7.3. Операції банків з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти

Резиденти і нерезиденти України мають право в межах чинного законодавства переміщати готівкову іноземну валюту через державний кордон України, їм дозволено проводити деякі розрахунки в іноземній валюті на території України без отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України, незважаючи на те, що національна валюта є єдиним засобом платежу на території України. Але в більшості випадків фізичні особи потребують наявності в них готівкової іноземної валюти з метою її подальшої тезаврації для хеджування ризиків нестабільності економіки України та для туристичних і ділових поїздок за кордон. Тому в населення досить часто виникають потреби в проведенні валютно-обмінних операцій з готівкою.

Для задоволення цих потреб та забезпечення валютного обслуговування фізичних осіб уповноваженими банками та іншими кредитно-фінансовими установами, а також іншими юридичними особами-резидентами, що уклали агентську угоду з уповноваженим банком, відкриваються пункти обміну іноземної валюти, в яких проводять операції з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті.

Пункт обміну іноземної валюти банку - це складова власного операційного залу банку, де здійснюються валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми чеками для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів з дотриманням вимог нормативно-правових актів Національного банку України.

Відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмінних операцій, у тому числі на підставі укладених з юридичними особами -резидентами агентських угод, погоджених відповідним територіальним управлінням Національного банку України, мають право:

-         банки,   що   отримали   банківську   ліцензію   та   письмовий   дозвіл
Національного банку України на здійснення неторговельних операцій
з валютними цінностями;

-         фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію Національного
банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

Для реєстрації пунктів обміну валюти у територіальному управлінні банки подають до територіального управління:

1.  Заяву про відкриття пункту обміну валюти.

2.            Інформацію банку про стаж роботи касирів та дані про їхню освіту
відповідно до кваліфікаційних вимог; наявність потрібних технічних
засобів для визначення справжності  банкнот іноземних держав та
дорожніх чеків;  наявність  довідників  для визначення  справжності
банкнот і довідкових матеріалів для визначення справжності дорожніх
чеків;   наявність  РРО,   який  зареєстровано  у  податковому   органі;
забезпечення сейфом для зберігання валютних цінностей і бланків
суворої звітності.

3.            Копію  документа,  який  дає  право  на розміщення  пункту  обміну
валюти в певному місці (власність, оренда).

4.            Копію    висновку    територіального    управління    про    погодження
агентської угоди, укладеної банком з агентом, якщо пункт обміну
валюти банку працюватиме на підставі агентської угоди.

5.            Інформацію  про  відповідність  приміщення пункту  обміну  валюти
вимогам  нормативно-правових  актів Національного  банку України
щодо технічного стану та організації охорони.

Територіальне управління протягом 14 робочих днів з дати надходження поданих банком документів розглядає їх та приймає рішення про реєстрацію пункту обміну валюти або про відмову в його реєстрації. У разі прийняття позитивного рішення пункт обміну валюти реєструється в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти і після цього банку видається довідка про реєстрацію пункту обміну валюти на бланку управління.

Пункти обміну валют проводять такі операції з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками:

-         купівля   у   фізичних   осіб   -   резидентів   і   нерезидентів   готівкової
іноземної валюти за готівкові гривні;

-         продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за
готівкову гривню;

-         зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних
готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

-         купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також
купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

-         конвертація  (обмін)   готівкової  іноземної  валюти   однієї  іноземної
держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

-    прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.
Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні у пунктах обміну

валюти установлюються банком щоденно до початку робочого дня згідно з наказом по банку за підписом керівника банку. У касі банку та в пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами, в один і той самий робочий день можуть бути встановлені різні значення курсів купівлі та продажу іноземних валют.

Безперебійна робота пунктів обміну валют потребує наявності мінімально необхідного залишку банкнот іноземної валюти для початку діяльності при відкритті пункту на початку робочого дня та задоволення потреб клієнтів у валюті протягом робочого дня. Можна стверджувати, що здатність банку безперервно задовольняти потреби клієнтів - фізичних осіб в іноземній валюті є характеристикою його короткострокової абсолютної валютної ліквідності. Економісти сектору неторгових операцій валютного відділу банківської установи проводять ретельний економічний аналіз ринкового середовища, діяльності пунктів обміну іноземних валют, динаміки оборотів готівкової іноземної валюти протягом робочого дня пунктів обміну з метою встановлення мінімально необхідних початкових залишків іноземних валют в касі пункту обміну. Залишки валютних цінностей, що перевищують установлену максимальну суму, підлягають інкасації, яку проводять банки.