведуть на

субрахунку 203 “Паливо” за кількістю і вартістю окремо за кожним видом

нафтопродуктів, за їхніми марками, найменуванням і сортами твердого палива.

Наприклад, окремо слід обліковувати бензин А-76, А-80, АИ-93 та ін.

Видачу пального, мастил, твердого палива здійснюють за лімітно-

забірними картками або накладними. На їхній основі завідуючий нафтоскладом

проводить записи про вибуття пального чи твердого палива (якщо тверде

паливо занесено під звіт іншій матеріально відповідальній особі – відповідно

списують із підзвіту цієї особи) та записує під звіт водіям чи механізаторам,

зазначаючи це у подорожніх листах легкових чи вантажних автомобілів,

облікових листах тракториста-машиніста. При витрачанні пального і мастил їх

списують на основі останніх документів, згрупованих у нагромаджувальних

відомостях обліку роботи вантажного автотранспорту чи використання

машинно-тракторного парку. Тверде паливо списують на витрати виробництва

на основі актів довільної форми.

При списанні пального і мастил, твердого палива враховують затверджені

норми витрат та обсяг виконаних робіт (кілометри пробігу – для автомобілів,

фізичні гектари або час роботи – для тракторів і комбайнів, час роботи котельні

– при списанні вугілля тощо).

На основі записів у картках чи книгах складського обліку завідуючий

нафтоскладом чи інша матеріально відповідальна особа складає в кінці місяця

звіт про рух матеріалів, залишки з якого переносять у сальдову відомість, а

сумарні обіги – в реєстри аналітичного і синтетичного обліку матеріалів.

У переробних підприємствах харчової промисловості значний обсяг

витрат припадає на пакування чи фасування або розлив готової продукції у

відповідну тару. В обліку виділяють такі групи тари, як картонна і паперова

(коробки, ящики, мішки), дерев’яна (ящики, бочки, лотки), металева (ящики,

фляги, бідони, бочки, каністри), скляна (пляшки, банки та ін.), полімерна

(бочки, каністри, фляги, ящики, лотки), а також тара-обладнання (піддони,

контейнери).

Облік тари ведуть за субрахунком 204 “Тара і тарні матеріали”, до якого

відкривають аналітичні рахунки за її видами і групами. Обліковують тару

відповідно до матеріально відповідальних осіб, відображаючи переміщення її на

підприємстві з місць зберігання у виробництво (цехи), а звідти на склад готової

продукції та в реалізацію на підставі звітів про рух матеріалів.

Особливістю обліку тари є те, що скляна багатооборотна тара

обліковується за заставними цінами. Якщо ж така тара не є оборотною, а

входить у вартість готової продукції, вона обліковується за цінами придбання і

списується на витрати виробництва за фактичною собівартістю. У зв’язку з цим

в обліку необхідно розмежовувати зворотну скляну тару від незворотної, щоб не

допустити його перекручування і створення умов для виникнення

необлікованих надлишків тари за рахунок того, що заставні ціни, як правило,

нижчі, ніж ціни її придбання в постачальників.

Облік тари при розфасуванні, упаковці, розливанні готової продукції та її

реалізації також залежить від того, яка це тара: зворотна чи вона входить у

вартість товару. Основою для розмежування тари на зворотну і незворотну є

договір про заставу, укладений між виробником і покупцем.

Зворотна (заставна) тара відповідно до п. 4. 6. ст. 4. Закону України “Про

податок на додану вартість” не включається до бази оподаткування і

відображається у третьому розділі податкової накладної. Якщо тара входить у

вартість товару або вона реалізується покупцям, тобто є незворотною, її вартість

записують у першому розділі податкової накладної та нараховують на цю суму

податок на додану вартість. Якщо покупець не повертає зворотну тару протягом

30 днів після продажу товару, в цьому випадку виписують додаток № 2

“Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової

накладної”, де відображають її вартість і суму податку на додану вартість на неї

з записом цих даних у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) і

включенням до декларації за звітний період, у якому надійдуть кошти в оплату

цієї тари.

У товарно-транспортних накладних і податкових накладних вартість тари

вказують в окремому рядку, коли тара не входить у ціну товарів. Якщо вартість

тари входить у ціну товарів, то її вартість у документах продавця не вказується.

