7.1.4. МОП — координатор міжнародного співробітництва
7.1.4. МОП — координатор міжнародного співробітництва
Одним із позитивів глобалізації є посилення міжнародного співробітництва в галузі розвитку людських ресурсів, праці, зайнятості, заробітної плати, умов праці, соціального захисту безробітних та інших прошарків населення тощо. Координатором у раціональній уніфікації вирішення усіх цих проблем є Міжнародна організація праці — МОП. Вона не залишається осторонь процесів економічної глобалізації. Щоб визначити, яким чином МОП впливає на глобалізацію, слід нагадати про сутність і основні напрями діяльності цієї організації. Україна як рівноправний член міжнародного співтовариства бере активну участь у діяльності МОП, зокрема в роботі Міжнародної конференції праці з 1956 року.
МОП була створена у 1919 р. Досі світ усвідомив той факт, що соціальні конфлікти набули надзвичайної гостроти, зокрема стали головною причиною революції в Росії. Тож основним завданням МОП стало узгодження й узагальнення трудових відносин, що склалися на національних ринках праці. Ці узагальнення, що приймалися консенсусом, тобто голосами «за» представників усіх країн, які входили до складу МОП, отримали назву Конвенцій і Рекомендацій та стали міжнародними трудовими нормами.
Ці документи є результатом детального обговорення відповідних питань на щорічних сесіях Міжнародних Конференцій Праці (МКП), на яких присутні по чотири делегати від кожної країни — 2 від уряду, 1 від підприємців й 1 від трудящих (профспілок). Ці делегати мають однакові права, виступають і голосують окремо. Як бачимо, основним методом роботи МОП є трипартизм. Отже, прийняття міжнародних трудових норм є першим головним напрямом у діяльності МОП.
Другим основним напрямом роботи МОП є надання консультацій експертами й технічної допомоги у питаннях, пов’язаних з трудовою та соціальною політикою. Україна в розробці законів відповідного спрямування та в інших випадках широко використовує цей напрямок у роботі МОП (на експертизу до МОП подаються проекти багатьох законів, для вирішення ряду питань органи влади звертаються до МОП, запрошують спеціалістів цієї організації тощо). Діяльність експертів дедалі більше стає складовою національних планів розвитку людських ресурсів, сприяння повної зайнятості, піднесення життєвого рівня, вдосконалення законодавства з праці, розвитку трипартизму тощо.
Третім основним напрямом діяльності МОП є періодичне планове обговорення питань на спеціальних конференціях і в Комітетах, які мають специфічне значення для окремих регіонів або галузей економіки. Україна як член МОП бере у цьому безпосередню участь.
На принципі трипартизму побудована і структура МОП — усі її органи працюють на тристоронній основі — представники урядів, найманих працівників і підприємців.
Міжнародна конференція праці — МКП, вищий орган МОП — щорічно відбувається в Женеві. Дана інституція визначає напрями в роботі МОП, обговорює проблеми в галузі людського розвитку, розробляє та затверджує міжнародні трудові норми, програму й бюджет організації, вносить зміни до Статуту, заслуховує звіт про роботу виконавчих органів. Для обговорення питань, характерних для окремих важливих галузей, працюють галузеві комітети, що збираються один раз на 3—5 років. Іноді МОП скликає регіональні конференції для обговорення регіональних питань.
Виконавчим органом МОП є Адміністративна рада, що спрямовує діяльність МОП у період між конференціями, реалізує її рішення, заздалегідь визначає порядок денний МКТ, спрямовує діяльність Міжнародного бюро праці (МБП), а також галузевих та інших комітетів, які утворюються при Адміністративній раді. Ця рада обирає Генерального директора МБП і контролює його діяльність, визначає програму та бюджет МОП, які виносяться на схвалення сесії конференції. Адмінрада складається з 56 членів — 28 з них представники урядів, 14 — трудящих і 14 — підприємців.
Міжнародне бюро праці (МБП) є постійним секретаріатом МОП, адміністративним і виконавчим органом, дослідницьким та інформаційним центром. Очолює МБП Генеральний директор, який обирається на 5 років і має апарат виконавців, що налічує 1,2 тис. осіб. МБП готує питання на конференцію, проводить певні обстеження й дослідження, спрямовує роботу технічних експертів, готує різні документи для Адмінради й МКП, спостерігає за виконанням рекомендацій конференцій.
У зв’язку з посиленням у даний час негативного впливу глобалізації на соціально-трудові відносини МОП зосереджує свою увагу передусім на:
контролі щодо міжнародних трудових норм;
захисті прав людини;
рівності можливостей громадян;
сприянні зайнятості населення;
структурній перебудові;
поліпшенні умов життя;
захисті довкілля.
У теперішньому світі вкрай важливо підтвердити основні цінності МОП. Соціальні проблеми не можна розглядати у відриві від економічного контексту, так само, як і аналіз трудового законодавства годі відокремити від глибокого аналізу економічної політики. Права трудящих і право на працю слід розглядати у комплексі [6, с. 518, 519].
