Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.5. Перевірка фінансової звітності

6.5. Перевірка фінансової звітності

На самому початку аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства встановлюється її відповідність чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (зокрема Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", затвердженим ПБО, Інструкції про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності).
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність, згідно з національними ПБО, складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звіту.
Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, аудитор повинен перевірити, наявність таких даних: дату звітності за звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру; відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду; облікову політику підприємства та її зміни; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки минулих років та пов'язане з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними ПБО.
Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, повинна включати:
o назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстровано підприємство, адресу його офісу);
o короткий опис основної діяльності підприємства;
o назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;
o середню чисельність персоналу протягом звітного періоду.
Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, зроблені раніше. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. У фінансовій звітності не повинно бути помилок та перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів звітності. У випадках виправлення помилок вони повинні бути підтверджені підписами осіб, які підписали чи затвердили відповідні форми звітності.
Але основною вимогою до фінансової звітності є те, що вона повинна містити тільки достовірну інформацію. Під час перевірки якості заповнення форм фінансової звітності підприємства аудитор має з'ясувати:
повноту охоплення усіх структурних підрозділів підприємства;
наявність всіх передбачених реквізитів;
правильність арифметичних підрахунків і обчислень;
спадкоємність показників фінансової звітності у зіставленні з показниками попереднього звітного періоду;
взаємну погодженість показників різних форм фінансової звітності.
Особливо доцільно встановити відповідність даних кожної статті фінансової звітності даним аналітичного обліку, оборотам і залишкам синтетичних рахунків у Головній книзі. При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована і підтверджена відповідними актами, довідками тощо.
У сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів аудитору слід перевірити, щоб фінансова звітність підприємства формувалась з дотриманням таких принципів:
автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників; тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
періодичності, яка припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими з метою визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;
повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
послідовності, що передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики; зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
обачності, тобто які методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки доходів і активів підприємства;
превалювання змісту над формою, за яким операції мають обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинне розкрити причини цього та методи, що були використані з метою переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.
Наприкінці перевірки аудитор має переконатися, що фінансова звітність підприємства задовольняє всіх користувачів,
які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.