Це стосується, наприклад, дерев’яної упаковки для обладнання, меблів,

картонних ящиків, паперових мішків з окремими продовольчими товарами,

коробок із взуттям тощо. Тому оприбуткування такої тари покупцем здійснює-

ться за кількістю та якістю в оцінці за цінами можливої реалізації.

На багатооборотну тару продавець виписує сертифікат на її повернення у

двох примірниках, один із яких передається покупцеві, якщо взаємовідносини

між ними не систематичні. При систематичних взаємовідносинах (наприклад,

молокозаводу і продовольчих магазинів) сертифікат на повернення тари не

виписують. Коли вартість тари, на яку встановлені закладні ціни, утримується з

покупця і повертається йому після повернення зворотної тари, такі суми не

відображаються в податковому обліку в складі валових витрат покупця та

валових доходів продавця, якщо тара була повернута з дотриманням

встановлених термінів.

За порушення термінів повернення тари в договорі на поставку

передбачають штрафні санкції: до 15 днів – 150% від вартості зворотної тари;

більше 15 днів – 300% від вартості зворотної тари. За відмову від приймання

якісної зворотної тари продавець оплачує покупцеві штраф у сумі 300% від

вартості тари. При відправці товарів без тари чи в неякісній тарі продавець

сплачує покупцеві 5% штрафу від вартості товару, що має бути упакований у

спеціальну тару. Суми сплачених штрафів не включають у валові витрати, а

відображають за рахунок прибутку підприємства, що є у його розпорядженні

після нарахування платежів у бюджет, а суми одержаних штрафів зараховують

до складу позареалізаційних і валових доходів.

Для обліку цегли, вапна, щебеню, піску, гіпсу, керамзиту, пиломатеріалів,

лісу-кругляка, черепиці, шиферу, покрівельного заліза, м’якої покрівлі,

санітарно-технічних матеріалів, цвяхів, електроматеріалів, лаків, фарб,

облицювальної плитки тощо та готових конструкцій (віконних і дверних блоків,

котлів, калориферів, радіаторів, залізобетонних виробів та ін.), що

використовують при капітальних вкладеннях і ремонтах, а також технологічних

ліній для переробки продукції чи консервування, іншого обладнання, яке

потребує монтажу й установки в допоміжних чи промислових виробництвах

підприємства, призначений субрахунок 205 “Будівельні матеріали”.

Облік будівельних матеріалів та обладнання до встановлення

організовують аналогічно як і будь-які інші матеріальні цінності, тобто окремо

за видами, сортами. Відмінності є лише в організації зберігання будівельних

матеріалів, оскільки частина їх знаходиться на відкритих майданчиках (щебінь,

пісок, залізобетонні вироби, ліс-кругляк) та в оформленні списання їх при

витрачанні.

Так, при списанні будівельних матеріалів керуються проектно-

кошторисною документацією на будівництво певних будівель і споруд та

актами контрольних замірів, особливо при списанні матеріалів на фундаменти,

стіни, покрівлю тощо. Списання будівельних матеріалів із підзвіту виконробів

проводиться на основі актів про виконані роботи.

Схема обліку всіх товарно-матеріальних цінностей, у т. ч. будівельних

матеріалів чи обладнання до встановлення однакова – від первинних документів

(товарно-транспортних накладних, лімітно-забірних карт чи накладних, актів на

списання) до карток чи книг складського обліку та реєстрів або звітів про рух

матеріалів, а далі – сальдових відомостей (книг), відомостей аналітичного

обліку матеріалів, ф. № В-10, В-11, журналів-ордерів, ф. № 10, 10.1, Головної

книги.

На субрахунку 206 “Матеріали, передані в переробку” обліковують

матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу

собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку матеріалів, що

оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом

рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих із переробки. Аналітичний

облік матеріалів, переданих у переробку, ведеться відповідно до інформації про

підприємства-переробники і контроль за операціями з переробки та

відповідними витратами. Передача матеріалів у переробку відображається

тільки на субрахунках рахунка 20 без використання рахунків класу 8 або 9.

