6.1.4. Економічні індикатори та індекси
Ще на початку ХХ століття дослідники звернули увагу на можливість використання сукупності економічних показників, які здатні стало і надійно передбачати економічні кризи. Такі економічні показники одержали назву економічні індикатори (барометри).
Економічні індикатори- це такі статистичні показники, динаміка яких стало відповідає зміні економічної кон'юнктури.
Види такої відповідності різні. Одні статичні показники можуть випереджувати в часі зміну економічної кон'юнктури (наприклад, індекс цін Доу-Джонса на промислові акції, вартість нових замовлень на товари довгострокового використання, контракти на будівництво житла, контракти на будівництво промислових і торгових об'єктів тощо), інші співпадають (наприклад, рівень безробіття, чистий прибуток корпорацій, індекс ВНП, індекс оптових цін на промислову продукцію тощо), нарешті, деякі запізнюються (наприклад, особисті прибутки, обсяг роздрібних продаж, величина боргу по споживчому кредиту, норми проценту по комерційних позиках, товарно-матеріальні запаси в обробній промисловості).
Методологічною особливістю цього методу дослідження є орієнтація на статистичні і обчислювальні дослідження з метою побудови системи показників, яка б дозволила досить надійно передбачати зміну економічної активності. Цей метод по суті покликаний компенсувати недоробки економічної теорії.Апогей популярності використання економічних індикаторів в прогнозуванні припадає на початок 60-х років, коли увага ще не переміщувалась в сторону економетричних моделей.
Недостатня надійність виявлених індикаторів стала причиною широких досліджень в цій області з метою їх вдосконалення, які проводились в двох напрямках: збільшення можливостей вибору і побудова допоміжних показників (індексів) на базі початкового набору індикаторів. Останні являють собою систему аналітичних показників, які, на думку дослідників, повинні у сконцентрованому вигляді проявити властивості індикаторів.
Особливо слід звернути увагу на, так звані, зведені індекси, які визначаються як середньозважені з основних груп індикаторів (випереджувальні; ті, що співпадають, і ті, що запізнюються). В якості ваги (співмножника) використовуються оцінки ефективності індикаторів, які визначаються на підставі експертної оцінки за 6-ма характеристиками: 1)економічна значимість; 2)статистична адекватність- довжини наявних динамічних рядів, їх якість та інші; 3)відповідність- здатність індикаторів описувати поворотні точки у відповідності з реальною динамікою минулого періоду; 4)постійність- здатність відображати всі поворотні точки, які мали місце; 5)гладкість- чи є зміни динаміки індикаторів зламом кон'юнктури, чи ці зміни пов'язані з випадковими факторами; 6)оперативність- статистичні дані, які публікуються більш оперативно, одержують більш високі оцінки.
Середньозважена оцінка повинна, на думку дослідників, в значно більшій мірі відображати потенційну ефективність відповідного індикатора і тим самим дати надійні сигнали зміни економічної кон'юнктури.
Поява "фальшивих сигналів" пов'язана з тим, що методологічною основою методу економічних індикаторів є емпіричний підхід, оскільки як при виявленні індикаторів дослідники ідуть не від економічної теорії, а від спостережуваних співвідношень в динаміці циклу і статичних показників, які використовуються в дослідженнях.
Використання економічних індикаторів та індексів пред'являє великі вимоги до дослідника, зокрема, значного досвіду роботи, поглиблених знань закономірностей розвитку економіки в цілому і особливостей її на певному етапі. Тому вважається, що використання методу індикаторів та індексів це не стільки наука, скільки мистецтво.