Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.2. Основні методи економічної оцінки природних ресурсів

7.2. Основні методи економічної оцінки природних ресурсів

При оцінці природних ресурсів територіального комплексу (ТКПР) використовуються положення системного підходу, який розглядає його як єдину цілісну стабільну систему, а її кожний ресурс — як функціональну підсистему. В результаті такого тлумачення принципова формула оцінки кожного виду ресурсу, що входить до складу ТКПР, має вигляд:

; ; ,

де  — рента, яку приносить -й ресурс;  — вид ресурсу;  — період експлуатації і-го ресурсу, починаючи з -го року;  — вартість продукції (включаючи всі види побіжних продуктів), що отримуються з одиниці і-го ресурсу, розрахована в кінцевих витратах t-го року;  — одноразові і поточні витрати, здійснені в t-му році для обробки одиниці і-го ресурсу;  — річ­ний обсяг споживання і-го ресурсу;  — коефіцієнт дисконтування (норматив обліку фактора часу).

Наведена формула є базовою. При обліку ефективності використання конкретного природного ресурсу звертається увага на певні особливості, які має даний ресурс. Так, оцінка ефективності сільськогосподарського угіддя як об’єкта природокористування визначається сумою річних диференціальних рент за весь період його експлуатації. Внаслідок цього економічна оцінка зем­лі визначається як максимально можлива рента за рівнем кінцевих витрат, тобто:

= max; і = 1,m; t = 1,T,

де  — економічна оцінка сільськогосподарського угіддя в плановому періоді;  — відповідно кінець і початок періоду планування;  — вид сільськогосподарської продукції, яка вирощується на даному земельному угідді;  — урожайність і-ї куль­тури;  — площа, яка знаходиться під посівами даної культури;  — відповідно кінцеві і приведені витрати на виробництво одиниці і-ї сільськогосподарської продукції.

Орієнтовно значення кінцевих витрат на продукцію сільського господарства можна визначити, виходячи з рівня роздрібних цін, що склалися на продовольчі товари і товари, які взагалі виробляються з сільськогосподарської сировини. У такому разі обов’яз­ковим є коригування роздрібних цін з обліком державних дотацій, рівня цін на колгоспному ринку та експортно-імпортних цін, максимально приведених витрат на приріст виробництва даного виду сільськогосподарської продукції в регіоні, які передбачаються в прогнозному періоді.

Економічна оцінка лісових ресурсів залежить від їх народно-господарського значення. Початковим моментом оцінки при визначенні експлуатаційної цінності лісу мають бути сукупність усіх компонентів лісового біогеоценозу. До нього належать усі лісоземельні угіддя, що розглядаються як єдиний об’єкт природо­користування, тобто разом узяті запаси деревини, ресурси побіжного лісокористування і лісова земля. Об’єктами оцінки мають виступати території, однорідні за лісорослинними і лісоексплуатаційними умовами.

Особливо складним моментом для оцінки лісових ресурсів є облік захисної цінності лісу. Ця проблема поки ще залишається невирішеною.

Економічна оцінка водних ресурсів є найскладнішою, що зумовлено їх різноманітною роллю в народному господарстві. Існує значна кількість методик їх оцінок, але основним став підхід, за якого визначається економічна ефективність від додаткової витрати одиниці водного ресурсу. При цьому за показник оцінки води передбачається використовувати значення ефекту, що виникає у кінцевого споживача води, тобто у споживача, який отримує найбільший ефект від використання води порівняно з усіма іншими її споживачами.

Величина ефекту в сфері водоспоживання визначається або у вигляді приросту прибутку від продукції, яка додатково реалізується, або у вигляді зниження витрат на її виробництво, які відносяться на одиницю води, що додатково витрачається. Передбачається, що об’єктом економічної оцінки є чиста вода. Якщо вода, що оцінюється, має домішки антропогенного або якого-небудь іншого походження в концентраціях, що перевищують встановлені норми, то значення оцінки води знижуються на величину витрат, необхідних для доведення чистоти
води до встановлених норм. У разі, коли згадані витрати вищі за оцінку чистої води, то забруднена вода дістає негативну оцінку.

При оцінці водних ресурсів використовується така формула:

 
 до ;  = 1 до ;  = 1 до ,

де – рента, яка отримується від використання одиниці водного ресурсу;  — початок і кінець розрахункового періоду при оцінці водних ресурсів;  — кількість споживачів води в регіоні;  — кількість технологічно можливих варіантів використання води у і-го споживача;  — відповідно кінцеві витрати при використанні одиниці водного ресурсу j-м способом у i-го споживача, фактична (розрахункова) його собівартість;  — величина ресурсу, яка може використовуватися за j-м технологіч­ним варіантом i-м споживачем.

Для оцінки рекреаційних ресурсів характерні єдність, нерозрив­ність їх соціальних і економічних аспектів. З урахуванням згаданої обставини може застосовуватися така формула:

,

де Rpp — грошова оцінка рекреаційного ресурсу;  — рекреаційні об’єкти (санаторії, пансіонати, турбази), згруповані за видами рекреаційної діяльності (санаторно-курортне лікування, туризм і т. д.); t, T — термін розрахунку;  — економічний ефект від оздоровлення однієї людини в результаті рекреаційного обслуговування; C — вартість однієї путівки; N — кількість змін або заїздів на рек­реаційний об’єкт;  — річні експлуатаційні витрати на 1 ліж-
ко-місце в рекреаційному об’єкті; М — загальна кількість місць на об’єктах відповідного виду рекреаційного обслуговування;  — одноразові витрати на 1 ліжко-місце при спорудженні рекреаційного об’єкта;  — щорічний приріст ліжко-місць на рек­реаційних об’єктах.

Від оцінки окремих видів природних ресурсів і природних умов за їх елементами закономірно перейти до економічної оцінки всього територіального комплексу природних ресурсів регіону:

E = max,

де  — економічна оцінка ТКПР регіону;  — відповідно економічна оцінка (рента) мінерально-сировинних, водних, земельних, лісових, рекреаційних та інших ресурсів регіону з обліком фактора часу;  — інтегральні витрати природоохоронного значення.

Необхідність урахування природоохоронного фактора при про­веденні економічної оцінки ТКПР зумовлюється тим, що вирішення екологічних проблем в регіоні пов’язано зі збільшенням основних і обігових фондів, а також поточних витрат природоохоронного значення.

Економічна оцінка природних ресурсів з урахуванням екологічних, природоохоронних витрат являє собою багатостадійну ітерацію, виконану на єдиній методологічній основі, що передбачає наскрізний критерій фактора часу, варіантну і динамічну постановку даної проблеми.