У центрі діяльності МОП у сучасних умовах з новою гостротою постає проблема боротьби з безробіттям, сприяння розвитку продуктивної та вільнообраної зайнятості, віднаходження новаторських рішень, які сприяли б поліпшенню соціального захисту, умов праці, винаходженню нових джерел зайнятості.
Для пом’якшення негативних наслідків глобалізації світової економіки у соціально-трудовій сфері 86-а сесія МКП 18 червня 1998 р. ухвалила Декларацію МОП про основоположні принципи та права у сфері праці й механізм її реалізації. У документі названо чотири базові принципи, яких усі держави — члени МОП мають дотримуватися, а саме:
а) свобода об’єднання та визнання права на ведення колективних переговорів;
б) скасування усіх форм примусової чи обов’язкової праці;
в) заборона дитячої праці;
г) неприпустимість дискримінації у сфері праці та зайнятості.
На думку фахівців МОП, ратифікація країнами міжнародних трудових норм, якими є конвенції, ухвалені цією організацією, включення цих норм до національного законодавства, має сприяти оптимізації відносин між працею та капіталом, зміні ситуації, коли перевага у формуванні умов трудових договорів дедалі більше слугує інтересам працедавців.
За сучасних умов принципового значення набуває проблема відкритості економіки України. Аналізуючи її, спеціалісти МОП дійшли висновку, що в країнах із перехідною економікою, зокрема й в Україні, економіка стала однією з найвідкритіших. Водночас досвід більшості розвинутих країн незаперечно свідчить, що процеси лібералізації зовнішньоекономічних зв’язків регулюються в масштабах держави найсерйознішим і найрішучішим чином [9, c. 63, 64].
А отже, висновок. Для розвитку та ефективного використання трудового потенціалу суспільства необхідно, щоб за активної участі керівних органів держави в Україні були вирішені надскладні питання: опрацювання та реалізація найраціональніших протекціоністських методів захисту національного ринку праці, підвищення рівня «закритості» окремих територіально-економічних зон, сегментів соціально-трудової сфери.
Важливим напрямом роботи МОП є допомога країнам — членам МОП у здійсненні професійної підготовки та перепідготовки кадрів. Позиція МОП у галузі професійної освіти дістала своє відображення у ряді конвенцій і рекомендацій — Рекомендації № 57 (1937 р.) щодо професійного навчання, Конвенції № 142 (1975 р.) і Рекомендації № 150 про розвиток людських ресурсів.
У галузі заробітної плати першими міжнародними трудовими нормами були Конвенція № 26 і Рекомендація № 30 (1928 р.) про створення та застосування процедури встановлення мінімальної заробітної плати. Щодо заробітної плати — приймалися нормотворчі акти й у наступні роки.
Чимало конвенцій прийняла МОП щодо прав людини, зокрема, Конвенцію № 87 (1948 р.) про свободу асоціацій та захисту права на організацію, Конвенцію № 98 (18\949 р.) про застосування принципів права на організацію та на ведення Колективних переговорів, Конвенцію № 100 (1951 р.). Про однакову винагороду, що стверджує принцип рівної винагороди чоловікам і жінкам за працю, Конвенцію № 105 (1957 р.) про скасування примусової праці, Конвенція № 111 (1958 р.) про дискримінацію в галузі праці та зайнятості за ознаками раси, статті, кольору шкіри, релігії, політичних переконань, національного або соціального походження.
Починаючи з 1956 року Україна ратифікувала 57 конвенцій МОП (дод. 5).
Багато конвенцій і рекомендацій прийнято також щодо умов, безпеки та гігієни праці; вдосконалення управління та розвитку підприємств; соціального забезпечення; соціального захисту жінок, молоді, інвалідів, трудящих-мігрантів; усунення дитячої праці тощо.
На 87-й сесії МКП 1999 року Генеральний директор МБТ виголосив доповідь «Достойна праця», в якій визначено завдання початку XXI століття. У галузі зайнятості поставлено завдання забезпечення економічно активного населення гідною працею, тобто не просто робочими місцями, а робочими місцями високої якості. Не можна забувати і про зростання безробіття та неповної зайнятості в багатьох країнах. Глобалізація і структурна перебудова економіки створюють як нові можливості, так і нові проблеми в галузі використання трудового потенціалу. Зокрема в Україні це відтік мільйонів висококваліфікованих робітників і спеціалістів у нерегламентовану зайнятість, у безробіття й пошуки роботи за кордоном, зниження чисельності зайнятої робочої сили в галузях соціальної спрямованості, еміграція значної кількості науковців.
У справі соціального захисту МОП виконала чималу роботу — так само як і в соціальному забезпеченні. Та нині всюди одним із найпершочерговіших завдань є посилення соціального захисту різних прошарків населення й особливо пенсіонерів та безробітних.