7.3. Оцінка вартості нематеріальних активів

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться у певній послідовності і включає такі етапи:

1.     обстеження нематеріальних активів;

2.     правова експертиза;

3.     з’ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;

4.     формування інформаційної бази для проведення оцінки;

5.     розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;

6.     підготовка звіту про оцінку.

Рис. 7.2 – Класифікація методів оцінки вартості нематеріальних активів

Дуже поширеним є витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.

За методом початкових витрат вартість нематеріальних активів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства за кілька останніх років. При цьому увага звертається на величину таких витрат і термін створення активів. Реалізація методу початкових витрат передбачає такі кроки:

-         виявляються всі фактичні витрати, пов`язані зі створенням, придбанням або запровадженням об`єкта інтелектуальної власності;

-         витрати коригуються на величину індексу цін на день оцінки;

-         визначається нарахована величина амортизації об`єкта інтелектуальної власності;

-         вартість об`єкта інтелектуальної власності визначається як різниця між величиною витрат, що коригувалися, і нарахованою амортизацією.

Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживчої вартості.

За методом відновної вартості відновна вартість активу визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу в сучасних цінах.

Прибутковий підхід виходить із передбачення, що економічна цінність конкретного активу на поточний момент обумовлена розміром доходів, які сподіваються отримати з цього активу в майбутньому. Тобто, вартість об`єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому.

За методом капіталізації прибутків оцінка складається з таких етапів:

-         виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив;

-         визначення ставки капіталізації чистого прибутку;

-         розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.

Метод дисконтування майбутніх грошових потоків передбачає:

-         оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об`єкта інтелектуальної власності і величину амортизації цього об`єкта;

-         визначення ставки дисконтування;

-         розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх прибутків;

-         додавання до отриманого результату вартості об`єкта інтелектуальної власності, приведеної до поточного періоду.

Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу.

                Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння об`єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об`єктів, які були реалізовані на ринку.

За методом звільнення від роялті вартість активів визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності. Насправді цю частину підприємство залишає собі. Цю частину виручки вважають додатковим прибутком, який створюється даним нематеріальним активом.

Нематеріальні активи підлягають амортизації. Норму амортизаційних відрахувань установлює підприємство залежно від строку використання окремого виду нематеріальних активів. Стосовно до нематеріальних активів, щодо яких неможливо встановити період використання, норма амортизації визначається в розрахунку на 10 років, тобто 10 %.