Нетрадиційні релігії породжені глибинними процеса­ми суспільного життя XX ст. і виявилися не тільки у відновленні ортодоксальних релігійних традицій, а й у по­шуку нових цінностей, духовних орієнтацій. На позначен­ня цього явища вживають багато синонімічних термінів: "неорелігії", "неосекти", "неокульти", "нетрадиційні вірування", "псевдо релігії", "неомістицизм", "релігії Но­вого віку", "позаконфесійні об'єднання", "квазірелігії" та ін. Вітчизняне релігієзнавство поняттям "нетрадиційні релігії" пропонує позначати не усталені для нашої культу­ри віровчення — буддизм, іслам тощо. Терміни "неокуль­ти ", "нові релігійні вірування " застосовують до явищ сак­рального життя, що виникли в сучасну епоху внаслідок пошуку нових духовних орієнтирів — неохристиянські, неоорієнталістські рухи, неоязичництво, синтетичні нео­релігії. Поняттям "релігії Нового віку" позначають

 сайєнто-логічні рухи та найновіші наукові досягнення, які лише умовно відносять до релігійних течій.

Неорухи породжені кризою традиційної релігійності. У XX ст. позиції усталених релігійних течій підірвав пере­дусім науковий світогляд. Досягнення НТР висунули проблеми, перед якими офіційна церква виявилася безси­лою.

Певну роль відіграли розчарування багатьох людей у політичних засобах вирішення гострих соціально-еко­номічних проблем, труднощі молоді в процесі її соціаль­ного становлення, що часто породжувало намагання віднайти нові духовні орієнтири. Такі пошуки нерідко приводили до неокультів, які пропонували своїм при­бічникам богорівний шлях самовдосконалення. Багатьох

приваблюють заклики до само творчості, спасіння душі са­ме за життя, а не в потойбічному світі. Часто вони вдають­ся до методів психічного впливу.

Нетрадиційні релігії не обмежені одним віровченням, спрямовані на міжрелігійний синтез, не тільки поєднують у собі елементи багатьох релігій, а й використовують ідеї та концепції окультизму, спіритизму, теософії, антропо­софії, сучасної філософії, астрології тощо.

Окультизм (лат. occultus — прихований, таємний) — містичне вчення, яке визнає існування надприродних сил, можливість безпосереднього спілкування з ними за до­помогою магічних обрядів, таємних ритуалів.

Спіритизм (лат. spihtus — душа, дух) — містично-ідеалістична течія, яка ґрунтується на вірі в існування по­тойбічного "світу духів" і можливості спілкування з ними за допомогою спеціальних ритуалів.

Нові культи здебільшого приваблюють людей з висо­ким інтелектуальним рівнем, які розмірковують над про­блемами сенсу життя. Але якщо традиційні релігії всіляко оберігають свою унікальність, турбуючись про збереження своїх змісту і форм, то неорелігії спираються на містичний досвід у злитті з Абсолютом. Вони байдужі до догматичних доказів істинності якоїсь релігійної системи, визнають істинність усіх релігій, існування та месіанську роль усіх пророків, відкриті для нових ідей та вчень. Але свого месію вважають найбільш адекватним для даної епохи. Йому поклоняються, шанують, вважаючи божим послан­цем, часто створюють навіть культ учителя (гуру), який набуває рис божества. Уявлення про Бога не персоніфіковані. Його трактують як Абсолютний розум, Духовну сутність, Об'єктивний закон.