Для обліку підшипників, шестерень, шківів, сальників, шайб, привідних

ременів, ланцюгів, фільтрів, поршневих кілець, колінвалів та інших деталей і

запасних частин для автомобілів, тракторів, комбайнів, самохідних машин і

обладнання, а також окремих вузлів чи агрегатів і навіть двигунів для заміни

призначений субрахунок 207 “Запасні частини”. Тут обліковують також

автомобільні та тракторні шини, акумулятори. Відповідно до вартості та

дефіцитності запасних частин їх облік організовують у бухгалтерії підприємства

по-різному. Дрібні запасні частини обліковують у сумарному виразі разом.

Акумулятори, шини, коробки передач, двигуни, інші складні вузли та агрегати

обліковують за кількістю і вартістю. На складах будь-які запасні частини, вузли

й агрегати обліковують за кількістю щодо кожного номенклатурного номера (а

не найменування, як це практикують у деяких підприємствах, бо, наприклад,

загальна назва “підшипники” не дає права відкривати лише одну картку для

складського обліку всіх їх модифікацій).

Як уже зазначалось, методика обліку товарно-матеріальних цінностей

ідентична. Тому облік запасних частин ведуть за такою ж схемою, що й

матеріалів чи палива. Відмінність лише в тому, що при видачі запасних частин,

особливо дорогих, обов’язковою умовою є здача на склад знятих із машин і

механізмів, незалежно чи можуть вони бути реставровані, чи є металобрухтом,

чи відходами. Залежно від майбутнього використання, старі запчастини

оприбутковують на субрахунок 207 “Запасні частини” чи 209 “Матеріали” як

металобрухт (відходи) за визначеними на підприємстві цінами, зменшуючи на

цю суму витрати на ремонт машин і обладнання.

Крім цього, для визначення необхідних для ремонту запасних частин

складають відомість дефектів, на підставі якої видають запасні частини під звіт

для використання в ремонтних виробництвах за лімітно-забірними картами чи

накладними. Списання з підзвіту витрачених на ремонт запасних частин

проводять на основі відміток у згаданій відомості дефектів про фактичну заміну

зношених чи поламаних запасних частин і акта на приймання-здачу

відремонтованих і реконструйованих об’єктів. Далі схема обліку не

відрізняється, і методика облікових записів однакова від карток складського

обліку до Головної книги включно.

На підприємствах, де у незначних обсягах використовують матеріали

сільськогосподарського призначення, наприклад, добрива і насіння – для

газонів, клумб, корми для годівлі сторожових собак тощо (крім

сільськогосподарських підприємств і тих, де створенні підсобні

сільськогосподарські виробництва), застосовують субрахунок 208 “Матеріали

сільськогосподарського призначення”. Схема обліку за цим субрахунком

подібна до попередніх за винятком того, що в ньому використовують

специфічні первинні документи: акти витрачання мінеральних, органічних

добрив, отрутохімікатів і гербіцидів; акти на списання насіння і садивного

матеріалу; відомості витрати кормів тощо.

Типові операції за рахунком 20 “Виробничі запаси”

Для обліку молодняку та дорослих тварин, вибракуваних з основного

стада і поставлених на відгодівлю, зокрема, великої рогатої худоби, свиней,

овець, птиці, звірів, кролів, бджолосімей, коней призначений рахунок 21

“Тварини на вирощуванні та відгодівлі”. Облік ведуть за кількістю, масою (за

винятком звірів і бджолосімей) та вартістю. Молодняк ВРХ, овець, коней

обліковують за статево-віковими групами та роками народження, свиней – за

місяцями, а птиці – у днях. Звірів обліковують за видами, кролів – за породами.

Молодняк тварин племінних порід кожного виду обліковують за породами.

При вирощуванні та відгодівлі тварини збільшують свою живу масу, отже,

і вартість. Тому їх щомісяця зважують повністю (ВРХ, свиней) або вибірково

(овець, птицю) чи визначають вартість приросту відповідно до кількості кормо-

днів та їхньої вартості (звірі, коні, кролі). На вартість їхнього приросту тварин

щомісяця дооцінюють. Якщо в окремі місяці тварин зважити не можна (нетелей,

кітних вівцематок, поросних разових свиноматок), у такі місяці їх приріст не

визначають, а роблять це після отримання від них приплоду.

