6.22. Війни в Чечні та їх наслідки

Воєнні дії в Чечні (грудень 1994 р. — 12 травня 1997 р.) пов'язані з глибокими змінами у світі, розвалом СРСР, соціально-економічними та політичними суперечностями, що були викликані радикальними реформа­ми в Росії та обумовили антагонізацію суспільних відносин. Це явище є складовою збройних конфліктів та війн, котрі виникали в різних регіонах колишнього СРСР — Азербайджані, Вірменії, Грузії, Молдові, Таджикистані. Вони породжені приходом до влади соціальних груп, партій, політиків, які спираються на силові методи вирішення питань.

Керівництво Росії, приймаючи рішення щодо Чечні, було впевнене в швидкому усуненні режиму президента ЧР Джохара Дудаева, у віднов­ленні "конституційного порядку", але ці намагання переросли у жорстоку, кровопролитну війну, у геноцид проти власного народу.

В ніч на 11 грудня 1994 р. за наказом президента РФ Б. Єльцина у Чечню були введені російські війська, розподілені на три групи: Північ, Захід, Схід. Перші бої для Російської армії були вкрай невдалими.

На боротьбу з федеральними військами стало 80—90% усього насе­лення Чечні. На стороні чеченців опинилися й ті, хто до вторгнення федераль­них військ перебував у лавах опозиції, а також представники інших національ­ностей, в тому числі й українці, росіяни, що проживали на території Чечні.

Більша частина населення Чеченської республіки сприйняла введення федеральних військ як агресію ворожої армії, що мала за мету підкорення народу. Поряд з протестом, намаганням захистити свою землю, домівку, близьких, рідних з'явився мотив помсти за тисячі безневинних загиблих мирних жителів, десятки тисяч поранених, за руїни, що залишились від міст та селищ Чеченської республіки. Значну роль у мотивації опору зіграли події 1944 р., пов'язані з масовою депортацією чеченців, а також історичні та психологічні особливості чеченського народу, адже в їхній свідомості ще живі перекази про боротьбу проти Російської імперії у середині XIX ст.

На початок вторгнення федеральних військ чеченські збройні сили, включаючи армію, внутрішні війська, підрозділи державної безпеки, опол­чення, загони самооборони, нараховували приблизно 13 тис. чоловік, але потім ця війна набула масового характеру, президент Чеченської респуб­ліки Ічкерія Д. Дудаев став прапором визвольної боротьби.

З російської сторони у війні були задіяні бронетанкові, ракетно-арти­лерійські, мотострілецькі, повітряно-десантні, авіаційні сили, крім того, підроз­діли та частини МВС, спецназу та ЗМОПу. В 13 операціях застосовува­лись армади літаків, гелікоптерів, танків, БМП, важкої штурмової техніки. На початок війни кількість особового складу федеральних військ сягала ЗО—40 тис. чоловік. З ускладненням ситуації федеральне угруповання нараховувало 100—120 тис. чоловік. Таким чином, для наведення в Чечні "конституційного" порядку РФ використала не тільки сили МВС та внутрішні війська, а й бронетехніку, артилерію та авіацію.

Війну в Чеченській республіці можна поділити на ряд етапів.

Перший (грудень 1994 р. — квітень 1995 р.) — боротьба за м. Гроз­ний та інші великі населені пункти. Взагалі, штурм Грозного у ніч з 31 грудня 1994 р. на 1 січня 1995 р. став катастрофою для росіян. Із 250 одиниць бронетехніки, що брали участь у штурмі міста, понад 150 було знищено, сотні військовослужбовців загинули, значна кількість потрапила в полон.

Другий (з весни до серпня 1995 р.) — поширення бойових дій на усю територію республіки.

Третій (червень 1995 р. — вересень 1996 р.) — повномасштаб-ний наступ федеральних військ на всіх напрямках, перехід чеченців до партизанських методів боротьби та завершення бойових дій. Хасав'юртів-ська угода 31 серпня 1996 р.

Четвертий (вересень 1996 р. — 12 травня 1997 р.) — військова блокада Чечні. Підписання угоди між РФ та ЧРІ 12 травня 1997 р..

Ця війна дорого коштувала російському народові. Ось чому після роз­грому чеченцями збройних сил РФ у Грозному секретар Ради Безпеки РФ генерал О. Лебедь пішов на врегулювання конфлікту і підписав мирну угоду 31 серпня 1996 р. у м. Хасав'юрт. Офіційно війна закінчилась 12 травня 1997 р. після підписання Договору про мир та принципи взаємо­відносин між РФ та ЧРІ.

Слід зазначити, що з чеченської сторони війна носила справедливий характер — вона велась за незалежність, проти геноциду, якого протягом століття зазнало населення цієї республіки. З боку російської влади ця війна мала агресивний та антидемократичний характер.

За статистичними даними, втрати чеченців сягали від 100 до 120 тис., включаючи 10—15 тис. дітей. Понад 130 тис. було поранено та скалічено. Приблизно на одного загиблого військового припадало 15—20 дорослих та 2—3 дитини. Знищено 60—70% житлового фонду, промисловості, культур­них цінностей. За станом на 25 травня 1995 р. в органи міграційної служ­би РФ звернулось 374 тис. мешканців Чечні.

Трагедія чеченського села Самашки за тотальним винищенням не знає аналогів сучасності й справедливо ставиться в один ряд з Хатинню, Сонгмі (В'єтнам).

Таким чином, ця війна мала антидемократичний, антинародний харак­тер, була продовженням політики геноциду відносно чеченського народу. Відповідала інтересам певної групи фінансово-економічних та політичних діячів двох сторін. Тому війна в Чечні — війна не народу РФ, а російсько­го політичного режиму, який звик придушувати інакомислення силовими методами, не бажаючи вести переговори мирним шляхом. Ця війна яскра­во показала кризу політичного режиму, непорозуміння гілок влади як на вищому, так і на нижчому рівнях. Невдачі російських військ пояснюються тим, що не було підготовлене матеріально-технічне, політико-моральне, інфор­маційне забезпечення військ. Увага акцентувалась на кількісній перевазі збройних сил. Разом з тим з самого початку ця акція керівників країни була засуджена російським та світовим суспільством. Невдалі бойові дії російських військ у ЧР змусили говорити про реформування Збройних сил РФ, зокрема про удосконалення навичок особового складу. Стався розкол і всередині російського суспільства, більша його частина засудила політику Б. Єльцина стосовно дій у ЧР, це призвело до недовіри існуючому полі­тичному режиму, до вимог корінних змін у політичному та економічному житті РФ.

Після серії терористичних актів у містах Росії, а також після захоплен­ня чеченськими бойовиками частини території Дагестану російський уряд у серпні 1999 р. знову розпочав другу Чеченську війну, так звану анти-терористичну операцію.

На даний час ситуація в регіоні залишається складною. З боку феде­ральних сил тільки з серпня 1999 р. до квітня 2000 р. загинуло близько З тис. і дістали поранення близько 8 тис. чоловік.