При досягненні певного віку тварин переводять з однієї групи в іншу або

після отримання приплоду – в основне стадо. Крім цього, тварин реалізують,

забивають на м’ясо або вони гинуть. Поповнення поголів’я відбувається за

рахунок приплоду від тварин основного стада чи купівлі.

Тому схема обліку має наступний вигляд. Всі наведені операції

оформляють відповідними первинними документами, а саме: актами на

оприбуткування приплоду тварин, відомостями зважування тварин за кожною з

них і розрахунками визначення приросту тварин їхньої групи, актами на

переведення тварин із групи в групу, актами на вибуття тварин і птиці. Дані цих

первинних документів завідуючий ферми чи обліковець записують у журнал

обліку руху худоби й птиці на фермі та на цій основі в кінці місяця складають

звіт про рух худоби і птиці на фермі. В бухгалтерії господарства дані звітів

записують у відомість аналітичного обліку тварин № 9с.-г. та Журнал-ордер №

9 с.-г., звідки кредитовий обіг за рахунком переносять у Головну книгу.

За дебетом рахунка 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”

відображається надходження (придбання, приплід молодняку продуктивної й

робочої худоби, вибракувана з основного стада худоба для подальшої відгодівлі

або реалізації без відгодівлі) тварин, які обліковуються за первісною вартістю;

приріст живої маси молодняку тварин, а за кредитом – вибуття тварин унаслідок

продажу, безоплатної передачі тощо.

На субрахунку 211 “Молодняк тварин на вирощуванні” обліковують

наявність, надходження й вибуття молодняку великої рогатої худоби, свиней,

овець, кіз і коней. Аналітичний облік ведуть відповідно до матеріально

відповідальних осіб (ферм, відділків тощо) за виробничими й віковими групами.

1. Велика рогата худоба: телички (за роками народження); бички (за

роками народження); нетелі; корови-первістки для реалізації.

2. Свині: поросята до двох місяців (до відлучки від матки); поросята від

двох до чотирьох місяців; ремонтний молодняк; свиноматки, що перевіряються;

молодняк свиней на відгодівлі.

3. Вівці й молодняк народження поточного року; молодняк народження

минулих років і ярки (до переведення в основне стадо). Облік за кожною

групою ведеться окремо за рунами: тонкорунні, напівтонкорунні,

напівгрубововняні, грубововняні.

4. Кози: молодняк народження поточного року; молодняк народження

минулого року.

5. Коні: молодняк робочих коней (за роками народження і статтю) і

молодняк племінних коней (за роками народження і статтю).

Молодняк племінних тварин усіх видів обліковують також за породами.

На субрахунку 212 “Тварини на відгодівлі” ведуть облік наявності та руху

дорослої худоби, переведеної з основного стада на відгодівлю й нагул.

Аналітичний облік за видами худоби: велика рогата худоба на відгодівлі й

нагулі; свині на відгодівлі; вівці на нагулі та відгодівлі; кози на нагулі й

відгодівлі. М’ясокомбінати на цьому субрахунку обліковують худобу, що

перебуває на промисловій відгодівлі.

На субрахунку 213 “Птиця” обліковують наявність та рух як молодняку,

так і дорослої птиці. Аналітичний облік ведуть за обліковими групами.

1. Кури яєчного напрямку: молодняк; маточне стадо несучок; промислове

стадо несучок; ремонтний молодняк.

2. Кури м’ясного напрямку: молодняк; м’ясні курчата (бройлери); маточне

стадо.

3. Качки: молодняк; доросле стадо.

4. Гуси: молодняк; доросле стадо.

5. Індики: молодняк; доросле стадо.

6. Цесарки: молодняк; доросле стадо.

7. Перепілки: молодняк; доросле стадо.

На спеціалізованих племінних підприємствах, птахофабриках, комплексах

із виробництва продукції тваринництва на промисловій основі, та

м’ясокомбінатах облік худоби й птиці ведеться щодо вікових (технологічних)

груп.

На субрахунку 214 “Звірі” обліковують наявність і рух хутрових звірів.

Аналітичний облік ведуть за видами звірів окремо молодняку й основного

стада.

На субрахунку 215 “Кролі” обліковують наявність і рух кролів.

Аналітичний облік ведуть за породами окремо молодняку й основного стада.

На субрахунку 216 “Сім’ї бджіл” здійснюють облік наявності та руху

бджолиних сімей. Аналітичний облік ведуть за кількістю сімей, їх вартістю

загалом по пасіці.

На субрахунку 217 “Доросла худоба, вибракувана з основного стада”

ведуть облік наявності та руху поголів’я і балансової вартості, вибракуваних і

реалізованих або забитих на м’ясо в господарстві без постановки на відгодівлю

продуктивних тварин і робочої худоби. Аналітичний облік ведуть за видами

тварин.

На субрахунку 218 “Худоба, прийнята від населення для реалізації”

обліковують рух тварин, прийнятих від населення для реалізації. Аналітичний

облік ведеться за видами худоби.

Типові операції за рахунком 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”

Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів дещо відрізняється,

оскільки вони належать до особливого виду товарно-матеріальних цінностей:

використовуються протягом тривалого терміну, а тому свою вартість втрачають

поступово і на них нараховують знос.

Вартість і кількість виданих предметів потрібно відобразити під звітом

користувачів аж до закінчення терміну використання, тому в складі

синтетичного рахунка 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” варто

передбачити спеціальний субрахунок для обліку тих предметів, що перебувають

в експлуатації.

Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів має специфічні

особливості лише при передачі в експлуатацію та в процесі використання,

оскільки надходження їх на підприємства відображають подібно до решти

товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, при видачі за накладними (вимогами)

або відомостями працівникам підприємства інструменту, пристосувань,

спецодягу, спецвзуття, господарського інвентарю їх відображають у

спеціальних особових картках, що відкривають на кожного працівника, який їх

отримав, де вказують кількість, вартість, нормативний термін служби. На

малоцінні та швидкозношувані предмети відповідно до матеріально

відповідальних осіб на виробництві (начальників цехів, бригадирів та ін.)

щороку складають у двох примірниках інвентарні описи, де відображають за

кожним найменуванням їх загальну кількість, що відповідає даним особових

карток.

Записи в картках чи книгах складського обліку з надходження малоцінних

та швидкозношуваних предметів проводять на основі документів

постачальників або на основі відомостей на поповнення чи вилучення

постійного запасу інструментів: вибуття відображають згідно з вимогами

керівників тих структурних підрозділів, де необхідне використання цих

предметів. Списують малоцінні та швидкозношувані предмети з підзвіту цих

керівників за актами на списання інструментів чи інвентарю, спеціалізованих

для окремих їх видів. При цьому працівники, які звільняються, мають

повернути предмети, що не відслужили нормативного терміну експлуатації або

відшкодувати їх вартість.

У бухгалтерії підприємства облік малоцінних і швидкозношуваних

предметів здійснюють у загальному порядку, як і решти матеріалів, за

наступною кореспонденцією.

Типові операції за рахунком 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

Слід пам’ятати, що нарахування зносу малоцінних і швидкозношуваних

предметів проводиться лише за такими з них, термін служби котрих перевищує

один рік. Однак їх на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” не

обліковують, оскільки для цього призначений субрахунок 112 “Малоцінні

необоротні активи”, на які знос нараховують, відповідно до терміну їхньої

служби або шляхом віднесення у витрати виробництва 50% від їхньої вартості

при передачі в експлуатацію з подальшим дорахуванням решти 50% при

списанні цих предметів чи відразу в розмірі 100% при передачі їх в

експлуатацію. Знос спеціального інструменту та пристосувань можна

нараховувати за нормами, встановленими згідно з випуском продукції за планом

або ж у розмірі 100% при передачі в експлуатацію. Конкретний розмір

нарахування зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів визначається і

затверджується на підприємстві до початку року в наказі про облікову політику

і протягом нього не змінюється. При цьому слід мати на увазі, що дорахування

зносу при списанні таких предметів проводять на суму за мінусом вартості

відходів (брухту, палива), які оцінюють за вартістю можливого використання чи

реалізації, а знос предметів, виданих в експлуатацію, але не пов’язаних з

виробництвом та збутом продукції, робіт і послуг підприємства, нараховують у

розмірі 100% від вартості та не включають у валові й виробничі витрати, а

списують за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Схема обліку зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів ідентична

з обліком власне таких предметів, оскільки здійснюється в тих самих облікових

реєстрах.